Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко

В.П. –головуючий, судді Джунь В.В. і Львов Б.Ю.,

розглянувши касаційну скаргу територіального відділення

Антимонопольного комітету України в Автономній Республіці Крим,

м. Сімферополь Автономної Республіки Крим,

на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від

16.11-03.12.2004

та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду

від 23.05.2005

зі справи № 2-16/9298.1-2004

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Авіс-Агро”

(далі –ТОВ “Авіс-Агро”), м. Сімферополь Автономної Республіки

Крим,

до територіального відділення Антимонопольного комітету України

в Автономній Республіці Крим (далі –Територіальне відділення)

про визнання недійсним рішення,

за участю представників сторін:

позивача –не з’явився,

відповідача –Псела О.А.,

з оголошенням у судовому засіданні перерви з 11.10.2005 по 15.11.2005,

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. Згідно з частиною другою статті 4 цього ж Кодексу (2747-15) юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення. В свою чергу, статтею 60 Закону України “Про захист економічної конкуренції” (2210-14) встановлено, що рішення органів Антимонопольного комітету України оскаржуються до господарського суду. Отже, спір у даній справі підвідомчий господарським судам та має бути розглянутий за правилами Господарського процесуального кодексу України (1798-12) (далі –ГПК України (1798-12) ).

ТОВ “Авіс-Агро” звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом про визнання недійсним рішення адміністративної колегії відповідача від 29.08.2002 № 16/04/06 “Про порушення антимонопольного законодавства і законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу”.

Рішенням названого суду від 16.10-20.11.2002 зі справи № 2-15/12561-2002, залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 03.02.2003, позов задоволено.

Постановою Вищого господарського суду України від 25.05.2004 судові рішення зі справи скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду Автономної Республіки Крим.

У новому розгляді справі присвоєно № 2-16/9298.1-2004.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 16.11-03.12.2004, залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 23.05.2005 (колегія суддів у складі: Латинін О.А. –головуючий, судді Видашенко Т.С., Маслова З.Д.), позов задоволено.

Прийняті судові рішення мотивовано застосуванням відповідачем неналежної методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, невірним визначенням Територіальним відділенням меж ринку та безпідставністю висновків відповідача щодо нав’язування позивачем невигідних для контрагентів умов і додаткових послуг. У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Територіальне відділення просить судові рішення зі справи скасувати та в позові відмовити. Своє прохання скаржник мотивує порушенням судами норм матеріального та процесуального права. Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Сторони відповідно до статті 111-4 ГПК України (1798-12) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Перевіривши повноту встановлення судами першої і апеляційної інстанцій обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши представника відповідача, Вищий господарський суд України дійшов висновку про необхідність часткового задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями встановлено, що рішенням адміністративної колегії Територіального відділення від 29.08.2002 № 16/04/06 “Про порушення антимонопольного законодавства і законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу”:

- визнано, що ТОВ “Авіс-Агро” у 2001 році займало монопольне (домінуюче) становище на регіональному ринку надання послуг з виконання агрохімічних робіт з використанням легкомоторної авіаційної техніки для обробки рисових чеків з долею 66,3%;

- дії ТОВ “Авіс-Агро” з передачі контрагентам власних обов’язків з організації озброєної охорони повітряних засобів і майна товариства, з організації проживання та харчування співробітників Кримського державного авіаційного підприємства “Універсал-Авіа”, з застосування різних умов розрахунку рисом-сирцем за послуги з хімічної обробки посівів рису, з застосування різних умов розрахунку рисом-сирцем за переліт повітряних засобів до місця виконання робіт та з встановлення різного відсотку в випадку передачі рису-сирцю ТОВ “Авіс-Агро” на току визнано порушенням антимонопольного законодавства;

- на позивача накладено штраф у сумі 17 000 грн.

Місцевий та апеляційний господарські суди прийняті ними рішення зі справи мотивували посиланням на те, що:

- Територіальне відділення для визначення монопольного становища ТОВ “Авіс-Агро” безпідставно застосувало до відносин, які мали місце в 2001 році, положення Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, затвердженої розпорядженням Антимонопольного комітету України від 05.03.2002 № 49-р і зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 01.04.2002 за № 317/6605 (z0317-02) , замість Методики визначення монопольного становища підприємців на ринку, затвердженої розпорядженням Антимонопольного комітету України від 10.03.1994 № 1-р і зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 28.03.1994 за № 48/257 (z0048-94) ;

- Територіальне відділення помилково визначило ринок товару, об’єднавши ринок послуг з виконання агрохімічних робіт з використанням легкомоторної авіаційної техніки та ринок виробництва рису, що не відповідає приписам статті 1 Закону України “Про захист економічної конкуренції” (2210-14) в частині визначення поняття “товар”;

- відповідно до частини першої статті 23 чинного на час виникнення спірних правовідносин Закону України “Про підприємства в Україні” (887-12) ТОВ “Авіс-Агро” реалізовувало свої послуги за цінами та тарифами, які встановлювало вільно або на договірних підставах, враховуючи при цьому думки контрагентів.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.

Відповідно до пункту 1 розділу Х Закону України від 11.01.2001 № 2210-ІІІ “Про захист економічної конкуренції” (2210-14) цей Закон (2210-14) набрав чинності через рік після його опублікування (за виключенням пунктів 2 і 3 цього розділу), а до 27.02.2002 правові основи обмеження і попередження монополізму, недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності та здійснення державного контролю за додержанням норм антимонопольного законодавства визначалися Законом України “Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності” (2132-12) .

У зв'язку з наведеним господарські суди у розгляді даної справи повинні були достеменно визначитись, приписи якого з названих законодавчих актів мають застосовуватись до спірних правовідносин. Для цього господарським судам необхідно було чітко встановити період часу, в який, за оспорюваним рішенням, мали місце порушення, за які притягнуто до відповідальності позивача, та коли розпочався розгляд справи про порушення ним антимонопольного законодавства. Однак відповідні обставини у судових рішеннях не відображено.

Зазначивши про помилкове застосування відповідачем неналежної Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, ні місцевий, ані апеляційний господарські суди не встановили: чи мало місце з боку Територіального відділення порушення приписів методики, що підлягала застосуванню, і в чому воно полягало; чи вплинуло це і яким чином на правильність прийнятого Територіальним відділенням рішення.

Крім того, попереднім судовим інстанціям належало ретельно дослідити доводи кожної зі сторін та з дотриманням приписів статті 43 ГПК України (1798-12) оцінити докази щодо зайняття ТОВ “Авіс-Агро” монопольного становища на ринку і наявності кожної з необхідних ознак порушень, за які позивача притягнуто до відповідальності.

Між тим ні місцевим, ані апеляційним господарськими судами цього зроблено не було, що, в тому числі всупереч приписам частини першої статті 111-12 ГПК України (1798-12) , призвело й до невиконання вказівок касаційної інстанції, викладених у постанові Вищого господарського суду України від 25.05.2004 з даної справи, стосовно необхідності здійснення перевірки та надання правової оцінки встановленим Територіальним відділенням обставинам щодо нав’язування позивачем своїм контрагентам певних додаткових умов, які не відносяться до предмета договору, зокрема покладання на споживачів додаткових обов’язків здійснювати озброєну охорону повітряних засобів і майна товариства та забезпечення гарячим харчуванням і проживанням льотного і технічного складу КГАП “Універсал-авіа”, які відповідно до укладених між КГАП “Універсал-авіа” та ТОВ “Авіс-Агро” угод про співробітництво мав нести позивач.

Без дослідження конкретних фактичних обставин взаємовідносин позивача з контрагентами за договорами, що були підставою для прийняття відповідачем оспорюваного рішення, загальний висновок попередніх судових інстанцій про реалізацію ТОВ “Авіс-Агро” послуг за цінами та тарифами, які воно встановлювало з дотриманням чинного законодавства вільно або на договірних підставах, враховуючи думки контрагентів, не може бути визнано встановленням судом відповідного факту.

Не з’ясувавши усіх обставин, що входять до предмету розгляду в даній справі, судові інстанції припустилися порушення вимог частини першої статті 47 ГПК України (1798-12) щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої статті 43 названого Кодексу (1798-12) стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, а це, в свою чергу, вплинуло на правильність застосування норм матеріального права.

Касаційна ж інстанція відповідно до частини другої статті 111-7 ГПК України (1798-12) не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на наведене справа має бути передана на новий судовий розгляд до суду першої інстанції, під час якого необхідно встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати їм та доводам сторін належну правову оцінку і вирішити спір відповідно до вимог закону.

Керуючись статтями 111-7, 111-9-111-12 ГПК України (1798-12) , Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу територіального відділення Антимонопольного комітету України в Автономній Республіці Крим задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 16.11-03.12.2004 та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 23.05.2005 зі справи № 2-16/9298.1-2004 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду Автономної Республіки Крим.