Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Дерепи В.І. - головуючого (доповідача), Грека Б.М., Стратієнко Л.В.,

за участю представників сторін: позивача – Опрі Н.Л., Царука Л.С.,

відповідача –Захарченко Ю.Ю.,

розглянувши касаційну скаргу Фонду приватизації комунального майна Печерського району м. Києва на рішення господарського суду м. Києва від 24.05.2005 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.07.2005 року у справі за позовом Печерської районної у місті Києві ради, Фонду приватизації комунального майна Печерського району м. Києва до Товариства з обмеженою відповідальністю “Магазин “Молоко”

про визнання договору неукладеним та повернення майна,

В С Т А Н О В И В:

Позивачі звернулись до господарського суду м. Києва з позовом до відповідача про визнання неукладеним договору купівлі-продажу нежитлового приміщення № 365 від 3.07.2002 року, визнання права комунальної власності територіальної громади Печерського району м. Києва на вбудоване не житлове приміщення загальною площею 233, 20 кв.м. , яке знаходдиться за адресою: м. Київ, вул. П. Орлика, 10, зобов’язання Київського СБТІ зареєструвати право комунальної власності територіальної громади Печерського району на зазначене приміщення; зобов’язання відповідача повернути зазначене приміщення до комунальної власності.

Рішенням господарського суду м. Києва від 24.05.2005 року в позові відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.07.2005 року рішення суду залишене без змін.

У касаційній скарзі Фонд приватизації комунального майна Печерського району м. Києва просить скасувати вказані судові рішення, посилаючись на те, що вони прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

У відзиві на касаційну скаргу ТзОВ “Магазин “Молоко” просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, оскільки рішення місцевого суду та постанова апеляційної інстанції відповідають вимогам закону.

По справі оголошувалась перерва з 20.10.на 10.11.2005 року.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та на підставі встановлених в ній фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами, при прийнятті оскаржуваних судових рішень, норм матеріального права, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 3.07.2002 року між Фондом приватизації комунального майна Печерського району м. Києва та Товариством з обмеженою відповідальністю “Магазин “Молоко” був укладений договір купівлі-продажу нежилого приміщення № 365, що знаходиться у жилому будинку за адресою: м. Київ, вул. П. Орлика, 10, літ. “А”, загальною площею 233, 20 кв.м.

Договір був підписаний Фондом приватизації комунального майна Печерського району м. Києва на підставі рішення Печерської районної в м. Києві ради № 14 від 01.10.1998 року про зняття заборони та затвердження на приватизацію шляхом викупу орендарями об'єктів комунальної власності району.

У відповідності до п. 5.2 договору, на відповідача був покладений обов'язок щодо використання об'єкту приватизації для розміщення закладу торгівлі продовольчими товарами, зокрема молоком та цільномолочними продуктами.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 24.03.2003 року у справі № 32/206, яке набрало законної сили, вказаний пункт договору купівлі-продажу № 365 нежилого приміщення, укладений 3.07.2002 року між Фондом приватизації комунального майна Печерського району та ТзОВ “Магазин “Молоко” був визнаний недійсним на підставі положень ст.ст. 48, 60 ЦК УРСР (1540-06) .

Відповідно до ст. 35 ГПК України (1798-12) факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Згідно ст. 60 ЦК УРСР (1540-06) недійсні частини угоди не тягнуть за собою недійсність інших її частин, оскільки можна припустити, що така угода була б укладена і без включення недійсної її частини.

На підставі ст. 217 ЦК України (435-15) , недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

У відповідності до п. 2 ст. 27 Закону України “Про приватизацію державного майна” (2163-12) , п. 3 ст. 23 Закону України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)” (2171-12) , зобов'язання щодо збереження номенклатури повинні включатися до договору купівлі-продажу, якщо вони передбачені бізнес-планом чи планом приватизації або які були визначені умовами аукціону, конкурсу чи викупу.

При вирішенні спору місцевий та апеляційний господарські суди всебічно дослідили надані сторонами докази і правильно встановили, що оскільки умовами викупу в даному випадку є рішення Печерської районної в м. Києві ради від 01.10.1998 року № 14 про зняття заборони та затвердження на приватизацію нежилого приміщення шляхом викупу орендарями, яким спеціальних умов викупу щодо збереження спеціалізації (номенклатури) не передбачено, то збереження спеціалізації не є істотною умовою для спірного договору і не потребує обов'язкового включення до договору купівлі-продажу № 365 від 3.07.2002 року.

Крім того, приймаючи оскаржувану постанову, суд апеляційної інстанції правильно визнав безпідставними посилання Фонду приватизації комунального майна Печерського району м. Києва на невиконання відповідачем умов п. 5.2 договору, оскільки вказаний пункт договору визнаний рішенням суду недійсним.

Враховуючи відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, місцевий господарський суд обгрунтовано відмовив позивачам в позові.

Касаційною інстанцією перевірені обставини справи і їх відповідність викладеним судом нормам матеріального права.

Наведені висновки місцевого та апеляційного господарських судів відповідають матеріалам справи та діючому законодавству.

Доводи касаційної скарги про необґрунтованість оскаржуваних судових рішень помилкові і не відповідають матеріалам справи.

З урахуванням викладеного, підстав для задоволення касаційної скарги немає.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду м. Києва від 24.05.2005 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.07.2005 року залишити без змін, а касаційну скаргу Фонду приватизації комунального майна Печерського району м. Києва –без задоволення.