Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко -

головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Джунь В.В.

розглянув касаційну скаргу Приазовського районного центру зайнятості - робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, смт Приазовське Приазовського району Запорізької області (далі –Центр зайнятості)

на рішення господарського суду Запорізької області від 01.04.2005

та постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 26.05.2005

зі справи № 11/6

за позовом Центру зайнятості

до товариства з обмеженою відповідальності “Агрос”, смт Приазовське Приазовського району Запорізької області (далі –ТОВ “Агрос”)

про стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків у сумі 73 715,78 грн.,

та зустрічним позовом ТОВ “Агрос”

до Центру зайнятості

про зобов’язання Центру зайнятості провести списання страхових внесків і пені у сумі 73 715,8 грн.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

позивача –не з’явилися,

відповідача –Сосніної Л.І. (за довіреністю ТОВ “Агрос”).

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 01.04.2005 (суддя Гончаренко С.А.), залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 26.05.2005 (колегія суддів у складі: Мойсеєнко Т.В. –головуючий, судді Коробка Н.Д., Мірошниченко М.В.), у задоволенні первісного позову Центру зайнятості та зустрічного позову ТОВ “Агрос” відмовлено. Зазначені рішення судових інстанцій у частині відмови у задоволенні первісного позову з посиланням на вимоги статті 19 Конституції України (254к/96-ВР) , статей 1 та 2 Закону України “Про проведення у Запорізькій, Луганській та Львівській областях експерименту з підвищення ефективності роботи державних цільових фондів” (2057-14) , приписів пункту 5 Порядку проведення у Запорізькій, Луганській та Львівській областях експерименту з підвищення ефективності роботи державних цільових фондів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.032001 № 216 (216-2001-п) (далі - Порядок проведення у Запорізькій, Луганській та Львівській областях експерименту з підвищення ефективності роботи державних цільових фондів (216-2001-п) ), пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 30.05.2002 № 702 “Про продовження експерименту з підвищення ефективності роботи державних цільових фондів” (702-2002-п) мотивовано тим, що Центр зайнятості на час виникнення спірних правовідносин у справі не мав повноважень щодо здійснення контролю за повнотою та своєчасністю сплати внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, а також стягнення страхових внесків, сплачених у неповному обсязі або несвоєчасно. Рішення судових інстанцій у частині відмови у задоволенні зустрічного позову з посиланням на приписи підпункту 18.2.3 пункту 18.2 статті 18 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (2181-14) мотивовано тим, що списання безнадійного боргу зі сплати страхових внесків віднесено до виключної компетенції податкових органів.

У касаційній скарзі від 27.07.2005 до Вищого господарського суду України Центр зайнятості просить рішення судових інстанцій по суті спору скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції. Скаргу з посиланням на частину другу статті 124 Конституції України (254к/96-ВР) , рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 зі справи № 1-2/2002 про досудове врегулювання спорів мотивовано неправильним застосуванням попередніми судовими інстанціями до спірних відносин сторін у справі приписів Закону України “Про проведення у Запорізькій, Луганській та Львівській областях експерименту з підвищення ефективності роботи державних цільових фондів” (2057-14) , оскільки, на думку скаржника, ці приписи не виключають повноважень Центру зайнятості щодо стягнення страхових внесків. У судовому засіданні 04.10.2005 оголошувалась перерва.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) (далі –ГПК (1798-12) ) належним чином повідомлено про час і місце розгляду скарги. Представники Центру зайнятості у судове засідання не з’явилися.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Попередніми судовими інстанціями у справі встановлено, що:

- ТОВ “Агрос” 08.10.2004 надіслало до Центру зайнятості розрахункову відомість про нарахування і перерахування страхових внесків до Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (далі –Фонд) за дев’ять місяців 2004 року, згідно з даними якої сума заборгованості зі сплати страхових внесків до Фонду становить 47 461, 01 грн.;

- Центром зайнятості була направлена претензія від 04.11.2004 про стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків до Фонду, відповідь на яку не отримано;

- Центром зайнятості 30.11.2004 було проведено у ТОВ “Агрос” перевірку правильності нарахування, своєчасності та повноти сплати страхових внесків до Фонду, в ході якої встановлено, що станом на 01.11.2004 відповідач за первісним позовом мав прострочену заборгованість у сумі 48140, 50 грн., на яку нараховано пеню у сумі 25 575, 28 грн.

Причиною виникнення спору зі справи стало питання про правильність застосування до спірних відносин сторін у справі положень Закону України “Про проведення у Запорізькій, Луганській та Львівській областях експерименту з підвищення ефективності роботи державних цільових фондів” (2057-14) . Попередні судові інстанції у цій справі дійшли висновку, що згідно з приписами цього Закону (2057-14) Центр зайнятості на час виникнення спірних правовідносин у справі не мав повноважень на здійснення контролю за повнотою та своєчасністю сплати внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, а також стягнення страхових внесків, сплачених у неповному обсязі або несвоєчасно. Цей висновок є помилковим.

Відповідно до приписів статей 1 та 2 Закону України “Про проведення у Запорізькій, Луганській та Львівській областях експерименту з підвищення ефективності роботи державних цільових фондів” (2057-14) передбачено провести у Запорізькій, Луганській та Львівській областях протягом періоду, визначеного Кабінетом Міністрів України, експеримент щодо виконання Пенсійним фондом України функцій по реєстрації страхувальників, формуванню та веденню інформаційної системи відомостей про застрахованих осіб, здійсненню контролю за повнотою та своєчасністю справляння зборів. Пенсійному фонду України на період проведення експерименту у Запорізькій, Луганській та Львівській областях надано право стягнення з платників донарахованих за результатами перевірок сум збору на обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття, а також суми недоїмки, пені за цим збором та накладення адміністративних стягнень за порушення його сплати. Проте жодна з норм цього Закону (2057-14) не містить припису про позбавлення робочих органів виконавчої дирекції Фонду повноважень на здійснення контролю за повнотою та своєчасністю сплати внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, а також стягнення страхових внесків, сплачених у неповному обсязі або несвоєчасно.

Приписи Порядку (216-2001-п) проведення у Запорізькій, Луганській та Львівській областях експерименту з підвищення ефективності роботи державних цільових фондів також не дають підстав для висновку про позбавлення робочих органів виконавчої дирекції Фонду повноважень на здійснення контролю за повнотою та своєчасністю сплати внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, а також стягнення страхових внесків, сплачених у неповному обсязі або несвоєчасно. Відповідно до частини 2 статті 12 Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” (1533-14) функції робочих органів виконавчої дирекції Фонду покладаються на центр зайнятості Автономної Республіки Крим, обласні, Київський і Севастопольський міські, районні, міськрайонні, міські та районні у містах центри зайнятості. Робочі органи виконавчої дирекції Фонду провадять збір страхових внесків, контролюють правильність нарахування, своєчасність сплати страхових внесків, а також витрат за страхуванням на випадок безробіття, представляють інтереси Фонду в судових та інших органах тощо.

Правомірними є посилання скаржника в обгрунтування своїх повноважень за цим Законом на приписи частини другої статті 124 Конституції України (254к/96-ВР) та рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 зі справи № 1-2/2002 про досудове врегулювання спорів. Верховним Судом України у постанові від 22.06.2004 зі справи № 2-13/12765-03 з посиланням на це рішення Конституційного суду України роз’яснено, що центр зайнятості має право стягувати заборгованість зі сплати страхових внесків до Фонду.

Внаслідок неправильного застосування приписів Закону України “Про проведення у Запорізькій, Луганській та Львівській областях експерименту з підвищення ефективності роботи державних цільових фондів” (2057-14) судовими інстанціями не перевірено правильність обчисленої суми заборгованості ТОВ “Агрос” зі сплати страхових внесків до Фонду.

Відповідно до частини другої статті 111-7 ГПК (1798-12) касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на викладене рішення судових інстанцій зі справи підлягають скасуванню, а справа –передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

За змістом приписів пунктів 8 та 9 статті 3, пункту 4 частини 1 статті 17, частини 4 статті 50, статті 104 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) до компетенції адміністративних судів не віднесено спори, де позивачами є установи Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування. На даний час статтею 50 цього Кодексу (2747-15) встановлено вичерпний перелік позовів, за якими юридичні та фізичні особи, що не є суб’єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами у справі за позовами суб’єктів владних повноважень. Отже спір з цієї справи відноситься до підвідомчості господарських судів.

Керуючись статтями 111-7 - 111-12 ГПК (1798-12) , Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Приазовського районного центру зайнятості - робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття зі справи № 11/6 задовольнити.

2. Рішення господарського суду Запорізької області від 01.04.2005 та постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 26.05.2005 з цієї справи скасувати, а справу передати на новий розгляд до господарського суду Запорізької області.