2-8/4142.1-2005 Про визнання права власності на майно - Текст документа

Рішенням господарського суду АР Крим від 25.04.2005 (суддя С.Чумаченко) первісний позов задоволено з тих підстав, що позивач за первісним позовом набув право власності на спірне майно в порядку ст. 344 Цивільного кодексу України (435-15) , яка встановлює правило набуття права власності за набувальною давністю.

В задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю з тих підстав, що СТОВ “Штурм Перекопу” заявлено про застосування позовної давності при вирішенні спору про визнання договору недійсним, тоді як ЗАТ “Фінансово-лізинговий дім банку “Україна” пропущено позовну давність і відповідної заяви про відновлення позовної давності не подано.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 28.07.2005 (судді: О.Щепанська, В.Сотула, В.Гонтар) рішення місцевого господарського суду залишено без змін з аналогічних мотивів та підстав.

Вищий господарський суд України у відкритому судовому засіданні дослідив матеріали справи, доводи касаційної скарги та вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновку про набуття позивачем права власності на спірне рухоме майно за набувальною давністю відповідно до норми ст. 344 Цивільного кодексу України (435-15) , в силу реалізації ним правомочностей власника на протязі більш ніж восьми років.

Проте, ухвалюючи таке рішення, суди не звернули уваги на те, що визнання за позивачем права власності на спірне рухоме майно за набувальною давністю суперечить закону.

Відповідно до частини першої ст. 344 Цивільного кодексу України (435-15) особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. (435-15)

Відповідно до п. 1 прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (435-15) , цей Кодекс набирає чинності з 1.01.2004 року, а згідно з п. 8 цих положень встановлено, що правила статті 344 Цивільного кодексу України (435-15) про набувальну давність поширюються, також, на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом. (435-15) Таким чином, визнання права власності за набувальною давністю в розглядуваному випадку не може мати місця раніше 1.01.2006 року.

Відмовляючи у зустрічному позові, господарські суди першої та апеляційної інстанції виходили з того, що строк позовної давності закінчився до пред'явлення позову з огляду на те, що початок його перебігу слід відраховувати з 1998 року.

Однак, господарські суди дійшли відповідного висновку без з’ясування всіх обставин справи, що призвело до помилкових висновків та неправильного застосування законодавства.

Так, господарськими судами встановлено, що відчужене СП “Оріза” за договором № 1 від 07.09.1998 спірне рухоме майно набуто ним від ЗАТ “Фінансово-лізинговий дім банку “Україна” на підставі договору № 008/98-ТР від 27.03.1998.

Відповідно до ст. 225 Цивільного кодексу України (435-15) право продажу майна, крім випадків примусового продажу, належить власникові.

Як вбачається з матеріалів справи спірні об’єкти рухомого майна зареєстровано за ЗАТ “Фінансово-лізинговий дім банку “Україна”.

Господарські суди не дали відповідної оцінки доводам відповідача за первісним позовом щодо неправомірності відчуження спірних машин без іх попередньої реєстрації в інспекції Держтехнагляду з огляду на вимоги “Правил державної реєстрації та обліку тракторів, самохідних шасі, самохідних меліоративних та дорожньобудівних машин і тракторних причепів”, затверджених Наказом Мінсільгоспу № 40 від 09.02.1994. (z0028-94)

Відтак, не з’ясовано обставин, пов’язаних з набуттям прав власності на спірні об’єкти рухомого майна СП “Оріза”, яке в подальшому відчужувало це майно позивачу за первісним позовом.

Згідно з ч. 1 статті 6 ЦК УРСР (1540-06) захист цивільних прав здійснюється в установленому порядку, а статтями 72 і 73 цього Кодексу (1540-06) встановлено строки для захисту права за позовом особи, право якої порушено.

Відповідно до ст. 75 ЦК УРСР (1540-06) суд повинен при розгляді спору застосовувати позовну давність незалежно від заяви сторін.

У відповідності з ст. 71 ЦК УРСР (1540-06) до позовів про визнання угод недійсними застосовується загальний строк позовної давності - три роки.

Згідно ст. 76 Цивільного кодексу УРСР (1540-06) , перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

Висновок про те, що ЗАТ “Фінансово-лізинговий дім банку “Україна” на момент відчуження техніки СП “Оріза” третім особам, тобто ще в 1998 році, знав про продаж спірного майна не відповідає встановленим обставинам. Як вбачається з листа № 608 від 26.07.2001 ЗАТ “Фінансово-лізинговий дім банку “Україна” звертався до ТОВ “Оріза” (правонаступника СП “Оріза”) про розірвання договору та повернення техніки, в зв’язку з невиконанням договірних зобов’язань останнім.

З'ясування початку перебігу строку позовної давності мало бути здійснене господарським судом з врахуванням зазначених обставин. З огляду на викладене ухвалені судові рішення у справі підлягають скасуванню, а справа —передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-8, 111-9, 111-10, 111-11 ГПК України (1798-12) , Вищий господарський суд України.

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу задовольнити частково

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 28.07.2005 та рішення господарського суду АР Крим від 25.04.2005 у справі № 2-8/4142.1-2005 скасувати, справу передати на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.