8/433 Про стягнення 3 806 365, 20 грн., - Текст документа

Оскаржуваною ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 31.05.2005 (колегія суддів у складі: Шаргало В.І. –головуючий, судді Ланченко Л.В. і Пилипчук Н.Г.) залишено без задоволення заяву Підприємства про перегляд за нововиявленими обставинами постанови названого суду від 19.02.2004 в даній справі і зазначену постанову залишено без змін. У винесенні відповідної ухвали суд виходив з того, що рішення господарського суду міста Києва від 10.01.2005 зі справи № 21/355-36/435, яким Підприємство обґрунтовувало наявність нововиявлених обставин, не впливає на юридичну оцінку обставин, здійснену апеляційним господарським судом у прийнятті постанови від 19.02.2004.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Підприємство просить скасувати ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 31.05.2005 та його ж постанову від 19.02.2004 і залишити в силі рішення господарського суду міста Києва від 03.06.2002 з даної справи. Скаргу мотивовано тим, що скасування рішення господарського суду міста Києва від 23.04.2003 зі справи № 21/355, яке було покладено апеляційною інстанцією в основу постанови, та прийняття господарським судом міста Києва рішення від 10.01.2005 зі справи № 21/355-36/435, протилежного за змістом скасованому, істотно впливають на суть постанови, щодо якої порушено питання про перегляд за нововиявленими обставинами.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) (далі - ГПК України (1798-12) ) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

За результатами відповідного розгляду Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Судом апеляційної інстанції у винесенні оскаржуваної ухвали встановлено, що:

- рішенням господарського суду міста Києва від 03.06.2002 з даної справи позовні вимоги задоволено частково; Інститут зобов’язано у місячний строк “з дня вступу рішення в законну силу” звільнити кімнати №№ 127, 601-А, 707, 709, 711, 712, 713, 727, 731 по вул. Дехтярівська, 36 та передати їх у встановленому порядку Підприємству; в іншій частині позову відмовлено;

- постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.02.2004, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 29.06.2004, зазначене рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог скасоване та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено; в іншій частині рішення залишено без змін;

- цією постановою апеляційної інстанції було відмовлено у позові Підприємства про звільнення Інститутом кімнат №№ 127, 601-А, 707, 709, 711, 712, 713, 727, 731 по вул. Дехтярівська, 36; у прийнятті відповідного судового рішення апеляційна інстанція виходила з того, що:

кімната № 601-А відсутня на 6-му поверсі приміщення, і Підприємство її у користування взагалі не отримувало;

Підприємство не має жодних прав на приміщення 6-го поверху, оскільки вони були отримані Інститутом у 1998 році від ДК “Укрспецекспорт” згідно з наказом Міністерства промислової політики України та актами прийому-передачі, що є чинними і мають силу правовстановлюючих документів;

рішенням господарського суду міста Києва від 23.04.2003 зі справи № 21/355 за Інститутом було визнано право господарського відання на усі приміщення 6-го поверху;

кімната № 127 1-го поверху та кімнати №№ 707, 709, 711, 712, 713, 727, 731 7-го поверху належать на праві повного господарського відання не Інституту, а ДК “Укрінмаш”;

- з рішення господарського суду міста Києва від 10.01.2005 зі справи № 21/355-36/435, яким Підприємство обґрунтовує наявність нововиявлених обставин, вбачається, що:

Інститут шляхом уточнення позову заявив вимогу про визнання права повного господарського відання на приміщення в будинку № 36 по вул. Дехтярівській у м. Києві, які не були предметом спору у справі № 8/433, крім кімнати № 709;

посилання Підприємства на ту обставину, що зазначеним рішенням зі справи № 21/355-36/435 встановлено належність йому кімнат №№ 127, 601-А, 707, 709, 711, 712, 713, 727, 731 в будинку по вул. Дехтярівській, 36 на праві повного господарського відання згідно з наказом Головного управління з питань майна Київської державної адміністрації від 25.04.2002 № 138, безпідставне, оскільки у розгляді справи № 21/355-36/435 така належність не встановлювалася; суд встановив лише факт надання третьою особою у зазначеній справі –Підприємством згаданого наказу, однак будь-якої правової оцінки цьому документові не надавав;

на час прийняття рішення від 10.01.2005 зі справи 21/355-36/435 кімнати №№ 707, 709, 711, 712, 713, 727, 731 (які, зокрема, були предметом спору зі справи № 8/433) знаходяться на балансі Інституту на праві повного господарського відання;

- що ж до висновків апеляційного господарського суду стосовно приміщень 1-го поверху –кімнати № 127 та 7-го поверху, то рішення від 23.04.2003 зі справи № 21/355 не було покладено в їх основу.

Відповідно до статті 112 ГПК України (1798-12) господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами, що мають істотне значення для справи і не могли бути відомі заявникові.

За своєю правовою природою нововиявлені обставини є фактичними даними, які в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення.

У пункті 1 роз’яснення президії Вищого господарського суду України від 21.05.2002 № 04-5/563 “Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами” (v_563600-02) зазначено, що до нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Необхідними ознаками нововиявлених обставин є, по-перше, їх наявність на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи.

Згідно з пунктом 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.1981 № 1 “Про практику перегляду судами у зв’язку з нововиявленими обставинами рішень, ухвал і постанов у цивільних справах, що набрали законної сили” (v0001700-81) нововиявленими можуть розглядатись обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, які існували на час постановляння судового рішення, але про них не знали і не могли знати заявник і суд. Не можуть бути визнані нововиявленими нові, тобто такі, що виникли чи змінилися після постановляння рішення обставини.

Аналогічну позицію викладено в підпункті 1.1 пункту 1 названого роз’яснення президії Вищого господарського суду України, за яким виникнення нових або зміна обставин після вирішення спору не можуть бути підставою для зміни або скасування судового рішення за правилами розділу ХІІІ ГПК України (1798-12) .

Рішення господарського суду міста Києва від 10.01.2005 зі справи № 21/355-36/435, прийняте після вирішення спору з даної справи № 8/433, не можна вважати нововиявленою обставиною, яка дає підстави для перегляду судового рішення за правилами розділу ХІІІ ГПК України (1798-12) .

До того ж згідно з частинами першою і другою статті 111-7 ГПК України (1798-12) касаційна інстанція, переглядаючи судові рішення, на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права та не вправі встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. З урахуванням встановлених цією нормою меж перегляду справи в касаційній інстанції доводи скаржника, які стосуються встановлення обставин справи і оцінки апеляційною інстанцією наявних доказів, не можуть бути підставою для задоволення касаційної скарги.

Керуючись статтями 111-7 - 111-11 ГПК України (1798-12) , Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 31.05.2005 зі справи № 8/433 залишити без змін, а касаційну скаргу державного науково-виробничого підприємства “Термохолод” –без задоволення.