10/457 Про зобов’язання видати коригування до податкової накладної - Текст документа

Рішенням господарського суду Запорізької області від 16.06.2005 (судді: Т.Алейникова, Л.Місюра, Л.Проценко) у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що згідно з п. 7.3.1 Закону України “Про податок на додану вартість” (168/97-ВР) датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

- дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

У випадку проведення відповідачем корегування кількісних та вартісних показників до раніше виписаної накладної у відповідача не виникнуть податкові зобов’язання через відсутність наведених в п. 7.3.1 обставин.

Оскільки в результаті корегування у позивача не виникають податкові зобов’язання, то й податкова накладна не видається.

Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 16.09.2005 (судді: М.Мірошниченко, Т.Мойсеєнко, В.Хуторний) рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

Апеляційною інстанцією крім вищенаведеного зазначено, що позивач звернувся з вимогою про видачу коригування до податкових накладних за 1998 в січні 2003, тобто вже після закінчення строків зберігання податкових накладних, тому відповідача не було об’єктивної можливості їх надати. Крім того на момент звернення позивача з вимогою про надання розрахунків коригувань до податкових накладних позивач втратив право на податковий кредит через сплив строків давності встановлених п. 15.1.1 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (2181-14) .

Вищий господарський суд України у відкритому судовому засіданні дослідив матеріали справи, доводи касаційної скарги та відзиву на касаційну скаргу та вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи позивач стверджує, що внаслідок порушення відповідачем норм законодавства з податку на додану вартість його позбавлено права на податковий кредит з ПДВ.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” (168/97-ВР) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” (168/97-ВР) податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, колія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Також, відповідно до п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” (168/97-ВР) податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту.

Аналіз відповідних норм законодавства дозволяє дійти висновку, що податкова накладна, перш за все, є звітним податковим документом, необхідним для відображення платником податків власних результатів діяльності та інформації про рух коштів, що впливає на права та обов’язки такого платника в сфері оподаткування.

Зважаючи на те, що п. 15.1.1 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (2181-14) встановлено строк давності щодо податкових зобов’язань платника, який в даному випадку минув, Вищий господарський суд України погоджується з висновком апеляційної інстанції про те, що позивач втратив право на податковий кредит в зв’язку із збігом строків давності, а відтак, порушення права позивача на податковий кредит місця немає.

Також обґрунтованим є висновок про об’єктивну неможливість надання відповідачем корегування до податкових накладних у зв’язку із збігом встановлених строків зберігання податкових накладних.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-8, 111-9, 111-11 ГПК України (1798-12) , Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 16.09.2005 та рішення господарського суду Запорізької області від 16.06.2005 у справі № 10/457 залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.