ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11.10.2005 Справа N 4/626-21/64
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
Головуючого судді Кузьменка М.В.,
суддів Васищака І.М.,
Палій В.М.,
розглянувши касаційну скаргу Підприємства громадської
організації творчих архітектурно-проектних майстерень
“Львівархпроект” Львівської організації спілки архітекторів
України на постанову Львівського апеляційного господарського
суду від 23.12.2004р.
у справі № 4/626-21/64 господарського суду Львівської області
за позовом Відкритого акціонерного товариства “Львівська
виробничо-торгівельна меблева фірма “Карпати”
до відповідача Підприємства громадської організації творчих
архітектурно-проектних майстерень “Львівархпроект” Львівської
організації спілки архітекторів України
про стягнення 57 748,66грн.
за участю представників:
ВАТ “Львівська виробничо-торгівельна меблева фірма “Карпати” –не
з’явилися;
Підприємства громадської організації творчих
архітектурно-проектних майстерень “Львівархпроект” –не з’явилися
В С Т А Н О В И Л А:
Відкрите акціонерне товариство “Львівська виробничо-торгівельна
меблева фабрика “Карпати” звернулося до господарського суду
Львівської області з позовом та просила суд стягнути з
відповідача –Підприємства громадської організації творчих
архітектурно-проектних майстерень “Львівархпроект” Львівської
організації спілки архітекторів України 39506,38грн. неустойки
за порушення строку виконання зобов’язань за договором
№ 22-07/03 від 17.07.2003р. та 18242,28грн. в рахунок повернення
попередньої оплати (а.с.4-5).
До прийняття рішення по суті заявлених вимог, позивач
неодноразово уточнював заявлені ним вимоги. Остаточно ВАТ
“Львівська виробничо-торгівельна меблева фабрика “Карпати”
заявлено до стягнення з відповідача 18242,28грн. в рахунок
повернення попередньої оплати, 35 876,48грн. неустойки
(а.с.73,77).
Також, заявою від. 21.09.2004р. позивачем доповнено позов
вимогою про розірвання договору № 22-07/03 від 17.07.2004р.
(а.с.79-80).
Відповідач –Підприємство громадської організації творчих
архітектурно-проектних майстерень “Львівархпроект” у відзиві на
позов заявлені вимоги відхилило, посилаючись на те, що:
- позивач не виконав в установлений строк зобов’язань щодо
сплати авансу, а також не надав вихідних даних, необхідних для
виконання робіт, передбачених договором;
- акт прийняття проміжних робіт позивачем не підписано (а.с.62).
Рішенням господарського суду Львівської області від 24.09.2004р.
позов задоволено частково. Відповідно до рішення суду:
- договір № 22-07/03 від 17.07.2003р. на виготовлення проектної
продукції (послуг), укладений між сторонами, розірвано;
- стягнуто з відповідач на користь позивача 18 242,28грн.
передплати, 3500грн. пені (а.с.95-97).
Задовольняючи заявлені вимоги, суд першої інстанції виходив з
того, що відповідач не виконав у встановлений договором строк
взяті на себе зобов’язання і виконання для позивача втратило
інтерес, що надає право позивачу вимагати розірвання договору та
повернення передплати, стягнення неустойки. При цьому, розмір
неустойки зменшений судом на підставі ст. 233 ГК України
( 436-15 ) (436-15)
.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від
23.12.2004р. рішення господарського суду Львівської області від
24.09.2004р. залишено без змін (а.с.122-123).
Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами,
Підприємство громадської організації творчих
архітектурно-проектних майстерень “Львівархпроект” Львівської
організації спілки архітекторів України звернулося до Вищого
господарського суду України з касаційною скаргою та просить їх
скасувати, прийнявши нове рішення про відмову у позові.
Вимоги поданої касаційної скарги мотивовані порушенням норм
матеріального та процесуального права.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального і процесуального
права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить
касаційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню з
наступних підстав.
Як встановлено судами, 17.07.2003р. сторонами у справі -
Підприємством громадської організації творчих
архітектурно-проектних майстерень “Львівархпроект” Львівської
організації спілки архітекторів України та ВАТ “Львівська
виробничо-торгівельна меблева фабрика “Карпати” укладено договір
№ 22-07/03 на виготовлення проектної продукції (послуг).
Згідно ст. 4 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
(чинному на момент укладення
договору), цивільні права і обов'язки виникають з підстав,
передбачених законодавством, а також з дій громадян і
організацій, які хоч і не передбачені законом, але в силу
загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують
цивільні права і обов'язки. Відповідно до цього цивільні права і
обов'язки виникають, зокрема, з угод, передбачених законом, а
також з угод, хоч і не передбачених законом, але таких, які йому
не суперечать.
Відповідно до ст. 151 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, договір
(багатостороння угода) є однією з підстав виникнення
зобов’язань.
Отже, укладений сторонами договір є підставою для виникнення у
його сторін прав та обов’язків, визначених ним.
Судами першої та апеляційної інстанцій правомірно до
взаємовідносин сторін застосовані норми, що регулюють підрядні
відносини, оскільки даний договір за своєю правовою природою
близький до договору підряду.
Так, відповідно до ст. 332 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, за договором
підряду підрядчик зобов'язується виконати на свій ризик певну
роботу за завданням замовника з його або своїх матеріалів, а
замовник зобов'язується прийняти й оплатити виконану роботу.
За умовами договору, позивач доручив, а відповідач взяв на себе
зобов’язання виготовити проектні пропозиції та робочий проект за
темою:”Торговий комплекс з допоміжними приміщеннями на
вул.Городоцькій,172 у м. Львові” та погодити проектну
документацію, а відповідач –прийняти та оплати виконану роботу.
При цьому, дата закінчення виконання таких робіт, погоджена
сторонами у календарному плані робіт, –до 18.11.2003р.
Звертаючись до суду з даним позовом ВАТ “Львівська
виробничо-торгівельна меблева фірма “Карпати” вказувало на
порушення відповідачем умов договору, а саме не виконання у
встановлений договором строк передбачених ним робіт. Доводи
позивача визнані судами обох інстанцій обгрунтованими.
Між тим, укладений сторонами договір відноситься до двосторонніх
угод, за якими прав та обов’язків набувають кожна з сторін
договору.
Згідно ст. 171 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, взаємні зобов'язання за
договором повинні виконуватися одночасно, якщо з закону,
договору або змісту зобов'язання не випливає інше.
Встановлений вказаною нормою порядок виконання зобов’язань
передбачає вчинення певних дій, направлених на виконання
відповідних зобов’язань сторонами одночасно або безпосередньо
одне за одним. Таким чином, кожна з сторін має право затримати
виконання зобов’язання, яке вона взяла за умовами договору, до
моменту, коли виконання свого зобов’язання запропонує інша
сторона, якщо інший порядок виконання зобов’язання не визначений
законом, договором або витікає із змісту зобов’язання.
Відхиляючи заявлені вимоги, відповідач в свою чергу посилався на
невиконання позивачем у встановлений строк взятих на себе
зобов’язань, зокрема, щодо сплати авансу, передачі вихідних
даних.
Так, п. 2.1 договору встановлена вартість робіт –60 807,60грн.,
а п. 2.3 передбачає попередню оплату у розмірі 30% загальної
вартості робіт. При цьому, в силу п. 1.5 договору терміни
виконання робіт, передбачені календарним планом, можуть бути
анульовані або перенесені відповідачем в односторонньому порядку
у випадках несплати попередньої оплати, зриву терміну подання
відсутніх вихідних даних Аналогічну умову містить і узгоджений
сторонами календарний план проведення робіт.
Із змісту договору вбачається, що виконання зобов’язання щодо
сплати авансу та передачі вихідних даних передує виконанню
зобов’язань за цим договором відповідачем.
Приймаючи рішення у даній справі, суди виходили з того, що
позивачем виконані зобов’язання щодо сплати авансу, при цьому,
ними не перевірені доводи відповідача, викладені у відзиві, щодо
порушення строку виконання зобов’язання позивачем.
Між тим, в силу ст. 161 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, зобов'язання
повинні виконуватися належним чином і в установлений строк
відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при
відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно
ставляться. При цьому, відповідно до ст. 165 ЦК УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
, якщо строк виконання зобов'язання не встановлений
або визначений моментом витребування, кредитор вправі вимагати
виконання, а боржник вправі провести виконання в будь-який час;
боржник повинен виконати таке зобов'язання в семиденний строк з
дня пред'явлення вимоги кредитором, якщо обов'язок негайного
виконання не випливає із закону, договору або із змісту
зобов'язання.
Суд першої інстанції не з’ясував, коли саме відповідач звернувся
до позивача з вимогою щодо сплати авансу, враховуючи, що
договором строк оплати авансу не визначений. Для цього суду
першої інстанції необхідно було витребувати у відповідача та
дослідити докази направлення позивачу рахунку-фактури
№ СФ-0000011 від 18.07.2003р., а також з’ясувати, дослідивши
надані ВАТ “Львівська виробничо-торгівельна меблева фабрика
“Карпати” платіжні доручення, чи було виконано позивачем взяте
на себе зобов’язання у встановлений ст. 165 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
строк.
З’ясування вищевикладених питань має значення для правильного
вирішення даного спору, враховуючи наступне.
В силу ст. 209 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, особа, яка не виконала
зобов'язання або виконала його неналежним чином, несе майнову
відповідальність лише при наявності вини (умислу або
необережності), крім випадків, передбачених законом або
договором.
Відповідно ч. 3 до ст. 213 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, боржник не
визнається таким, що прострочив, поки зобов'язання не може бути
виконане внаслідок прострочення кредитора.
Відповідно до ст. 215 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, кредитор визнається
таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне
виконання, запропоноване боржником, або не зробив дій, до
вчинення яких боржник не міг виконати свого зобов'язання.
Порушення, допущені судом першої інстанції, у подальшому не
усунуті апеляційною інстанцією.
Неповне з’ясування обставин справи, що підлягали встановленню, є
порушення норм процесуального права.
Так, відповідно до ст. 47 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, судове
рішення повинно прийматися за результатами обговорення усіх
обставин справи.
Принцип об’єктивної істини, тобто обґрунтованості висновків,
викладених у судовому акті, реалізується також положеннями
ст. 38 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, яка зобов’язує господарський суд
не обмежуватись поданими документами і матеріалами, а
витребувати від підприємств та організацій незалежно від їх
участі у справі документи і матеріали, необхідні для вирішення
спору, у разі недостатності поданих сторонами документів.
Враховуючи допущені судами порушення, які не можуть бути усунуті
касаційною інстанцією з огляду на вимоги ст. 111-7 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, відсутні підстави вважати, що судами дана правильна
юридична оцінка спірним правовідносинам та зроблений
відповідаючий чинним нормам матеріального права висновок щодо
прав та обов’язків сторін.
Враховуючи наведене, прийняті судові акти підлягають скасуванню,
а справа –передачі на новий розгляд.
Відповідно до ст. 111 12 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, вказівки, що
містяться у постанові касаційної інстанції, є обов’язковими для
суду першої інстанції під час нового розгляду справи.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9-
111-11, 111-13 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А:.
1. Касаційну скаргу Підприємства громадської організації творчих
архітектурно-проектних майстерень “Львівархпроект” Львівської
організації спілки архітекторів України задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Львівської області від
24.09.2004р. та постанову Львівського апеляційного
господарського суду від 23.12.2004р. у справі № 4/626-21/64
скасувати.
3. Справу передати на новий розгляд до господарського суду
Львівської області.
Головуючий суддя Кузьменко М.В.
Судді Васищак І.М.
Палій В.М