ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06.10.2005 Справа N 33/66
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого –судді Дерепи В.І.
суддів: Грека Б.М. –(доповідача у справі),
Стратієнко Л.В.
розглянувши у Відкритого акціонерного товариства
відкритому судовому “Дніпрошина”
засіданні касаційну
скаргу
на постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 06.06.05
у справі № 33/66
господарського уду Дніпропетровської області
за позовом Відкритого акціонерного товариства
“Дніпрошина”
до Товариства з обмеженою відповідальністю
виробничо-комерційної фірми “Рента”
Про стягнення 122480,00 грн.
за участю представників від:
позивача Сердюк О.К. (дов. від 10.08.05)
відповідача Григоренко А.В. (дов. від 29.03.05)
В С Т А Н О В И В:
Відкрите акціонерне товариство “Дніпрошина” звернулось до
господарського суду Дніпропетровської області з позовом до
товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної
фірми “Рента” про стягнення 12480грн. передоплати.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від
22.03.05 (суддя Разіна Т.І.) позов задоволено: з відповідача на
користь позивача було стягнено 122480 грн. 00
коп. заборгованості по передоплаті, 1224 грн. 80 коп. витрат по
держмиту, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення
судового процесу. Рішення господарського суду мотивовано
неналежним виконання відповідачем зобов'язань за договором,
укладеним між сторонами, по повній та своєчасній поставці
продукції, неповерненням суми попередньої оплати товару,
ст.ст. 525, 526, ч. 2 ст. 693 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
.
За результатом перегляду справи Дніпропетровським апеляційним
господарським судом (колегія суддів к складі: головуючого-судді
Виноградник О.М., суддів: Коршун А.О., Джихур О.В.) ухвалена
постанова від 06.06.05, якою рішення господарського суду
Дніпропетровського господарського суду від 22.03.05 скасовано, в
позові відмовлено, судові витрати покладені на позивача.
Постанова мотивована недоведеністю позовних вимог.
Не погодившись з постановою апеляційної інстанції, позивач
звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною
скаргою, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського
апеляційного господарського суду від 06.06.05 та залишити в силі
рішення господарського суду Дніпропетровської області від
22.03.05. Заявник посилається на те, що апеляційний
господарський суд не надав правової оцінки листу позивача № 2911
від 14.12.04 та акту взаємо звірки від 20.01.05.
Перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх
встановлення, проаналізувавши правильність застосування судом
норм матеріального та процесуального права, колегія суддів
Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга
не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами було встановлено, що 05.02.04 сторони уклали контракт
№ 203/04/КП та додаткову угоду до контракту № 3 від 16.11.04.
Згідно до умов договору, відповідач зобов'язувався передати, а
позивач по справі - прийняти та оплатити товар. Контрактом
№ 03/04/КП від 05.02.04 строки поставки продукції не
передбачені, втім зазначено, що поставка здійснюється
автотранспортом позивача на протязі двох днів з моменту подання
заявки.
Відповідно до п. 4 додаткової угоди № 3 від 16.11.04, покупець
зобов'язався здійснити оплату за товар наступним чином: 100%
передплата товару на суму 152064 грн. Залишок товару на суму
222336грн. –по факту поставки з відстрочкою платежу 15
банківських днів. Позивачем перераховано 152064грн. передплати
згідно платіжного доручення № 8025 від 18.11.04. Відповідачем не
було поставлено фактично оплаченого товару на суму 122480грн.
Листом від 16.11.04. № 15/11 сторони узгодили строки поставки:
10-12.12.2004 року.
Апеляційний господарський суд зазначає, що позивачем не було
надано доказів того, що ним направлявся власний автотранспорт
для отримання товару відповідно до п. 3.1 договору, як і того,
що відповідач відмовився надати йому товар. Тому апеляційний
господарський суд прийшов до правомірного висновку, що поставка
товару не була здійснена по вині позивача, оскільки той не
здійснював необхідних дій для отримання товару, і за ним
збереглося право вимоги продукції від відповідача.
Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна
його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором
або законом. Згідно з статтею 526 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
зобов'язання має виконуватися належним чином
відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу ( 435-15 ) (435-15)
,
інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких
умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших
вимог, що звичайно ставляться.
Зважаючи на вищевикладені обставини та норми права, колегія
суддів Вищого господарського суду України вважає, що висновок
апеляційного господарського суду про відсутність підстав для
задоволення позову є законним, оскільки в даному випадку
поставка не була здійснена по вині позивача, а тому недопустимим
є покладення відповідальності за невиконання умов договору на
відповідача.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 111-5, 111-7, п. ч. 1
ст. 111-9, ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Дніпрошина”
залишити без задоволення постанову Дніпропетровського
апеляційного господарського суду від 06.06.05 у справі № 33/66
залишити без змін.
Головуючий - суддя В. Дерепа
Судді Б. Грек
Л. Стратієнко