ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
11.10.2005 Справа N 10/319пд
Судова палата у господарських справах Верховного Суду України
у складі: <...>
розглянувши касаційну скаргу Маріупольського державного
гуманітарного університету на постанову Вищого господарського суду
України від 14 липня 2005 року у справі за позовом Регіонального
відділення Фонду державного майна України по Донецькій області
(далі - РВ ФДМУ) до Маріупольського електромеханічного технікуму
(далі - Технікум) та приватного малого підприємства "Азов Бюро
Груп" (далі - Підприємство); треті особи - Маріупольський
державний гуманітарний університет (далі - Університет), суб'єкти
підприємницької діяльності Коскенвірта Г.В. та Фісаєв В.Д. про
визнання недійсним договору, В С Т А Н О В И Л А:
У вересні 2004 року РВ ФДМУ звернулося до господарського суду
Донецької області з позовом до Технікуму та Підприємства про
визнання недійсним договору оренди від 12 червня 2003 року.
Позовні вимоги обґрунтовувались тим, що спірний договір
укладений без надання необхідних документів, зазначених у листі РВ
ФДМУ N 06-5880 від 9 вересня 2003 року, та без погодження договору
з Фондом державного майна України, що суперечить Порядку надання
Фондом державного майна України, його регіональними відділеннями
та представництвами дозволів державним підприємствам, організаціям
на передачу в оренду цілісних майнових комплексів, їх структурних
підрозділів та нерухомого майна (далі - Порядок), затвердженого
наказом ФДМУ від 4 травня 2000 року N 935/95/31 ( z0439-00 ) (z0439-00)
,
згідно з яким у разі позитивного розв'язання питання до
підприємства надсилається лист, у якому повідомляється про надання
підприємству дозволу на передачу в оренду конкретного нерухомого
майна та погоджений ФДМУ договір оренди нерухомого майна.
Технікум у відзиві на позовну заяву зазначив, що оскільки
Підприємство не надало необхідні документи, то договір оренди з
ним не укладався.
Підприємство проти позову заперечувало, посилаючись на
відповідність договору вимогам чинного законодавства.
Рішенням господарського суду Донецької області від
18 січня 2005 року позов задоволено повністю.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від
16 березня 2005 року, залишеною без змін постановою Вищого
господарського суду України від 14 липня 2005 року, скасовано
рішення господарського суду Донецької області від
18 січня 2005 року та відмовлено у позові, посилаючись на те, що
надання документів, зазначених у листі ФДМУ, а саме довідок з
Облстатуправління, статуту та установчого договору Підприємства не
передбачено Порядком ( z0439-00 ) (z0439-00)
, а договір укладено з дозволу РВ
ФДМУ.
15 вересня 2005 року Верховним Судом України за касаційною
скаргою Маріупольського державного гуманітарного університету
порушено касаційне провадження з перегляду постанови Вищого
господарського суду України від 14 липня 2005 року. Скаргу
мотивовано різним застосуванням Вищим господарським судом України
одного й того ж положення закону в аналогічних справах.
Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін,
обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, та перевіривши
матеріали справи, Судова палата вважає, що касаційна скарга
підлягає задоволенню.
Залишаючи без змін постанову апеляційного господарського суду
про скасування рішення суду першої інстанції з відмовою у
задоволенні позову Вищий господарський суд України дійшов
висновку, що договір оренди про передачу в оренду приміщень
гуртожитку по вул. Будівельників, 52, від 20 червня 2003 року
укладений між Технікумом і Підприємством з дозволу РВ ФДМУ і
відповідає вимогам чинного законодавства.
З таким погодитись не можна з таких підстав.
Господарськими судами встановлено, що на балансі Технікуму
перебувало приміщення гуртожитку по вул. Будівельників, 52, яке за
наказом Міністерства освіти і науки України від
30 грудня 2003 року N 868 передано на баланс Маріупольського
гуманітарного інституту, на базі якого розпорядженням Кабінету
Міністрів України від 17 червня 2004 року N 401-р ( 401-2004-р ) (401-2004-р)
утворено Маріупольський державний університет.
Відповідно до п. 1.1 договору оренди від 12 червня 2003 року
Підприємству передано в строкове платне користування окреме
індивідуально визначене майно - частину приміщень у будинку
гуртожитку Технікуму на 1, 2, 4, 7 поверхах правої частини і на
7 поверсі лівої частини будинку гуртожитку, які складаються з
блоків, кухні, сушки, кабінету і коридору. Майно передається з
метою розміщення офісів, магазинів, підприємств побутового
обслуговування та кафе.
Згідно зі статтею 127 Житлового кодексу УРСР ( 5464-10 ) (5464-10)
(далі - ЖК) під гуртожитки надаються спеціально споруджені або
переобладнанні для цієї мети жилі будинки.
Жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях, що
знаходяться на території Української РСР, утворюють житловий фонд
(стаття 4 ЖК ( 5464-10 ) (5464-10)
).
Відносини щодо використання житлового фонду повинні
регулюватися ЖК ( 5464-10 ) (5464-10)
та іншими актами житлового
законодавства, тому застосування до цих відносин Закону України
"Про оренду державного і комунального майна" ( 2269-12 ) (2269-12)
є
помилковим.
Суди не врахували, що вказаний гуртожиток, відповідно до
статті 8 ЖК ( 5464-10 ) (5464-10)
, із жилого у нежиле приміщення не
переведено, а тому згідно зі статтею 6 ЖК не може бути передано в
оренду.
Підставою недійсності правочину, відповідно до статті 215
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, є недодержання в момент
вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені
частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного
кодексу України, зокрема зміст правочину не може суперечити цьому
Кодексу, іншим актам цивільного законодавства.
Таким чином, висновок суду касаційної інстанції щодо
відповідності договору оренди чинному законодавству безпідставний,
оскільки суперечить вимогам норм статей 4, 6, 8, 127 ЖК
( 5464-10 ) (5464-10)
.
За таких обставин усі судові рішення у справі підлягають
скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої
інстанції.
Керуючись статтями 241, 242, 243, пунктом 7 Прикінцевих та
перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України
( 2747-15 ) (2747-15)
, Судова палата П О С Т А Н О В И Л А:
Касаційну скаргу Маріупольського державного гуманітарного
університету задовольнити.
Постанову Вищого господарського суду України від
14 липня 2005 року, постанову Донецького апеляційного
господарського суду від 16 березня 2005 року та рішення
господарського суду Донецької області від 18 січня 2005 року
скасувати.
Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім
випадку, встановленого пунктом 2 статті 237 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
.