ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.11.2005 Справа N 2-15/3513-2005
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко
В.П. –головуючий, судді Бенедисюк І. М. і Джунь В.В.
розглянув касаційну скаргу Кримського республіканського
відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Сімферополь
(далі –відділення Фонду)
на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від
15-25.03.2005
та
постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від
09.06.2005
зі справи № 2-15/3513-2005
за позовом відділення Фонду
до дочірнього підприємства “Центральна районна аптека № 63”
товариства з обмеженою відповідальністю “Республіканська
компанія “Крим-Фармація”, смт Первомайське Первомайського району
Автономної Республіки Крим (далі –ДП “Центральна районна аптека
№ 63”)
про стягнення штрафних санкцій у сумі 3 320 грн. за нестворені
робочі місця для працевлаштування інвалідів у 2003 році.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський
суд України
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від
15-25.03.2005 (суддя Дадінська Т.В.), залишеним без змін
постановою Севастопольського апеляційного господарського суду
від 09.06.2005 (колегія суддів у складі: Маслова З.Д.
–головуючий, судді Лисенко В.А., Заплава Л.М.), у позові
відмовлено. Зазначені рішення судових інстанцій з посиланням на
приписи статей 18-20 Закону України “Про основи соціальної
захищеності інвалідів в Україні” ( 875-12 ) (далі –Закон
( 875-12 )), пунктів 3, 5 та 14 Положення про робоче місце
інваліда і порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого
постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995 № 314
( 314-95-п ) (далі –Положення про робоче місце інваліда і
порядок працевлаштування інвалідів ( 314-95-п )), мотивовано
тим, що ДП “Центральна районна аптека № 63” вжито усіх залежних
від нього заходів для виконання нормативу робочих місць для
забезпечення працевлаштування інвалідів у 2003 році, оскільки
відповідачем було поінформовано відповідні органи
працевлаштування про наявність вільного робочого місця,
на якому могла використовуватися праця інваліда.
У касаційній скарзі від 01.07.2005 до Вищого господарського суду
України відділення Фонду просить скасувати рішення
господарського суду Автономної Республіки Крим від 15-25.03.2005
та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду
від 09.06.2005 і прийняти нове рішення. Скаргу з посиланням на
приписи статей 19-20 Закону ( 875-12 ), пункту 3 Положення
( 314-95-п ) про робоче місце інваліда і порядок
працевлаштування інвалідів мотивовано тим, що у матеріалах
справи знаходяться документи, які спростовують висновки судових
інстанцій про подання ДП “Центральна районна аптека № 63”
інформації державній службі зайнятості щодо наявності у
відповідача вільних робочих місць для забезпечення
працевлаштування інвалідів. Крім того, скаржник стверджує, що
відсутність прибутку у відповідача за наслідками
фінансово-господарської діяльності у звітний період не є
підставою для його звільнення від сплати штрафних санкцій за
невиконання нормативу.
У судовому засіданні 11.10.2005 оголошувалась перерва.
Сторони відповідно до статті 111-4 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (далі –ГПК ( 1798-12 )) належним
чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.
Представники відділення Фонду та ДП “Центральна районна аптека
№ 63” в судове засідання не з’явилися.
Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями обставин
справи та правильність застосування ними норм матеріального і
процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов
висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної
скарги.
Судовими інстанціями зі справи встановлено, що:
- згідно із звітом ДП “Центральна районна аптека № 63” за формою
державної статистичної звітності № 10-ПІ поштова-річна за 2003
рік середньооблікова чисельність штатних працівників на
підприємстві відповідача у звітному періоді становила 20 осіб;
чотиривідсотковий норматив робочих місць для працевлаштування
інвалідів становив 1 особу інваліда (20 х 4%); жодний інвалід у
звітному періоді на підприємстві не працював, розмір
середньорічної заробітної плати штатного працівника у 2003 році
становив 3 320 грн.;
- наказом ДП “Центральна районна аптека № 63” від 30.12.2002
№ 116 “Про створення посади фармацевта-інваліда” на підприємстві
відповідача було створено посаду для робочого місця інваліда
відповідно до його індивідуальної програми реабілітації, про що
свідчать внесені зміни в штатний розпис підприємства;
- ДП “Центральна районна аптека № 63” протягом звітного періоду
у щомісячних звітах за формою № 3-ПН інформувало центр
зайнятості про наявність вільного робочого місця та потребу у
фармацевті-інваліді із середньомісячним доходом 188 грн.;
- у листі Первомайського районного центру зайнятості від
29.11.2004 № 24/00-645 повідомляється про щомісячне подання ДП
“Центральна районна аптека № 63” звітів за формою № 3-ПН про
наявність вільного робочого місця та потребу в працевлаштуванні
фармацевта-інваліда (а. с. № 10);
- Первомайський районний центр зайнятості повідомив, що у
зв’язку з відсутністю осіб, які відповідають кваліфікаційним
вимогам роботодавця, інваліди до ДП “Центральна районна аптека
№ 63” не направлялися;
- листом Первомайського районного центру зайнятості від
21.03.2005 № 24/00-191 повідомлено, що в період з 01.01.2003 по
31.12.2003 на обліку Первомайського районного центру зайнятості
інваліди не перебували;
- ДП “Центральна районна аптека № 63” за наслідками
фінансово-господарської діяльності у 2003 році мало збитки у
сумі 29 618 грн.;
- відділенням Фонду не надано доказів про направлення до ДП
“Центральна районна аптека № 63” інвалідів та про відмову їм у
працевлаштуванні.
Причиною виникнення спору зі справи стало питання про
правомірність стягнення з ДП “Центральна районна аптека № 63”
штрафних санкцій, передбачених статтею 20 Закону ( 875-12 ).
Судовими інстанціями з достатньою повнотою встановлено
обставини, що входять до предмету доказування з цієї справи, та
цим обставинам дано правильну юридичну оцінку.
Відповідно до припису частини першої статті 18 Закону
( 875-12 ) в редакції, що була чинною на час виникнення спірних
відносин зі справи, працевлаштування інвалідів здійснюється
органами центральним органом виконавчої влади з питань праці та
соціальної політики, органами місцевого самоврядування,
громадськими організаціями інвалідів.
Згідно з пунктом 5 Положення ( 314-95-п ) про робоче місце
інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів підприємства
розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів,
включають їх до колективного договору, інформують центри
зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та
відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення
(пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів.
У пункті 14 Положення ( 314-95-п ) про робоче місце інваліда і
про порядок працевлаштування інвалідів визначено, що
підприємства інформують державну службу зайнятості та місцеві
органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та
вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів.
У постановах від 20.07.2004 зі справи № 2-23/9789-03
( n0060700-04 ), від 29.03.2005 зі справи № 13/403 та від
29.03.2005 зі справи № 3/118 ( v_118700-05 ) Верховним Судом
України викладено правову позицію, згідно з якою суди мають
з’ясовувати, зокрема, чи повідомляло підприємство органи
працевлаштування про створені робочі місця для працевлаштування
інвалідів; якщо названі органи були повідомлені, то чи
направлялись інваліди для працевлаштування і, відповідно, з чиєї
вини направлені не були працевлаштовані або їм було відмовлено у
працевлаштуванні на вакантні посади. Отже, працевлаштування
інвалідів може здійснюватись органами працевлаштування
інвалідів, визначеними у статті 18 Закону ( 875-12 ), лише за
наявності отриманої від підприємства інформації про вільні
робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватись
праця інвалідів.
Попередніми судовими інстанціями перевірено належними доказами
фактичні дані про інформування ДП “Центральна районна аптека
9 63 протягом 2003 року органів працевлаштування щодо наявності
на його підприємстві вільного робочого місця, на яких могла
використовуватися праця інвалідів у звітному періоді. Такими
доказами є документи центру зайнятості та наявні у матеріалах
справи копії звітів за формою № 3-ПН (а. с. № 17-27). Тому є
безпідставними доводи скаржника про те, що у матеріалах справи
знаходяться документи, які спростовують висновки попередніх
судових інстанцій про подання ДП “Центральна районна аптека
№ 63” інформації державній службі зайнятості щодо наявності у
відповідача вільних робочих місць для забезпечення
працевлаштування інвалідів у звітному періоді.
Відповідно до пункту 2.1 Інструкції щодо заповнення державної
статистичної звітності за формами № 3-ПН “Звіт про наявність
вільних робочих місць (вакантних посад) та потребу в
працівниках”, затвердженої наказом Державного комітету
статистики України від 06.07.1998 № 244 ( z0464-98 ): звіт за
формою N 3-ПН подається підприємствами, незалежно від форм
власності і господарювання, місцевому центру зайнятості 28 числа
щомісячно;;... у графі 4 (з графи 2) проставляється наявність
вільних робочих місць (вакантних посад) в рахунок річної броні,
встановленої місцевими державними адміністраціями відповідно до
статті 5 Закону України “Про внесення змін до Закону України
“Про зайнятість населення” ( 665/97-ВР ), для працевлаштування
громадян, які потребують соціального захисту і не здатні на
рівних умовах конкурувати на ринку праці, а також для
пенсіонерів, учнів, студентів, інвалідів. Наявність вільних
робочих місць (вакантних посад) зазначається щодо кожної
категорії громадян окремо під такими шифрами:... 14 - інваліди.
Отже, звіти за формою державної статистичної звітності № 3-ПН
містять вичерпну інформацію про наявність на підприємстві
вільних робочих місць для працевлаштування інвалідів протягом
звітного періоду.
Судом апеляційної інстанції хоча й встановлено відсутність
прибутку у відповідача за звітний період, проте цей суд прямо не
мотивував своє рішення висновком про те, що у разі відсутності у
підприємства облікованого прибутку за звітний період не
допускається стягнення штрафних санкцій на підставі частини
третьої статті 20 Закону ( 665/97-ВР ). Тому безпідставним є
довід скаржника про наявність у судовому рішенні апеляційної
інстанції такого мотиву. У постановах від 14.06.2005 зі справи
№ 6/324 ( v_324700-05 ) та від 21.06.2005 зі справи № 1/255
Верховним Судом України викладено правову позицію, згідно з якою
суди не можуть відмовляти у вимозі про стягнення штрафних
санкцій лише з тієї підстави, що за даними бухгалтерського
обліку чи податкової звітності у підприємства був відсутній
прибуток у звітному періоді.
За змістом приписів пунктів 8 та 9 статті 3, пункту 4 частини 1
статті 17, частини 4 статті 50, статті 104 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) до компетенції
адміністративних судів не віднесено спори, де позивачами є
відділення Фонду соціального захисту інвалідів. На даний час
статтею 50 цього Кодексу ( 2747-15 ) встановлено вичерпний
перелік позовів, за якими юридичні та фізичні особи, що не є
суб’єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами у
справі за позовами суб’єктів владних повноважень. Отже спір у
цій справі відноситься до підвідомчості господарських судів.
На підставі викладеного, керуючись статтями 111-9 - 111-11 ГПК
( 1798-12 ), Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від
15-25.03.2005 та постанову Севастопольського апеляційного
господарського суду від 09.06.2005 зі справи № 2-15/3513-2005
залишити без змін, а касаційну скаргу Кримського
республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів
- без задоволення.
Суддя В. Селіваненко
Суддя І. Бенедисюк
Суддя В. Джунь