Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді Овечкіна В.Е.,

суддів Чернова Є.В.,

Цвігун В.Л.,

розглянув касаційну скаргу Підприємства “Санаторій “Омега”

на постанову від 23.06.05 Севастопольського апеляційного господарського суду

у справі № 20-3/073-9-7/271 господарського суду м. Севастополя

за позовом Підприємства “Санаторій “Омега”

До -Міністерства оборони України

-Військової частини А-0225

-540 Центрального Військово-Морського госпіталю Військово-Морських Сил Збройних Сил України

3-ті особи:

- Підприємство “Будівельне управління Чорноморського флоту” Головного управління Спеціального будівництва Міністерства оборони Російської Федерації,

- Севастопольська міська державна адміністрація,

- Севастопольська квартирно-експлуатаційна частина морська,

- Федерація професійних спілок України,

- Центральний комітет профспілок робітників будівництва і будівельних матеріалів України.

Про витребування майна з чужого незаконного володіння У справі взяли участь представники

позивача: Петрова О.С., довір. від 12.10.05

відповідача: 540 Центрального Військово-Морського госпіталю

Військово-Морських Сил Збройних Сил України – Горщак Р.М. Школяр

В.І., довір. від 11.11.05 № 2008

3-ої особи: Андреєв В.М. довір. від 14.11.05 № 133-01

за учась представників Генеральної Прокуратури України - Спорий І.Г. посв.№ 4, Побірченко Р.М., посв.№ 206.

Рішенням господарського суду м. Севастополя від 14.03.2005 позовні вимоги задоволено: спірне майно передано підприємству “Санаторій “Омега” з тих підстав, що відповідач не надав суду доказів, що володіє цим майном правомірно. Майно вибуло з володіння позивача без його волі (суддя Ілюхіна Г.П. ).

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 23.06.2005 рішення місцевого суду від 14.03.2005 скасовано і в позові відмовлено. Постанова мотивована тим, що спірне майно перейшло у власність держави України.

Земельні ділянки під будівництво спірного об’єкту виділялись військовій частині № 59131 рішенням Севастопольського виконкому у 1971, 1967 та 1963 роках. Фінансування будівництва об’єктів санаторію-профілакторію “Омега” і дитячого оздоровчого табору “Омега” здійснювалось за титульними списками фінансово-економічною службою Чорноморського флоту, а також за рахунок коштів профспілок і соціального страхування. Відповідно до Угоди про параметри розподілу Чорноморського флоту, санаторій-профілакторій “Омега”, що розташований на 7,17 га землі перейшов у власність України в особі Міноборони України та його структурного підрозділу –Військово-Морських Сил України. Останні не вступили в свої права власника, оскільки територіальний комітет профспілок № 5 ЦК профспілок працівників військових і спеціалізованих будівельних організацій Міноборони України та підприємство “Санаторій “Омега”, які є фактичними користувачами майна, ухиляються від зобов’язання звільнити територію та об’єкти, що розташовані на ній (колегія суддів: Г. Прокопанич, В. Плут, О. Щепанська).

В поданій касаційній скарзі Підприємство “Санаторій Омега” просить скасувати постанову апеляційної інстанції та залишити в силі рішення місцевого суду, посилаючись на наступне.

Апеляційним судом неправомірно застосована ст. 35 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , оскільки сторони у справах, на рішення по яким посилався суд, відрізняються від сторін у даній справі.

Неправомірно застосована ст. 34 Закону України “Про власність” (697-12) , оскільки майно санаторію ніколи не належало державі, а є колективною власністю профспілок України. Судом безпідставно не застосовані Закон України “Про професійні спілки, права та гарантії їх діяльності” № 1045-ХІV від 15.09.1999 (1045-14) ; Закон СРСР “Про професійні спілки, права та гарантії їх діяльності” № 1818-1 від 10.12.1990. (v1818400-90) Судом не надана правова оцінка листу Мінекономіки України № 148/683 від 19.07.2001 (т.4 арк. 37-38) та Фонду державного майна від 1997 року про заборону будь-яких дій по передачі та відчуженню об’єктів профспілкової власності (т.6, арк. 53). Колегією суддів зроблено помилковий висновок про те, що спірне майно передано МО України.

Угода між Україною та Росією про параметри поділу ЧФ, на яку посилався суд, в частині внесення в Додаток № 1 майна санаторію-профілакторію “Омега” протирічить ст. 41 Конституції України (254к/96-ВР) ”, відповідно якій право власності є не порушеним та держава гарантує його захист.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм процесуального права, згідно з вимогами ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. Апеляційним судом встановлено, що обидві сторони мають повний перелік документів, що підтверджують право власності на спірний об’єкт. Спори щодо об’єкту санаторію-профілакторію “Омега” з різним предметом, підставами і сторонами розглядалися всіма судовими інстанціями України, але суд першої інстанції не застосував ст. 35 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , а надав перевагу документам, наданим позивачем.

Відповідно ст. 35 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Апеляційним судом в постанові власноручно зазначено, що сторони в інших справах по спорам, що мали відношення до санаторію-профілакторію “Омега” були іншими (Справа N 2/9, № 20-8/030, № 3/133). За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційним судом неправомірно застосована ст. 35 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) . На підставі викладеного постанова апеляційної інстанції підлягає скасуванню.

Відповідно ст. 50 Закону України “Про власність” (697-12) власник вправі вимагати повернення свого майна з чужого незаконного володіння, а також належного йому майна придбаного володільцем від особи, яка не мала права його відчужувати. Відповідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Знаходження майна на балансі підприємства ще не є безспірною ознакою його права власності. Що ж стосується права державної власності, то незалежно від того, на балансі якого підприємства знаходиться майно, воно не втрачає статусу державної власності. Баланс підприємства є формою бухгалтерського обліку, визначення складу та вартості майна та об’єму фінансових зобов’язань на конкретну дату. Баланс не визначає підстави знаходження майна у власності (володінні) підприємства. Одним з критеріїв встановлення законності володіння майном і відображення його на балансі підприємства є джерела фінансування (централізовані або власні кошти підприємства), передача підприємству в володіння майна безпосередньо володільцем або підприємством, що володіє майном на праві повного господарського відання.

Позивач повинен був довести суду, що він є власником майна (повернення якого вимагає) певними засобами доказування. Діюче законодавство презюмує добросовісне (правомірне) володіння майном, якщо інше не буде встановлено судом (ст. 49 Закону України “Про власність” (697-12) ). Суд першої інстанції встановив, що спірне майно знаходиться в статутному фонді та на балансі позивача, якому воно передано власником ТКП № 5. Ним також зазначено, що “в матеріалах справ знаходяться документи, що підтверджують будівництво і придбання майна СП “Омега” і ДОТ за рахунок профспілок”. Апеляційний суд, в свою чергу, констатував, що спірний об’єкт фінансувався за титульними списками фінансово-економічної служби Чорноморського флоту, а також за рахунок коштів профспілок і соціального страхування. В рішенні судів не вказано - на підставі яких досліджених документів вони дійшли вищезазначених висновків.

Судом першої та апеляційної інстанції не надана правова оцінка тому факту, що відповідачі отримали спірне майно по акту державного виконавця від 28.04.2001, на виконання наказу арбітражного суду м. Севастополя від 21.02.2000 по справі № 20-8/030 (т.5. арк.5) про звільнення територіальним профспілковим комітетом № 5 та КП “Санаторій “Омега” –займаних ними будівель та споруд санаторію профілакторію “Омега” (т.4 арк. 129).

А відповідно ст. 115 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) рішення, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов’язковими на всій території України.

Не надано правової оцінки і тому факту, що ТКП № 5 в судовому порядку відмовлено в позові про визнання за ним права власності на санаторій-профілакторій “Омега”. При вирішенні питання чи є позивач власником спірного майна, цей факт не досліджувався.

Крім цього, відповідно до Угоди між Російською Федерацією та Україною про параметри поділу Чорноморського Флоту від 28.05.1997 (додаток № 1), що ратифікована Законом України № 547-ХІV від 24.03.1999 (547-14) , санаторій-профілакторій “Омега” включений в перелік об’єктів, переданих Військово-Морським Силам України. Ця Угода, відповідно до ст. 9 Конституції України (254к/96-ВР) є частиною національного законодавства. Доводи скаржника про те, що вказана Угода протирічить ст. 41 Конституції України (254к/96-ВР) і не повинна застосовуватися судом, до уваги не приймаються.

Відповідно ст. 13 Закону України “Про Конституційний Суд України” від 16.10.1996 № 422/96-ВР (422/96-ВР) тільки Конституційний Суд України приймає рішення та дає висновки у справах щодо конституційності законів та інших правових актів Верховної Ради України.., відповідності Конституції України (254к/96-ВР) чинних міжнародних договорів України, офіційного тлумачення Конституції та законів України.

На підставі викладеного, не може залишатися в силі і рішення місцевого суду, оскільки воно винесено всупереч вищезазначеним нормам діючого законодавства.

Таким чином, касаційна інстанція дійшла висновку, що рішення та постанова у даній справі прийняті з порушенням норм процесуального та матеріального законодавства і підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд.

Під час нового розгляду судам необхідно усунути вказані вище порушення та прийняти рішення відповідно вимог діючого процесуального та матеріального права.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11 ГПК України (1798-12) , Вищий господарський суд України,-

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Підприємства “Санаторій “Омега” задовольнити частково.

Рішення господарського суду м. Севастополя від 14.03.05 та постанову

Севастопольського апеляційного господарського суду від 23.06.05 у справі № 20-3/073-9-7/271 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду м. Севастополя.