ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11.10.2005 Справа N 12/432-7/15
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді Кузьменка М.В., суддів Васищака І.М., Палій
В.М., за участю представників сторін І. Єрмолової (дов. від
19.07.05), В. Мальчева (дов. від 13.12.04) О. Біляченко (дов.
від 16.03.05), розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства “Запорізький
електровозоремонтний завод” на рішення від 21.02.2005 року
господарського суду Запорізької області та постанову від
25.05.2005 року Запорізького апеляційного господарського суду у
справі № 12/432-7/15 за позовом закритого акціонерного
товариства “Жовтневе підприємство теплових мереж” до відкритого
акціонерного товариства “Запорізький електровозоремонтний завод”
про стягнення 311 781 грн. 77 коп. ,
В С Т А Н О В И В:
Рішенням від 21.02.2005 року господарського суду Запорізької
області (суддя Н.Кутищева), залишеним без змін постановою від
25.05.2005 року Запорізького апеляційного господарського суду,
позов задоволено з мотивів невиконання зобов’язання, що виникло
з договору.
Відкрите акціонерне товариство “Запорізький електровозоремонтний
завод” просить судові рішення скасувати з підстав неправильного
застосування господарськими судами статей 41, 44, 71, 80, 153,
161, 165 Цивільного кодексу Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, статті
525 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, статті 111-12
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
та
постановити нове рішення, яким в позові відмовити.
Закрите акціонерне товариство “Жовтневе підприємство теплових
мереж” проти доводів касаційної скарги заперечує і в її
задоволенні просить відмовити.
Колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає
задоволенню з наступних підстав.
До господарського суду подано позов про стягнення грошових сум і
судами встановлено, що правовідносини між сторонами регулюються
договорами від 1.01.1997 року та від 1.05.2001 року, згідно яких
позивач здійснював постачання теплової енергії та гарячого
водопостачання, за які відповідач розрахувався лише частково і
його борг станом на 1.07.2003 року дорівнює 311 781 грн. 77 коп.
З матеріалів справи вбачається, що позивач систематично
виставляв відповідачу вимоги на оплату отриманої теплової
енергії, про що свідчать акти надання послуг та завірені копії
виписок з журналів рознесення рахунків тощо.
Оскільки відповідач при перерахунках вартості спожитої теплової
енергії не зазначав періоди оплати, позивач обґрунтовано
зараховував ці платежі в рахунок погашення попередньої
заборгованості. При цьому, як вбачається з матеріалів справи,
умови договорів від 1.01.1997 року та від 1.05.2001 року
сторонами виконувались, до них укладались додаткові угоди, між
сторонами здійснювалось листування по виконанню договорів.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України
( 436-15 ) (436-15)
суб’єкти господарювання та інші учасники
господарських відносин повинні виконувати господарські
зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових
актів, договору.
Виходячи з того, що на час розгляду справи відповідач своїх
зобов’язань належним чином не виконав, господарськими судами
застосовані до спірних відносин правила статей 525 і 526
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
та обґрунтовано задоволено
позов.
Твердження позивача про порушення господарським судом норм
матеріального та процесуального права досліджувались апеляційним
господарським судом і їм дана належна юридична оцінка.
За змістом статей 33 і 34 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
кожна сторона повинна довести ті обставини,
на які вона посилається, як на підставу своїх вимог.
Отже, з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції
колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її
обставини були встановлені господарськими судами на підставі
повного і об’єктивного дослідження поданих доказів, висновки
судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична
оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і
процесуального права.
Інші доводи касаційної скарги зводяться до намагань відповідача
надати перевагу їх доказам над іншими, що суперечить вимогам
статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, тому судовою колегією до уваги не приймаються.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9,
111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
Рішення від 21.02.2005 року господарського суду Запорізької
області та постанову від 25.05.2005 року Запорізького
апеляційного господарського суду у справі № 12/432-7/15 залишити
без змін, а касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства
“Запорізький електровозоремонтний завод” без задоволення.
Головуючий, суддя М. В. Кузьменко
Суддя І. М. Васищак
Суддя В. М. Палій