Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко

В.П. –головуючий, судді Джунь В.В. і Львов Б.Ю.,

розглянувши касаційну скаргу Новоодеського районного центру

зайнятості, м. Нова Одеса Миколаївської області,

на постанову Одеського апеляційного господарського суду від

08.06.2005

зі справи № 6/47

за позовом Новоодеського районного центру зайнятості (далі –Центр зайнятості)

до сільськогосподарського закритого акціонерного товариства

“Південний колос” (далі –Товариство), м. Нова Одеса

Миколаївської області,

про стягнення 49 513,94 грн.,

з оголошенням у судовому засіданні перерви з 04.10.2005 по 15.11.2005,

В С Т А Н О В И В:

За змістом приписів пунктів 8 та 9 статті 3, пункту 4 частини першої статті 17, частини четвертої статті 50, статті 104 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) до компетенції адміністративних судів не віднесено спори, де позивачами є органи Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття. Статтею 50 цього Кодексу (2747-15) встановлено перелік позовів, за якими юридичні та фізичні особи, що не є суб’єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами у справах за позовами суб’єктів владних повноважень. На даний час цей перелік є вичерпним, оскільки чинним законодавством не передбачено інших випадків подання суб’єктами владних повноважень адміністративних позовів до суб’єктів господарювання.

Центр зайнятості звернувся до господарського суду Миколаївської області з позовом про стягнення з Товариства 47 508,10 грн. заборгованості зі сплати страхових внесків до Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (далі –Фонд) та 2 005,84 грн. пені, а разом 49 513,94 грн.

Рішенням названого суду від 06.04.2005 (суддя Ткаченко О.В.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 08.06.2005 (колегія суддів у складі: Савицький Я.Ф. –головуючий, судді Воронюк О.Л., Лашин В.В.), позов задоволено частково та стягнуто з Товариства 7 663,94 грн. заборгованості зі сплати страхових внесків та 310,53 грн. пені.

Прийняті судові рішення в частині відмови в задоволенні позову мотивовано наявністю рішення державної податкової інспекції в Новоодеському районі Миколаївської області про списання відповідачеві боргу зі сплати страхових внесків до Фонду в зв’язку з форс-мажорними обставинами.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Центр зайнятості просить постанову апеляційного суду скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову в повному обсязі. Своє прохання скаржник мотивує тим, що дія Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (2181-14) (далі –Закон № 2181 (2181-14) ) не поширюється на питання сплати страхових внесків.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Сторони відповідно до статті 111-4 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) (далі –ГПК України (1798-12) ) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Представники сторін у судове засідання не з’явилися.

Перевіривши повноту встановлення судами першої і апеляційної інстанцій обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку щодо необхідності часткового задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Попередніми судовими інстанціями встановлено, що:

- Товариство зареєстроване як платник страхових внесків до Фонду в Новоодеському районному центрі зайнятості;

- Відповідач одночасно є сільськогосподарським товариством і з 17.12.1998 зареєстрований як платник фіксованого сільськогосподарського податку;

- Центром зайнятості проведено перевірку правильності нарахування, своєчасності і повноти перерахування страхових внесків з загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття за період з 01.01.2004 по 01.07.2004, за результатами якої складено акт від 11.11.2004 № 35, в якому відображено наявність у відповідача простроченої заборгованості в сумі 49 504,10 грн. і нараховано пеню в сумі 2 005,84 грн.;

- заборгованість зі сплати внесків до Фонду в сумі 1 996 грн. Товариством погашена в позасудовому порядку;

- 30.05.2003 державна податкова інспекція в Новоодеському районі Миколаївської області на підставі статті 18 Закону № 2181 прийняла рішення № 87-24-03763833/953 про списання відповідачеві боргу зі сплати страхових внесків до Фонду в сумі 39 844,16 грн.;

- фактичний борг відповідача зі сплати страхових внесків становить 7 663,94 грн., а розмір пені, нарахованої на нього, становить 310,53 грн.

Причиною спору в даній справі є те, що, на думку позивача, на дані правовідносини не поширюється дія Закону № 2181 (2181-14) .

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття визначаються Законом України від 02.03.2000 № 1533-ІІІ “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” (1533-14) (далі –Закон № 1533 (1533-14) ), який набрав чинності з 01.01.2001.

Відповідно до статті 34 цього Закону (1533-14) забезпечення збору страхових внесків, контроль правильності їх нарахування та своєчасності сплати віднесено до обов’язків Фонду.

Стаття 35 названого Закону (1533-14) передбачає обов’язок роботодавця своєчасно та в повному обсязі сплачувати страхові внески на загальнообов’язкове державне соціальне страхування України на випадок безробіття.

Задоволення частини позовних вимог сторонами не оспорюється.

Попередні судові інстанції рішення зі справи в частині відмови в задоволенні позову обґрунтували посиланням на необхідність застосування до спірних правовідносин приписів Закону № 2181 (2181-14) . Проте цей їх висновок є помилковим, оскільки страхові внески до Фонду не є податком чи збором у розумінні законів України про оподаткування і не можуть стягуватися в іншому порядку, ніж це передбачено Законом № 1533 (1533-14) .

Таку правову позицію викладено в постанові Верховного Суду України від 13.09.2005 зі справи № 3/199 (v3_19700-05) .

В свою чергу, наявне рішення державної податкової інспекції в Новоодеському районі Миколаївської області від 30.05.2003 № 87-24-03763833/953 підлягало оцінці на відповідність законодавству України.

З урахуванням викладеного підлягають також перевірці й період виникнення заборгованості та її розмір, а також обґрунтованість позовних вимог у повному обсязі.

З огляду на наведене Вищий господарський суд України вважає, що попередні судові інстанції припустилися неправильного застосування приписів частини першої статті 47 ГПК України (1798-12) щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої статті 43 цього Кодексу (1798-12) стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що відповідно до частини першої статті 111-10 ГПК України (1798-12) є підставою для скасування судових рішень зі справи.

Касаційна ж інстанція відповідно до частини другої статті 111-7 ГПК України (1798-12) не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З урахуванням викладеного справа має бути передана на новий судовий розгляд до суду першої інстанції, під час якого необхідно встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати їм та доводам сторін належну правову оцінку і вирішити спір відповідно до вимог закону.

Керуючись статтями 111-7, 111-9 - 111-12 ГПК України (1798-12) , Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Новоодеського районного центру зайнятості задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Миколаївської області від 06.04.2005 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 08.06.2005 зі справи № 6/47 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду Миколаївської області.