5/334-18/559 Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування” ( 400/97-ВР ) (400/97-ВР від 26.06.1997р.) для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону ( 400/97-ВР ), об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів “б” - “з” статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” ( 1788-12 ) до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону України “Про пенсійне забезпечення” ( 1788-12 ). - Текст документа

Рішенням господарського суду Полтавської області від 08.02.2005р.-01.03.2005р. у справі № 5/334-18/559 (суддя Паламарчук В.В.) у задоволенні позову Відкритого акціонерного товариства бурова компанія “Букрос”, м. Полтава до Управління Пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтаві про визнання рішення недійсним відмовлено.

Не погодившись з даним рішенням Відкрите акціонерне товариство бурова компанія “Букрос”, м. Полтава подало апеляційну скаргу в якій просило рішення господарського суду Полтавської області від 08.02.2005р.-01.03.2005р. у справі № 5/334-18/559 скасувати.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 09.04.2005р. у справі № 5/334-18/559 (судді: Федорова М.О.; Міщенко П. К.; Яковлєв М.Л.) апеляційну скаргу ВАТ “Букрос” на рішення господарського суду Полтавської області від 08.02.-01.03.2005року по справі № 5/334-18/559 задоволено. Рішення господарського суду Полтавської області від 08.02.-01.03.2005року по справі № 5/334-18/559 скасовано повністю. Прийнято нове рішення, яким позов задоволений повністю. Визнано недійсним рішення Управління Пенсійного фонду України Октябрського району м. Полтава № 17 від 20.03.2003р. про застосування штрафних санкцій за порушення граничних строків сплати узгодженого зобов’язання. Стягнуто з Управління Пенсійного фонду України Октябрського району м. Полтава на користь ВАТ “Букрос” 42,50грн. державного мита за розгляд апеляційної скарги.

Не погоджуючись з даною постановою Управління Пенсійного фонду України Октябрському районі в м. Полтаві подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 09.04.2005р. по даній справі, як прийняту з порушенням норм матеріального права.

Справа розглядається за вимогами Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , оскільки розгляд справи почався до набрання чинного Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .

Судова колегія, заслухавши доповідь судді Яценко О.В., розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального та матеріального права дійшла висновку, про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Як зазначено судом апеляційної інстанції, загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом (ст. 1 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування).

Відповідно до абзацу четвертого пункту 1 ст. 2 Закону України “Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування” (400/97-ВР) (400/97-ВР від 26.06.1997р.) для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону (400/97-ВР) , об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів “б” - “з” статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” (1788-12) до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону України “Про пенсійне забезпечення” (1788-12) .

Порядок нарахування збору на покриття фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів “б“-“з” ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” (1788-12) передбачено Інструкцією про порядок обчислення і сплати підприємствами, установами, організаціями та громадянами збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, інших платежів, а також обліку їх надходження до Пенсійного фонду України, затвердженою Постановою правління Пенсійного фонду України від 19.10.2001 р.№ 16-6 (z0998-01) , яка була чинною на час прийняття оспорюваного рішення.

Як вірно зазначено судом попередньої інстанції, п. 7.4 Інструкції № 16-6 (z0998-01) передбачено, що сума до відшкодування вважається узгодженою у день отримання платником збору повідомлення. Протягом десяти календарних днів від дня отримання повідомлення підприємства зобов'язані сплатити зазначену суму.

Несвоєчасно перераховані суми фактичних витрат на виплату та доставку пенсій вважаються боргом (недоїмкою) (п. 7.5 Інструкції).

Суд апеляційної інстанції правомірно врахував, що законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України (254к/96-ВР) , складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, Закону України „Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 року № 1058-IV (1058-15) , закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відмінні від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Суд попередньої інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги посилання відповідача на положення відомчої Інструкції (z0998-01) , оскільки його положення не ґрунтуються на законі і норми інструкції не приведені у відповідність до норм законів України, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення. Згідно з ч. 3 ст. 1 Закону України “Про систему оподаткування” (1251-12) механізм сплати обов'язкових платежів визначається винятково законами України.

Апеляційний суд дійшов до вірного висновку, що фактичні витрати на виплату та доставку пільгових пенсій це змінна сума, яка залежить від тарифів банків та Українського державного підприємства поштового зв'язку “Укрпошта” і може бути оспорена, оскільки витрати на виплату і доставку пенсій здійснює Пенсійний фонд України, платники заздалегідь не знають про їх розмір. Термін сплати зазначених сум чинним законодавством не визначено. Статтею 1 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 року № 1058-ІV (1058-15) до страхових внесків віднесено кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше. В той же час, згідно з п. п. 3, 4 ст. 18 вказаного вище Закону (1058-15) страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом (1058-15) . Висновок суду попередньої інстанції, що страхові внески не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування, є вірним і відповідає нормам права. На ці внески не поширюється податкове законодавство.

Тому, суд апеляційної інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що при винесенні оскаржуваного рішення № 17 про застосування штрафних санкцій за порушення граничних строків сплати узгодженого зобов'язання від 20.03.2003р. начальник управління ПФУ Октябрського району безпідставно послалася на підпункт 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України „Про порядок погашення податкових зобов'язань перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 р. № 2181-ІП (2181-14) .

Таким чином, суд попередньої інстанції у повному обсязі з'ясував матеріали справи та вірно застосував чинне законодавство.

За таких обставин, судова колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що Київським міжобласним апеляційним господарським судом вірно застосовані норми матеріального та процесуального права, у зв’язку з чим підстав для скасування постанови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 06.04.2005р. не вбачається.