35/389 Про стягнення 284636,51 грн. - Текст документа

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 18.01.2005 р. у справі № 35/389 (суддя Широкобокова Л.П. ) позов Колективного підприємства “Чемпіон” до Державного підприємства “Східний гірничо-збагачувальний комбінат” задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача шкоду в сумі 20582,21грн., витрати по сплаті державного мита –122,40грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу –8,50грн.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.08.2005р. (судді: Павловський П. П. , Логвиненко А.О., Головко В.Г.), вказане рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

Державне підприємство “Східний гірничо-збагачувальний комбінат” звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.01.2005р., постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.08.2005р. у справі № 35/389 та відмовити в задоволенні позову, з підстав неправильного застосування судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до винесення незаконного рішення.

Відзиву на касаційну скаргу позивачем не надано.

Заслухавши представників сторін, перевіривши повноту встановлення обставин справи, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступних підстав.

Попередніми судовими інстанціями встановлено, що 05.12.2003р. на 608 кілометрі автодороги Львів –Знам’янка на території Маловисківського району Кіровоградської області відбулась дорожньо-транспортна пригода.

Водій Данильченко Б.О., який керував автомобілем ГАЗ-24, державний № 033-62 ОН, що належить відповідачу, в порушення п. 2.3.б), 11.2, 12.1, 12.3, 13.3 Правил дорожнього руху України, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, про що свідчить акт судово-медичного дослідження № 5153 від 05.12.2003р., зіткнувся з вантажним автомобілем МАN-22372, державний № 369-40 ЕВ, що належить позивачу.

Від отриманих під час аварії тілесних ушкоджень водій ГАЗ-24 загинув на місці.

Задовольняючи частково позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з того, що винним у зіткненні є водій відповідача Данильченко Б.О., який порушив вимоги Правил дорожнього руху і тим самим допустив зіткнення з автомобілем МАN-22372.

А тому, врахувавши приписи ст. 1187 ЦК України (435-15) та ч. 1 ст. 1188 ЦК України (435-15) , суди поклали відповідальність за завдану шкоду на відповідача.

Однак, з такими висновками судів погодитись не можна, оскільки останні дійшли до них без належного з'ясування всіх фактичних обставин справи.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 № 6 “Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди” (v0006700-92) під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки на підставі права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Володілець джерела підвищеної небезпеки не відповідає за шкоду, заподіяну цим джерелом, якщо доведе, що воно вибуло з його володіння внаслідок протиправних дій інших осіб, а не з його вини. Особи, які вчинили ці протиправні дії, відшкодовують шкоду за правилами відповідальності володільців джерел підвищеної небезпеки, а коли цьому сприяла винна поведінка володільця (не була забезпечена належна охорона і т.п. ), відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, може бути покладено на особу, що протиправно заволоділа цим джерелом, і на його володільця відповідно до ступеня вини кожного з них.

Аналіз наведених приписів залишилися поза увагою суду як першої, так і апеляційної інстанції, однак встановлення та дослідження обставин збереження джерела підвищеної небезпеки має суттєве значення для правильного застосування норм матеріального права та вирішення даного спору по суті, оскільки в залежності від ступеню вини лише певна частка відповідальності за заподіяну шкоду може бути покладена на володільця джерела підвищеної небезпеки.

Відповідно до ч. 2 ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Оскільки відповідно до ч. 2 ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) касаційна інстанція не наділена повноваженнями щодо встановлення обставин справи, а останні встановлені неповно, справа підлягає передачі на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи господарському суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного та об’єктивного встановлення обставин справи, прав та обов’язків сторін і, в залежності від встановленого та відповідно до вимог чинного законодавства, вирішити спір.

З урахуванням викладеного, керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9-111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державного підприємства “Східний гірничо-збагачувальний комбінат” задовольнити частково.

Скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.08.2005р. та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.01.2005 р. та у справі № 35/389.