20-7/036 Про стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків у сумі 1764, 65 грн. та штрафних санкцій у сумі 103 726,53 грн., усього в сумі 105 491,18 грн., - Текст документа

за позовом прокурора Балаклавського району міста Севастополя в інтересах держави в особі Севастопольського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності до колективного сільськогосподарського підприємства “Агрофірма “Красний Октябрь”, м. Севастополь (далі –КСГП “Агрофірма “Красний Октябрь”)

про стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків у сумі 1764, 65 грн. та штрафних санкцій у сумі 103 726,53 грн., усього в сумі 105 491,18 грн.,

зустрічним позовом КСГП “Агрофірма “Красний Октябрь”

до відділення Фонду

про визнання частково недійсним рішення відділення Фонду від

20.06.2002 № 32 у частині застосування санкцій у сумі 119 723, 41 грн.

Судове засідання проведено за участю представників:

прокурора –не з’явилися,

позивача –Кузіної Н.В. (за довіреністю відділення Фонду),

відповідача - не з’явилися.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 16.05-20.05.2005 (суддя Ілюхіна Г.П. ), залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 05.07.2005 (колегія суддів у складі: суддя Горошко Н.П. –головуючий, судді Щепанська О.А. і Прокопанич Г.К.), первісний позов задоволено частково: стягнуто з КСГП “Агрофірма “Красний Октябрь” на користь відділення Фонду 1764, 65 грн. недоїмки зі сплати страхових внесків; у стягненні 103 726, 53 грн. штрафних санкцій відмовлено. Зустрічний позов задоволено повністю: визнано недійсним рішення відділення Фонду від 20.06.2002 № 32 у частині застосування санкцій у сумі 119 723, 41 грн. Зазначені рішення судових інстанцій з посиланням на приписи статті 33 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) (далі –ГПК (1798-12) ), статей 27 та 30 Закону України від 18.01.2001 № 2240-III “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням” (2240-14) (далі –Закон № 2240-III (2240-14) ) мотивовано тим, що прокурором та відділенням Фонду не доведено заборгованості КСГП “Агрофірма “Красний Октябрь” зі сплати страхових внесків у період з 22.02.2001 по 31.12.2001, оскільки неподання відповідачем звітів за формою N 4-ФСС ТВП у цей період не свідчить про приховування ним фактичних витрат на оплату праці найманих працівників. За висновком судових інстанцій, відділенням Фонду доведено наявність заборгованості у КСГП “Агрофірма “Красний Октябрь” зі сплати страхових внесків та штрафних санкцій станом на 01.01.1999.

У касаційній скарзі від 22.07.2005 до Вищого господарського суду України відділення Фонду просить скасувати рішення господарського суду міста Севастополя від 16.05-20.05.2005 та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 05.07.2005 у частині відмови у задоволенні первісного позову на суму 103 726, 53 грн. штрафних санкцій та прийняти нове рішення, яким повністю задовольнити позов у цій справі. Скаргу з посиланням на приписи статті 30 Закону № 2240-III (2240-14) мотивовано порушенням судовими інстанціями правил оцінки доказів, оскільки, на думку скаржника, судами не взято до уваги неподання відповідачем звітів за формою N 4-ФСС ТВП у період з 22.02.2001 по 31.12.2001, що свідчить про приховування ним фонду оплати праці, на який нараховуються внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

У судовому засіданні 04.10.2005 оголошувалась перерва.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК (1798-12) належним чином повідомлено про час і місце розгляду скарги. Представники прокуратури Балаклавського району міста Севастополя та КСГП “Агрофірма “Красний Октябрь” в судове засідання не з’явилися.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги.

Попередніми судовими інстанціями у справі встановлено, що:

- за актом прийому-передачі страхувальників від 19.12.2001 передано від Бахчисарайського райкому профспілок до відділення Фонду залишки коштів на суму 23148,96 грн., в тому числі і КСГП “Агрофірма “Красний Октябрь” у сумі 13134,40 грн.;

- КСГП “Агрофірма “Красний Октябрь” зареєструвалося 06.03.2002 у відділенні Фонду як страхувальник (шляхом переєстрації);

- відділенням Фонду було проведено перевірку правильності нарахування, обліку і витрачання у КСГП “Агрофірма “Красний Октябрь” коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в період з 01.01.1999 по 01.04.2002, за результатами якої складено акт від 07.06.2002 № 118 (далі - акт перевірки № 118);

- актом перевірки № 188 встановлено:

ненадання КСГП “Агрофірма “Красний Октябрь” звітів за формою N 4-ФСС ТВП у період з 22.02.2001 по 31.12.2001;

прихований фонд оплати праці найманих працівників за період з 22.02.2001 по 31.12.2001 для нарахування страхових внесків становить 119723,41 грн.;

заборгованість зі страхових внесків станом на 01.01.1999 становить 13134,41 грн., з цієї суми списано 10 838 грн., залишок заборгованості становить 1764, 65 грн.;

- відділенням Фонду ухвалено рішення від 20.06.2002 № 32 про застосування та стягнення сум штрафних санкцій, неправомірних витрат, донарахованих сум страхових внесків та пені за порушення КСГП “Агрофірма “Красний Октябрь” вимог законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування;

- ДПА в Балаклавському районі м. Севастополя перераховано 16574, 30 грн. в рахунок погашення заборгованості КСГП “Агрофірма “Красний Октябрь” зі сплати страхових внесків за рахунок майна недоїмника, що було відчужено;

- КСГП “Агрофірма “Красний Октябрь” подано докази відображення в первинних документах бухгалтерської звітності нарахування і виплати заробітної плати за період з 22.02.2001 по 31.12.2001.

Причиною виникнення спору зі справи стало питання про доведеність факту сплати відповідачем страхових внесків за період з 22.02.2001 по 31.12.2001 у зв’язку з ненаданням ним звітів за формою N 4-ФСС ТВП за цей період.

Попередніми судовими інстанціями порушено норми процесуального права у розгляді справи, наслідком яких стала недоведеність обставин, які мають значення для справи і які суди визнали встановленими.

Відповідно до частини п’ятої статті 94 Конституції України (254к/96-ВР) закон набирає чинності через десять днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування.

Згідно з пунктом 1 Прикінцевих положень Закону № 2240-III (2240-14) цей Закон (2240-14) набирає чинності з 1.01.2001 року, проте вперше його було опубліковано в газеті “Урядовий кур’єр” за 28.02.2001 № 38. Отже, відповідно до вимог статті 94 Конституції України (254к/96-ВР) Закон № 2240-III (2240-14) набрав чинності лише 28.02.2001.

Відповідно до частини 2 статті 30 Закону № 2240-III (2240-14) страхувальник зобов'язаний, зокрема, нараховувати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески (пункт 2); вести облік коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, і своєчасно надавати органам Фонду встановлену звітність щодо цих коштів (пункт 4).

Порядок надання звітності щодо коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування у 2001 році визначався Інструкцією про порядок надходження, обліку та витрачання коштів Фонду соціального страхування України, затвердженою постановою правління Фонду соціального страхування України від 26.08.1999 № 11 (до 02.10.2001) (z0634-99) , та Інструкцією про порядок надходження, обліку та витрачання коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 26.06.2001 № 16 (v0016503-01) . Обидві ці інструкції вимагали від страхувальників своєчасно надавати органам реєстрації Фонду звітність щодо цих коштів за формою N 4-ФСС ТВП. Так, у пункті 7.3 останньої з названих Інструкцій (v0016503-01) визначено, що страхувальники щоквартально складають у двох примірниках наростаючим підсумком з початку року звіт за формою N 4-ФСС ТВП із зазначенням у ньому сум, нарахованих і сплачених страхових внесків та інших надходжень, а також сум, витрачених на виплату допомоги та здійснення інших заходів, фінансування яких проводиться за рахунок коштів Фонду.

Судові інстанції у справі з’ясували відсутність у КСГП “Агрофірма “Красний Октябрь” звітів за формою N 4-ФСС ТВП у період з 22.02.2001 по 31.12.2001, проте не перевірили розміру фактичних витрат відповідача на оплату праці найманих працівників за цей період, на суму яких мали нараховуватись внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування відповідно до вимог статті 1 Закону України від 11.01.2001 № 2213-III “Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування” (2213-14) .

Відповідно до частини 2 статті 30 Закону № 2240-III (2240-14) строк давності в разі стягнення страхових внесків, пені та фінансових санкцій, передбачених цією статтею, не застосовується.

З огляду на викладене залишаються неспростованими доводи скаржника про наявність заборгованості у відповідача зі сплати страхових внесків у період з 22.02.2001 по 31.12.2001. У встановленні цієї обставини, судовими інстанціями зі справи порушено визначені статтею 43 ГПК (1798-12) правила оцінки доказів.

Відповідно до частини другої статті 111-7 ГПК (1798-12) касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Отже, фактичні дані про наявність чи відсутність заборгованості КСГП “Агрофірма “Красний Октябрь” зі сплати страхових внесків за період з 22.02.2001 по 31.12.2001 підлягають з’ясуванню судом першої інстанції за новим розглядом справи.

За змістом приписів пунктів 8 та 9 статті 3, пункту 4 частини 1 статті 17, частини 4 статті 50, статті 104 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) до компетенції адміністративних судів не віднесено спори, де позивачами є установи Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування. На даний час статтею 50 цього Кодексу (2747-15) встановлено вичерпний перелік позовів, за якими юридичні та фізичні особи, що не є суб’єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами у справі за позовами суб’єктів владних повноважень. Отже спір з цієї справи відноситься до підвідомчості господарських судів.