Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Кочерової Н.О. - головуючої,

Рибака В.В.,

Черкащенка М.М.,

за участю представників сторін:

від позивача не з’явилися;

від відповідача не з’явилися;

розглянувши ВАТ “Донецькобленерго”

матеріали

касаційної скарги

на постанову Донецького апеляційного господарського суду

від 14.06.2005р.

у справі № 44/48 господарського суду Донецької області

за позовом ВАТ “Донецькобленерго”

до ТОВ “Канцлер”

Про стягнення сум

В С Т А Н О В И В:

ВАТ “Донецькобленерго” звернулось з позовом до ТОВ “Канцлер” про повернення 34952,7 грн., як попередньої плати за товар, стягнення 714,94 грн. річних, 12592,2 грн. пені та 2446,69 грн. штрафу.

Рішенням господарського суду Донецької області від 06.05.05 у справі № 44/48 позов ВАТ “Донецькобленерго” задоволено частково. З ТОВ “Канцлер” на користь позивача стягнуто 16549,02 грн. основного боргу, 714,94 грн. річних та 3888,05 грн. пені; відповідні витрати по держмиту, інформаційно-технічному забезпеченні судового процесу. У решті позову відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 14.06.05 рішення господарського суду Донецької області від06.05.05 змінено. Резолютивна частина рішення викладена в наступній редакції: “Стягнути з ТОВ “Канцлер” м. Донецьк на користь ВАТ “Донецькобленерго” м. Горлівка Донецької області суму попередньої оплати 16549 грн. 02 коп. , 3% річних в розмірі 714 грн. 94 коп. , судові витрати.

З резолютивної частини рішення виключена редакція щодо стягнення з відповідача 3888 грн. 05 коп. пені.

У поданій касаційній скарзі ВАТ “Донецькобленерго” просить скасувати зазначені судові рішення як такі, що ухвалені з порушенням процесуального закону, зокрема ст. 43 ГПК України (1798-12) ; справу передати на новий розгляд до господарського суду Донецької області.

Крім цього скаржник посилається на порушення апеляційною інстанцією норм матеріального права –ч. 2 ст. 231 ГК України (436-15) .

Судова колегія розглянувши наявні матеріали справи, дослідивши юридичну оцінку судовими інстанціями обставин справи та повноту їх встановлення, перевіривши правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права прийшла до висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги.

Матеріалами справи, що було також предметом судових досліджень, підтверджується наступне.

02.02.04 між сторонами був укладений договір № 02/02-1/10-6 на поставку канцелярських товарів.

Відповідно до п. 4.1 договору сторони погодили попередню оплату товару в розмірі її 100% вартості.

Ці зобов’язання за договором позивач виконав.

Сторони також встановили, що відповідач повинен здійснити поставку товару на протязі трьох днів з моменту надходження коштів на його рахунок.

Ці зобов’язання відповідачем виконані частково. Недоставлена частина товару станом на 20.04.05 виражена в сумі 16549,02 грн., що підтверджується наданими суду доказами, зокрема актом взаємозвірки.

Абз. 2 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України (436-15) визначає, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

В ч. 2 ст. 712 ЦК України (435-15) та ст. 265 ГК України (436-15) обумовлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення договору купівлі-продажу.

Зобов’язання мають виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України (435-15) . Отже, згідно п. 2 ст. 693 ЦК України (435-15) якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Позивачем висунуто вимогу щодо повернення частини суми попередньої оплати, що відповідно до ст. 536 ЦК України (435-15) зумовлює сплату відповідачем процентів за користування чужими грошовими коштами у розмірі, визначеному законом (3% річних), оскільки їх розмір не визначений договором.

В зв’язку з цим господарські суди попередніх інстанцій правомірно прийшли до висновку, що підлягають до задоволення позовні вимоги щодо стягнення суми попередньої оплати –16549,02 грн. та 3% річних в розмірі 714,94 грн.

Позивачем заявлена також вимога про стягнення пені у розмірі 3888,05 грн., оскільки сторони в договорі визначили, що прострочення постачальником зобов’язання щодо поставки товару за умовами п. 5.1 договору тягне за собою обов’язок сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБ України.

Ці вимоги апеляційною інстанцією правомірно визнані безпідставними, оскільки відповідно зі змістом п. 3 ст. 549 ЦК України (435-15) пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання а за кожен день прострочення виконання.

Як вбачається з договору № 02/02-1/10-6 від 02.02.04 у відповідача перед позивачем відсутнє грошове зобов’язання, оскільки відповідно до п. 1.1 цього договору він зобов’язувався передати позивачу товар.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України (435-15) пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Обгрунтування позивача щодо необхідності застосування до відповідача штрафних санкцій передбачених ч. 2 ст. 231 ГК України (436-15) апеляційним судом правомірно не прийнято до уваги, оскільки вони застосовуються лише у тому разі, коли хоча б одна із сторін належала до державного сектора економіки, або виконання зобов’язання фінансується за рахунок Державного бюджету України.

Зазначене свідчить про повноту встановлення апеляційною інстанцією обставин справи та вірне застосування до них норм матеріального та процесуального права, спростовує доводи касаційної скарги.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України (1798-12) Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 14.06.05 у справі № 44/48 залишити без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення.