ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11.10.2005 Справа N 20-3/416
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Козир Т.П. - головуючий,
Семчука В.В.,
Чабана В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Дідал”
на постанову Севастопольського апеляційного господарського
суду
від 11.03.2005 року
у справі № 20-3/416
за позовом малого приватного підприємства “Моноліт”
(далі –МПП “Моноліт”)
до товариства з обмеженою відповідальністю “Дідал”
(далі –ТОВ “Дідал”
Про стягнення 15972,46 грн.
за участю представників сторін:
позивача – не з’явилися,
відповідача – не з’явилися
В С Т А Н О В И В:
МПП “Моноліт” звернулося до господарського суду м. Севастополя з
позовною заявою про стягнення з ТОВ “Дідал” 15972,46 грн.
Позивач уточнив позовні вимоги і просить стягнути з відповідача
15949,09 грн.
Рішенням господарського суду м. Севастополя від 04.02.2005 року
(суддя Гоголь Ю.М.) позов задоволено з тих підстав, що
відповідач не довів факту виконання будівельно-ремонтних робіт
за договором ремонтно-будівельних робіт.
Севастопольський апеляційний господарський суд (судді Гонтар
В.І., Горошко М.П. , Прокопанич Г.К.) постановою від 11.03.2005
року рішення господарського суду м. Севастополя залишив без
змін з тих же мотивів.
ТОВ “Дідал” звернулося до Вищого господарського суду України з
касаційною скаргою, в якій просить постанову Севастопольського
апеляційного господарського суду від 11.03.2005 скасувати.
припинити провадження у справі, посилаючись на те, що при
прийнятті постанови судом апеляційної інстанції порушені норми
матеріального та процесуального права.
Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали
справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає
задоволенню з наступних підстав.
Між сторонами укладений договір № 8 від 23.10.2003 на
ремонтно-будівельні роботи.
Пунктом 2.3 договору передбачено, що до початку робіт замовник
–МПП “Моноліт” оплачує аванс у розмірі 20000,00 грн. виконавцю
–ТОВ “Дідал”.
23.10.2003 на адресу МПП “Моноліт” надійшов рахунок № 31 від ТОВ
“Дідал” на передплату 20000 грн. згідно договору.
МПП “Моноліт” платіжним дорученням № 1132 здійснило передплату в
сумі 15000,00 грн. ТОВ “Дідал».
Згідно ст. 875ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
за договором будівельного
підряду підрядник зобов’язується збудувати і здати у
встановлений строк об’єкт або виконати інші будівельні роботи
відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник
зобов’язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт
робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію,
якщо цей обов’язок не покладається на підрядника, прийняти
об’єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.
Господарські суди першої та апеляційної інстанції встановили, що
обов’язок скласти проектно-кошторисну документацію лежить на
виконавці, а замовник повинен лише затвердити вказану
документацію. Такі висновки суду відповідають умовамп. 4.1
договору.
Відповідно до ст. 530 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
якщо у зобов’язанні
встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає
виконанню у цей строк (термін).
Судами встановлено, що у встановлений договором строк
відповідач не виконав роботи, передбачені договором.
Внаслідок невиконання своїх зобов’язань відповідачем їх
виконання після закінчення строку дії договору втратило інтерес
для позивача, а тому він вимагає повернення грошової суми.
Як вбачається з матеріалів справи ТОВ “Дідал” не надало суду
доказів про виконання товариством робіт, передбачених
договором.
Відповідно до ст. 33 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
кожна сторона
повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на
підставу своїх вимог та заперечень.
Матеріали справи свідчать про те, що господарські суди в порядку
ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
всебічно, повно і об’єктивно
дослідили матеріали справи в їх сукупності і підставно
застосували норми матеріального та процесуального права.
Протилежні доводи оскаржувача не приймаються колегією суддів до
уваги з огляду на приписи ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
відповідно до яких касаційна інстанція не має права
встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були
встановлені у рішенні та постанові господарського суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи
іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати
нові докази або додатково перевіряти докази.
Виходячи з наведеного, судова колегія не вбачає підстав для
скасування чи зміни оскаржуваного судового акта.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю
“Дідал” залишити без задоволення.
Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від
11.03.2005 року у справі № 20-3/416 залишити без зміни.
Головуючий суддя Т.Козир
Судді В.Семчук
В.Чабан