ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10.11.2005 Справа N 42/133
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого      М.Остапенка,
суддів:          Є. Борденюк, В. Харченка,
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ)
                “ЖИТЛОВИК-ПЛЮС”
постанову        від 14.06.2005 року
Київського апеляційного господарського суду
у справі         № 42/133
за позовом       Відкритого акціонерного товариства (ВАТ) “Фабрика
                 кулінарії”
до               ТОВ “ЖИТЛОВИК-ПЛЮС”
Про   стягнення 6 829,66 грн.
   В судове засідання з’явились представники сторін:
позивача         Юджа С.М. (дов. від 28.07.2005 року),
                 Коваленко В.В. (дов. від 28.07.2005 року)
відповідача      Мітулінська С.С. (дов. від 19.01.2005 року)
Заслухавши    суддю-доповідача    –Є.    Борденюк,     пояснення
представників  сторін  та  перевіривши матеріали  справи,  Вищий
господарський суд України
В С Т А Н О В И В:
ВАТ “Фабрика кулінарії” звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з ТОВ “ЖИТЛОВИК-ПЛЮС” 6 829,66 грн., що сплачені останньому за посередницькі послуги з забезпечення електроенергією по укладеному між сторонами договору на технічне обслуговування інженерних мереж нежитлових приміщень та участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території № 136 від 12.06.2003, які, на думку позивача, фактично були надані АЕК “Київенерго”. Предметом зазначеного договору є технічне обслуговування та надання відповідачем, що діє, зокрема, на підставі договору № 3 ДКП по обслуговуванню житла Московського району, посередницьких послуг по забезпеченню потреб позивача в ХВП, ГВП, ЦО, каналізації та електроенергії для господарського використання ВАТ “Фабрика кулінарії” нежитлових приміщень і прибудинкової території за адресою: м. Київ, вул. Голосіївська, буд.18, площею 58м2, які орендовані останнім за договором оренди приміщення від 30.05.2003.
Позовні вимоги мотивовані тим, що з актів від 01.11.2004, 02.11.2004 та 18.11.2004, складених представниками АЕК “Київенерго”, вбачається постачання позивачу електричної енергії безпосередньо АЕК “Київенерго” через внутрішньобудикові мережі буд. 18 по вул. Голосіївській у м. Києві, отримання позивачем електроенергії без врахування лічильниками технічних потреб даного будинку, використання електроенергії без договору та оплати її вартості енергопостачальній організації. Наведене стало підставою для складення АЕК “Київенерго” акту порушень № 1110150 від 01.11.2004 та виставлення позивачу рахунку від 19.01.2005 на суму 4 635,98 грн., який оплачений останнім.
Рішенням господарського суду міста Києва від 05.04.2005 у справі № 42/133 (суддя П. Паламар) у задоволенні позовних вимог відмовлено; судові витрати покладені на позивача.
При винесенні рішення у справі господарський суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів укладення ним договору на постачання електричної енергії з енергопостачальною організацією протягом.06.2003 року-жовтня 2004 (період, протягом якого позивачем була сплачена відповідачу заявлена до стягнення сума позовної вимоги), чи припинення в установленому порядку укладеного між сторонами у справі договору в частині посередницьких послуг з постачання електроенергії за цей період. Адже, умовами договору (п. 2.4.11.) передбачений обов’язок позивача укласти прямі договори з постачальниками послуг, своєчасно і в повному обсязі сплачувати безпосередньо цим підприємствам вартість отриманих комунальних послуг, виходячи з чого, господарський суд доходить висновку про визначення строку дії договору, зокрема, в частині надання посередницьких послуг з постачання електроенергії, до часу укладення позивачем договору на постачання електричної енергії без посередньо з енергопостачальною організацією.
Доводи ВАТ “Фабрика кулінарії” про отримання електричної енергії протягом спірного період безпосередньо від АЕК “Київенерго” визнані господарським судом першої інстанції необґрунтованими та такими, що суперечать встановленим судом обставинам справи.
Так, виходячи з того, що акти обстеження електрообладнання від 01.11.2004, 02.11.2004 та 18.11.2004 свідчать про постачання електричної енергії до орендованого позивачем приміщення по кабельній мережі 0,4 Квт від головного розподільчого щита буд. 18 по вул. Голосіївській у м. Києві, який відповідно до додатку № 8 “Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін” до укладеного між відповідачем та АЕК “Київенерго” договору на постачання електричної енергії № 321604 від 29.08.2003, належить відповідачу, господарський суд міста Києва дійшов висновку про споживання позивачем електричної енергії від електричних мереж відповідача, що відповідає умовам укладеного між ними договору, отже кошти у розмірі 6 829,66 грн. сплачені за спожиту електроенергію відповідно до даного договору.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.06.2005 (колегія суддів: А. Брайко, Л. Бившева, Т. Розваляєва) рішення господарського суду міста Києва від 05.04.2005 у справі № 42/133 скасоване; позовні вимоги задоволені повністю, з ТОВ “ЖИТЛОВИК-ПЛЮС” на користь ВАТ “Фабрика кулінарії” стягнуто 6 829,66 грн. збитків, 68,30 грн. витрат по сплаті державного мита, 188 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а також 34,15 грн. витрат, понесених при поданні апеляційної скарги.
Постанова суду мотивована тим, що відповідачем не доведено виконання зобов’язань за укладеним між сторонами договором, зважаючи на погодження умовами договору на постачання електричної енергії № 321604 від 29.08.2003 та додатку 3.1 до нього, укладеного між АЕК “Київенерго” і ТОВ “ЖИТЛОВИК-ПЛЮС”, надання останньому електричної енергії для забезпечення технічних потреб буд. 18 по вул. Голосіївській у м. Києві, зокрема, освітлення сходових клітин, проте, постачання електричної енергії до приміщення, орендованого позивачем, даним договором не передбачено.
Звертаючись до суду з касаційною скаргою, ТОВ “ЖИТЛОВИК-ПЛЮС” посилається на порушення судом при ухваленні оскаржуваної постанови норм права.
Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає до задоволення, виходячи з такого.
Відповідно до п. 2.4.11. договору № 136 від 12.06.2003 сторони зобов’язані заключати прямі договори з постачальниками послуг (ХВП, ГВП, ЦО, каналізація, газ, електроенергія, тощо), своєчасно і в повному обсязі сплачувати безпосередньо цим підприємствам вартість отриманих комунальних послуг.
Відповідно ст. 26 Закону України “Про електроенергетику” (575/97-ВР) споживання енергії можливе лише на підставі договору з електропостачальником.
Користування позивачем електроенергією для орендованих в буд. 18 по вул. Голосіївській у м. Києві приміщень всупереч наведеним законодавчим положенням та домовленостям сторін за договором (п. 2.4.11) здійснювалось без укладення договору з енергопостачальною організацією, проте, згідно з договором № 136 від 12.06.2003, укладеним з відповідачем, який надає посередницькі послуги з забезпечення ВАТ “Фабрика кулінарії”, зокрема, електроенергією, що встановлено господарським судом першої інстанції, та підтверджується обставинами справи.
Крім того, проведеним працівниками АЕК “Київенерго” обстеженням електрообладнання в листопаді 2004 року в буд. 18 по вул. Голосіївській у м. Києві підтверджується постачання в орендовані ВАТ “Фабрика кулінарії” за вказаною адресою приміщення електричної енергії від мереж ТОВ “ЖИТЛОВИК-ПЛЮС”.
За таких обставин, враховуючи доведеність факту надання відповідачем позивачу посередницьких послуг з постачання електричної енергії, підстав для повернення сплачених відповідачу грошових коштів у розмірі 6 829,66 грн., не вбачається, беручи до уваги також те, що оплата за надану електроенергію відповідно до матеріалів справи за кожен поточний місяць виставлялась в комплексі з іншими наданими ТОВ “ЖИТЛОВИК-ПЛЮС” послугами по договору № 136 від 12.06.2003.
Отже оскаржувана постанова господарського суду апеляційної інстанції підлягає до скасування, а рішення господарського суду першої інстанції має бути залишене без зміни як обґрунтоване та правомірне.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9-111-12 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ТОВ “ЖИТЛОВИК-ПЛЮС” задовольнити.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.06.2005 року у справі № 42/133 скасувати.
Рішення господарського суду міста Києва від 05.04.2005 у справі № 42/133 залишити без зміни.
Головуючий, суддя М. Остапенко
Судді:
В. Харченко
Є. Борденюк