ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11.10.2005 Справа N 17/521
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Плахотнюк С.О. (головуючий),
Панченко Н.П. (доповідач), Плюшка І.А.
розглянувши касаційну ЗАТ “Сільськогосподарська виробнича фірма
скаргу і додані до неї “Агротон”
матеріали
на постанову від 12.04.2005 року
Луганського господарського суду
апеляційного
у справі № 17/521
господарського суду Луганської області
за позовом Прокурора Біловодського району в інтересах
держави в особі Євзуської сільської ради
до ЗАТ “Сільськогосподарська виробнича фірма
“Агротон”
про стягнення 10580,00 грн.
В судовому засіданні взяли участь представники:
ЗАТ “Сільськогосподарська виробнича фірма “Агротон” –Звягінцев
В.О. (дов. № 56 від 01.02.2005 р.),
Євзуської сільської ради –Комишан О.В. (дор. № б/н від
10.10.2005 р.)
В С Т А Н О В И В:
Прокурор Біловодського району Луганської області звернувся з
позовом до господарського суду Луганської області в інтересах
держави в особі Євзуської сільської ради про стягнення з
закритого акціонерного товариства “Сільськогосподарська
виробнича фірма “Агротон” 10580,00 грн. збитків, заподіяних
державі внаслідок порушення законодавства про охорону і
раціональне використання вод.
Рішенням господарського суду Луганської області від 22.02.2005
р. у справі № 17/521 позовні вимоги задоволено, стягнуто з ЗАТ
“Сільськогосподарська виробнича фірма “Агротон” м. Луганськ на
користь Євзуської сільської ради 10580,00 грн. збитків.
Постановою Луганського апеляційного господарського суду від
12.04.2005 р. рішення господарського суду Луганської області у
справі № 17/520 залишено без змін з тих же підстав.
У своїй касаційній скарзі ЗАТ “Сільськогосподарська виробнича
фірма “Агротон” просить скасувати прийняті судами попередніх
інстанцій рішення і постанову у справі № 17/521, прийняти нове
рішення про відмову в позові прокурору, посилаючись на порушення
судами як першої, так і апеляційної інстанції норм
процесуального та матеріального права, зокрема ст. ст. 56, 57,
63 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
ст. 70 Закону України “Про державний бюджет на 2004 рік”
( 1344-15 ) (1344-15)
, ст. 8 Закону України “Про оподаткування”
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, ст. 15 Закону України “Про охорону навколишнього
природного середовища” ( 1264-12 ) (1264-12)
. Касатор вважає, що в Законах
України “Про охорону навколишнього природного середовища”
( 1264-12 ) (1264-12)
, “Про місцеве самоврядування в Україні”
( 280/97-ВР ) (280/97-ВР)
не зазначено повноважень селищних рад щодо
звернення до суду з позовами про стягнення збитків за порушення
у сфері застосування законодавства про охорону навколишнього
середовища, у зв’язку з чим позов прокурора в інтересах селищної
ради є необґрунтованим.
Заслухавши доповідача, вислухавши пояснення представників
сторін, перевіривши застосування судами першої і апеляційної
інстанцій норм процесуального і матеріального права, Вищий
господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга
підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до роз’яснення президії Вищого арбітражного суду
України від 27.06.2001 № 02-5/744 ( v_744800-01 ) (v_744800-01)
із змінами,
внесеними роз’ясненням президії Вищого господарського суду
України від 31.05.2002 № 04-5/609, рекомендації президії Вищого
господарського суду України від 18.11.2003 № 04-5/1429 “Про
деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних із
застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного
середовища” відносини у галузі навколишнього природного
середовища в Україні регулюються Конституцією України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, міжнародними угодами України, Цивільним кодексом
України ( 435-15 ) (435-15)
, Законом України “Про охорону навколишнього
природного середовища” ( 1264-12 ) (1264-12)
, а також відповідно до нього
земельним, водним, лісовим законодавством, законодавством про
надра, про охорону атмосферного повітря, про охорону і
використання рослинного і тваринного світу та іншим спеціальним
законодавством.
При вирішенні спорів, пов’язаних із застосуванням законодавства
про охорону навколишнього природного середовища, слід керуватися
нормами природноресурсового, природоохоронного законодавства про
забезпечення екологічної безпеки, а з питань, не врегульованих
цим законодавством, - відповідними правилами цивільного
законодавства.
Згідно зі ст. 16 Закону України “Про охорону навколишнього
природного середовища” ( 1264-12 ) (1264-12)
державне управління в галузі
охорони навколишнього природного середовища здійснюють Кабінет
Міністрів України, ради та їх виконавчі і розпорядчі органи, а
також спеціально уповноважені на те державні органи по охороні
навколишнього природного середовища і використанню природних
ресурсів та інші державні органи відповідно до законодавства
України.
Спеціально уповноваженими державними органами управління в
галузі охорони навколишнього природного середовища і
використання природних ресурсів у республіці є спеціально
уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань
екології та природних ресурсів, його органи на місцях та інші
державні органи, до компетенції яких законодавством України та
Автономної Республіки Крим віднесено здійснення зазначених
функцій.
Згідно із статтею 20 цього Закону ( 1264-12 ) (1264-12)
спеціально
уповноваженим органам державного управління у галузі охорони
навколишнього природного середовища та використання природних
ресурсів надано право звертатися до господарського суду з
позовами про відшкодування збитків і втрат, заподіяних в
результаті порушення законодавства про охорону навколишнього
природного середовища.
Як встановлено судами попередніх інстанцій прокурор
Біловодського району Луганської області звернувся до
господарського суду Луганської області в інтересах держави в
особі Євзуської сільської ради з позовною заявою про стягнення з
відповідача збитків, спричинених самовільним водокористуванням
на підставі ст. 37 Закону України “Про охорону навколишнього
природного середовища” ( 1264-12 ) (1264-12)
, якою передбачено
повноваження прокуратури здійснювати нагляд за додержанням
природоохоронного законодавства, в тому числі і звертатися до
суду з позовними заявами. Позовні вимоги прокурора обгрунтовані
наявністю акта перевірки екологічною інспекцією в Біловодському
районі від 12.03.2004 дотримання вимог природоохоронного
законодавства ЗАТ “Агротон”, в особі відділення “Лон”, яким
зафіксовано забір води з підземних джерел без спеціального
дозволу, що є порушенням ст. 44 (п. 9) Водного кодексу України
( 213/95-ВР ) (213/95-ВР)
. Припис Державного управління екології і природних
ресурсів в Луганській області ЗАТ “Агротон” не виконано.
Керуючись ст. 70 (п. 5) Закону України “Про державний бюджет
України на 2004 рік” ( 1344-15 ) (1344-15)
, ст. 111 Водного кодексу
України ( 213/95-ВР ) (213/95-ВР)
, ст. 2 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
прокурор просив стягнути на користь
Біловодської селищної ради збитки за шкоду, заподіяну порушенням
законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Задовольняючи позовні вимоги прокурора Біловодського району в
інтересах держави в особі Євзуської сільської ради суди
попередніх інстанцій посилались на пункт 5 ст. 70 Закону України
“Про державний бюджет України на 2004 рік” ( 1344-15 ) (1344-15)
, яким
передбачено, що стягнення за шкоду, заподіяну порушенням
законодавства про охорону навколишнього природного середовища
внаслідок господарської чи іншої діяльності, здійснюється до
спеціального фонду місцевих бюджетів, що порушення законодавства
відбулось на території Євзуської сільської ради і саме до
бюджету цієї ради повинні бути сплачені заподіяні відповідачем
збитки.
Несплата цих коштів порушує права та інтереси сільської ради,
тому суди вважали, що рада є належним позивачем у справі.
Вищий господарський суд України не виключає, що селищна рада, у
даному випадку, може мати статус позивача у позові, поданим
прокурором в інтересах держави, але суду належало з’ясувати
наявність у неї відповідних повноважень. Згідно зі ст. 33 Закону
України “Про місцеве самоврядування в Україні” ( 280/97-ВР ) (280/97-ВР)
до
відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад
віднесено здійснення контролю за дотриманням земельного та
природоохоронного законодавства.
Як було зазначено, згідно зі ст. 20 Закону України “Про охорону
навколишнього природного середовища” ( 1264-12 ) (1264-12)
, пред’явлення
позовів за спричинення збитків, заподіяних порушенням
природоохоронного законодавства, покладено на спеціально
уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань
екології та природних ресурсів, яким у даному випадку є Державне
управління екології та природних ресурсів у Луганській області.
З огляду на вимоги частини другої статті 1 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
господарським судам
слід у разі звернення відповідного органу з позовом з’ясовувати
наявність у нього відповідних повноважень, а у даному випадку це
слід було здійснити органам прокуратури і уточнити позивача у
справі.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 –111-12 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу ЗАТ “Сільськогосподарська виробнича фірма
“Агротон” на постанову Луганського апеляційного господарського
суду від 12.04.2005 року у справі № 17/521 задовольнити
частково.
2. Постанову Луганського апеляційного господарського суду від
12.04.2005 року у справі № 17/521 та рішення господарського суду
Луганської області від 22.02.2005 р. скасувати. Справу передати
на новий розгляд до господарського суду Луганської області.
Головуючий Плахотнюк С.О.
С у д д я Панченко Н.П.
С у д д я Плюшко І.А.