ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12.10.2005 Справа N 4/32/03
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Невдашенко Л.П. - головуючий,
Михайлюка М.В.,
Дунаєвської Н.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну
скаргу Відкритого акціонерного товариства “Запорізький
виробничий алюмінієвий комбінат” на постанову Запорізького
апеляційного господарського суду від 27.05.2005 року у справі
№ 4/32/03 за позовом Відкритого акціонерного товариства
“Запорізький виробничій алюмінієвий комбінат” до Відкритого
акціонерного товариства “Електрометалургійний завод
“Дніпросппецсталь» імені А.Н.Кузьміна” про визнання недійсною
угоди
про передачу векселю та спонукання повернути вексель,
за участю представника:
ЗАТ “ЗАлК» –Барінова О.М. (дов. № 26/14-73 від 27.12.2004 р.);
В С Т А Н О В И В:
У січні 2003 року позивач ВАТ “Запорізький виробничій
алюмінієвий комбінат” пред’явив у господарському суді позов до
відповідача ВАТ “Електрометалургійний завод „Дніпросппецсталь»
ім. А.Н.Кузьміна” про визнання недійсною угоди про передачу
векселю та спонукання повернути вексель.
Вказував, що 30.12.1999 року він на підставі акту
№ 210пп/99 прийому-передачі передав відповідачеві без вчинення
індосаменту простий вексель № 693135826805 на суму 100 000
грн.
Посилаючись на невідповідність угоди до вимог п. 16 Положення
про переказний і простий вексель, яке затверджено постановою ЦВК
і РНК СРСР від 07.08.1937 р. № 104/1341 ( v1341400-37 ) (v1341400-37)
(надалі
–Положення ( v1341400-37 ) (v1341400-37)
), відповідно до яких власник
переказного векселя вважається його законним держателем, якщо
право на вексель базується на безперервному ряді індосаментів,
позивач просив визнати недійсним акт № 210пп/99
приймання-передачі векселю та спонукання повернути вексель, а
при неможливості повернути його в натурі, - стягнути 100 000
грн.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 4.03.2003
року (суддя Хуторний В.М.) позов задоволено.
Постановлено зобов”язати відповідача
ВАТ„Електрометалургійний завод “Дніпросппецсталь» передати
позивачеві ВАТ “Запорізький виробничій алюмінієвий комбінат”
простий вексель № 693135826805 на суму 100 000 грн.
Рішення в частині задоволення позову мотивоване тим, що вексель
отриманий всупереч п. 16 Положення про простий та переказний
вексель без індосаменту.
Здійснено заміну неналежного відповідача ВАТ “Дніпросппецсталь»
на належного - ВАТ “Електорметалургійний завод
“Дніпросппецсталь» імені А.Н. Кузьміна».
Провадження у справі в частині визнання недійсним акту
№ 210пп/99 припинено з підстав, що передбачені ст. 80 п. 1-1 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, з мотивів наявності підстав вважати спірну
угоду неукладеною.
Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від
27.05.2005 року (колегія суду у складі: Яценко О.М. –головуючий,
Кричмаржевського В.А., Мойсеєнко Т.В.) рішення Господарського
суду Запорізької області від 3.03.2003 року скасовано. В
задоволенні позову відмовлено.
Постанова мотивована тим, що законодавство допускає
передачу векселя без індосаменту, а в такому разі до векселя
застосовуються правила простої цесії, а не вексельного
законодавства. При цьому посилання ВАТ „Запорізький виробничій
алюмінієвий комбінат” на відсутність індосаменту на векселі не
прийнято до уваги, з посиланням на те, що наявність
безперервного індосаменту на векселі є обов’язковими при
вирішенні питання про оплату векселя, тобто при застосуванні
вексельного законодавства, а не при вирішенні питання про
передачу такого векселя.
У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову суду
апеляційної інстанції, як винесену з порушенням вимог норм
матеріального та процесуального права, та залишити рішення суду
першої інстанції в силі.
Заслухавши доповідача, представника позивача, перевіривши
правильність застосування норм матеріального та процесуального
права, судова колегія Вищого господарського суду дійшла
висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних
підстав.
Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду
України, що викладені в п. 1 Постанови від 29.12. 1976 року № 11
„Про судове рішення» ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
, рішення є законним тоді,
коли суд виконавши всі вимоги процесуального законодавства і
всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з
нормами матеріального права, що підлягають застосування до даних
правовідносин.
Рішення місцевого господарського суду відповідає
зазначеним вимогам, оскільки ґрунтується на всебічному, повному
і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи
в їх сукупності.
Судами попередніх інстанцій постановлено, що спірні
правовідносини виникли із спору між сторонами з
цивільно-правової угоди щодо передачі векселю від однієї особи
до іншої - акту № 210пп/99 прийому-передачі векселя
№ 693135826805 на суму 100000 грн. від 30.12.1999 р.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог позивача, апеляційний
господарський суд керувався тим, що законодавством передбачено
передачу векселя без індосаменту, вважав, що в такому разі до
векселя застосовуються правила простої цесії, якою допускається
поступка вимоги або передавання вимоги в зобов’язанні іншій
особі, а не вексельного законодавства та посилався на Постанову
Національного банку України від 16.12.2002 року № 508 “Про
затвердження Положення про порядок здійснення операцій з
векселями в національній валюті на території України».
Проте, погодитися з такими висновками апеляційного суду не
можна, оскільки вони не грунтуються на матеріалах справи і не
відповідають вимогам закону.
Так, згідно ст. 21 Закону України „Про цінні папери і фондовий
ринок» ( 3480-15 ) (3480-15)
вексель –цінний папір, який засвідчує
безумовне грошове зобов’язання векселедавця сплатити після
настання строку визначену суму грошей власнику векселя, а
вексель був переданий до настання визначеного строку.
Згідно ст. 16 Уніфікованого закону „Про прості та переказні
векселі» ( 995_009 ) (995_009)
, власник переказного векселя вважається
його законним держателем, якщо право на вексель базується на
безперервному ряді індосаментів.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, передача векселя
№ 693135826805 по акту № 290пп/99 від 30.12.1999 року вчинена
без індосаменту.
Місцевим господарським судом встановлено, що Акт № 210пп/99
прийому-передачі векселя № 693135826805 не відповідає вимогам та
формі Акту “Про оформлення заборгованості векселями» та не
містить всіх суттєвих умов.
Відповідно до ст. 217 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
залік вимог відповідач
міг зробити тільки за заявою ВАТ Запорізький виробничій
алюмінієвий комбінат”, як встановлено судами, такої заяви
відповідачем до суду не надано.
З огляду на викладене доводи касаційної скарги та посилання та
передачу векселю в рахунок погашення заборгованості за
відпущений металопрокат, слід залишити поза увагою, а висновки
суду першої інстанції щодо наявності підстав вважати спірну
угоду неукладеною –слід вважати правильними.
Задовольняючи вимоги позивача, місцевий господарський суд повно
та всебічно дослідив всі суттєві обставини даної справи,
правильно встановив, і виходив з того, що вексель
№ 693135826805 отриманий відповідачем без достатніх підстав,
встановлених законом чи договором, на підставі угоди, що є
неукладенеою за відсутності у її змісті суттєвих умов щодо
постачання товару.
Відповідно до ст. 153 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, що діяла на час
виникнення спірних правовідносин, з приводу укладення угоди про
передачу векселю, договір вважається укладеним, коли між
сторонами у потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди
по всіх істотних умовах.
Зобов”язання повернути безпідставно отриманий вексель
грунтуються на положеннях ст. 469 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, що
визначає наслідки безпідставно придбання або безпідставного
збереження майна. відповідач зобов’язаний повернути безпідставно
отримане у позивача майно.
Погодитися з висновками апеляційного суду про встановлення
рішенням господарського суду в іншій справі № 2/1/1652 факту
передачі векселю векселя № 693135826805 на суму 100000 грн. від
30.12.1999 р. за отриманий товар, не можна, оскільки вони не
відповідають вимогам ст. 35 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, за якими не
потребують доведення факти встановлені у рішенні суду. Мотиви,
викладені в рішенні суду та які є оцінкою доказів, не можуть
вважатися фактами, що не потребують доведення.
Враховуючи те, що у касаційній інстанції скарга
розглядається за правилами розгляду справи у суді першої
інстанції, за винятком процесуальних дій, пов’язаних із
встановленням обставин та їх доказуванням, прийнята у справі
постанова апеляційного суду не відповідає нормам чинного
законодавства, а рішення місцевого суду постановлено з
дотриманням наведених вимог норм матеріального та процесуального
права, - підстав до скасування чи зміни рішення не
вбачається.
На підставі ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Запорізький
виробничій алюмінієвий комбінат” задовольнити.
Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від
27.05.2005 року у справі № 4/32/03 скасувати.
Рішення Господарського суду Запорізької області від 3.03.2003
року у справі № 4/32/03 залишити в силі.
Головуючий: Невдашенко Л.П.
Судді: Михайлюк М.В.
Дунаєвська Н.Г.