Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого-судді Плахотнюк С.О.

суддів: Панченко Н.П. , Плюшка І.А.,

розглянувши матеріали

касаційної скарги ВАТ “Західенерго”

на постанову від 23.06.2005 Дніпропетровського апеляційного господарського суду

та рішення від 16.02.2005 господарського суду Дніпропетровського області

у справі № 14/376

за позовом ВАТ “Західенерго”

до ВАТ “Павлоградвугілля”

треті особи: - ДП “Придніпровська залізниця”

- ДП “Одеська залізниця”

Про стягнення 4017162,69 грн.,

та зустрічним позовом: ВАТ “Павлоградвугілля”

до ВАТ “Західенерго”

про визнання недійсним угоди по зміні умов договору № 35.29ДП

від 29.12.2000 і п. 2.2 договору № 35.29ДП від 29.12.2000

у судовому засіданні взяли участь представники:

- ВАТ “Західенерго” – Шевченко Н.В.,

- ВАТ “Павлоградвугілля” –Вовкотруб О.О., Віцингловська О.М.,

- ДП “Придніпровська залізниця” –не з’явився,

- ДП “Одеська залізниця” –не з’явився,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням від 16.02.2005 господарського суду Дніпропетровського області у справі № 14/376 (суддя Панна С.П. ) в позовних вимогам по основному позову відмовлено; по зустрічному позову у позові відмовлено.

Постановою від 23.06.2005 Дніпропетровського апеляційного господарського суду у справі № 14/376 рішення від 16.02.2005 господарського суду Дніпропетровського області у цій справі залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою від 23.06.2005 Дніпропетровського апеляційного господарського суду та рішенням від 16.02.2005 господарського суду Дніпропетровського області у справі № 14/376, ВАТ “Західенерго” подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, у якій просить скасувати зазначені постанову та рішення та постановити нове рішення про задоволення первісних позовних вимог.

Заслухавши доповідача, представників позивача та відповідача, перевіривши правильність застосування місцевим та апеляційним господарськими судами норм матеріального та процесуального права, судова колегія Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 29.12.2000 між державним ВАТ “Павлоградвуглезбут” ДП ДХК “Павлоградвугілля” (продавець) та Ладижинською ТЕС (покупець) був укладений договір купівлі-продажу вугільної продукції № 35.29ДП868, відповідно до умов якого продавець згідно з рознарядкою Мінтопенерго України поставляє на адресу покупця, а покупець приймає протягом 2001 року вугільну продукцію, на виконання умов якого відповідачем поставлено позивачу 111-78895 тон вугілля на суму 12000000,00 грн., які сплачені покупцем.

Позовні вимоги ВАТ “Західенерго” ґрунтуються на тому, що на виконання умов вказаного договору позивач провів взаєморозрахунки з залізницею за додаткові послуги та послуги за перевезення вугільної продукції від шахт до збагачувальних фабрик надані залізницею у 2001 році на суму 4017162,69 грн., які він визнає збитками на підставі ст. 203 ЦК УРСР (1540-06) . Відповідно до ст. 203 ЦК УРСР (1540-06) в разі невиконання або неналежного виконання зобов’язання боржником він зобов'язаний відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Під збитками розуміються витрати, зроблені кредитором, втрата або пошкодження його майна, а також не одержані кредитором доходи, які він одержав би, якби зобов’язання було виконано боржником.

Притягнення до цивільно-правової відповідальності можливе лише при наявності наступних умов: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи; шкідливого результату такої поведінки (шкоди); причинного зв’язку між протиправною поведінкою і шкодою; вини особи, яка заподіяла шкоду.

Судовими інстанціями встановлено, що договорами купівлі-продажу між ВАТ “Павлоградвугілля” з шахтами і ЦЗФ не передбачалося, що шахти і ЦЗФ приймають на себе обов'язки з оплати витрат покупця за договором № 35.29 ДП/868 від 29.12.2000. Також господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що виходячи із змісту п. п. 3.1, 4.1 договору № М/11-01/НЮ-11п від 28.02.2001 вантажем, обов'язок по оформленню та узгодженню планів і заявок на перевезення якого покладений на ДВАТ “Павлогравуглесбут” і Центральну збагачувальну фабрику є вже збагачене енергетичне вугілля, тобто вищевказаний договір регулює тільки порядок оплати послуг при перевезенні вже збагаченого енергетичного вугілля –концентрату, отже, послуги з перевезення рядового вугілля від шахти до ЦЗФ не є предметом даного договору.

Відтак, господарські суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вмотивованого висновку, що причинний зв'язок між витратами, пов'язаними з транспортуванням збагаченого енергетичного вугілля, які могли бути понесені Ладижинською ТЕС і неналежним виконанням або невиконанням обов'язків шахтами на ЦЗФ відсутній. Відтак суди обґрунтовано відмовили в задоволенні первісних позовних вимог, оскільки позивачем не укладено відповідних договорів, які б зобов’язували відповідача, збагачувальні фабрики, шахти відшкодовувати витрати по додатковим послугам по поданню, уборці, використанні вагонів, маневрової роботи на станції, які обслуговують шахти та збагачувальні фабрики.

Щодо відмови в задоволенні зустрічного позову, то спір у вказаній частині не є предметом касаційного оскарження.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про те, що постанова від 23.06.2005 Дніпропетровського апеляційного господарського суду та рішення від 16.02.2005 господарського суду Дніпропетровського області у справі № 14/376 прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для зміни чи скасування вказаних судових рішень відсутні.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України (1798-12) , Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ВАТ “Західенерго” на постанову від 23.06.2005 Дніпропетровського апеляційного господарського суду та рішення від 16.02.2005 господарського суду Дніпропетровського області у справі № 14/376 залишити без задоволення.

Постанову від 23.06.2005 Дніпропетровського апеляційного господарського суду та рішення від 16.02.2005 господарського суду Дніпропетровського області у справі № 14/376 залишити без змін.