ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06.10.2005 Справа N 17/194
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді Дерепи В.І. (доповідача),
суддів: Грека Б.М.,
Стратієнко Л.В.,
за участю повноважних представників:
від позивача Петриченко Н.В.,
від відповідача Ігнатової Н.О.,
розглянувши у Донецької залізниці
відкритому засіданні
касаційну скаргу
на рішення від 22.06.2005 року господарського суду
Донецької області
у справі за позовом ТзОВ “Укрметалургтранс”
до Донецької залізниці
Про стягнення 7324, 80 гривень,
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Донецької області від 22.06.2005
року позов задоволений. З відповідача на користь позивача
стягнуто 7324, 80 грн. безпідставно стягнутих коштів, судові
витрати.
У касаційній скарзі Донецька залізниця просить вказане рішення
суду скасувати, як прийняте з порушенням норм матеріального
права.
У відзиві на касаційну скаргу ТзОВ “Укрметалургтранс” просить в
її задоволенні відмовити, оскільки вважає, що рішення
господарського суду прийняте відповідно до норм діючого
законодавства.
Перевіривши матеріали справи та на підставі встановлених в ній
фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування
господарським судом при прийнятті оскаржуваного судового рішення
норм матеріального права, суд вважає, що касаційна скарга не
підлягає задоволенню з таких підстав.
Як правильно встановлено судом, 29.12.2001 року між сторонами у
справі був укладений договір № Э-200654 “Про організацію
перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та
надані залізницею послуги”.
Згідно умов вказаного договору, відповідач здійснював
перевезення вантажів для клієнтів позивача, в тому числі у
приватних вагонах, за що залізниця переліками списувала з
особового рахунку останнього, як експедитора цих перевезень,
передбачені договором та законодавством платежі.
У грудні 2004 року згідно з рахунками - переліками ТехПД
Донецької залізниці відповідач без достатніх на те підстав та
без згоди позивача списав 34346, 40 грн. позивача, які
знаходились на коді платника залізничного тарифу, за послуги з
перевезень вантажів у приватних вагонах.
Частина 9 ст. 10 Закону України “Про залізничний транспорт”
( 273/96-ВР ) (273/96-ВР)
передбачає, що розрахунки відправників та
одержувачів вантажів з підприємствами залізничного транспорту
провадяться у порядку, передбаченому у Статуті залізниць
України.
Статтею 62 Статуту передбачається, що належні за перевезення
вантажів і надання додаткових послуг платежі вносяться
залізниці, тобто надаються залізниці, а не списуються нею без
згоди платника.
Можливість списання відповідачем будь-яких сум з особистого
рахунку позивача без його згоди сторони в укладеному ними
договорі, також, не передбачили.
Виходячи з викладеного, місцевий суд дійшов вірного висновку про
те, що грошові кошти позивача в сумі 7 324, 80 грн., які
знаходились на коді платника залізничного тарифу списані без
достатніх на те підстав і підлягають поверненню.
Розглядаючи справу, господарський суд правильно визнав
безпідставними посилання відповідача на те, що перевезення в
грудні 2004 року по ст. Оленівка здійс нювалося у вагонах
власності ДП “Укрспецвагон”, який відноситься до операторів
третьої категорії, тому і розрахунок плати за зазначене
перевезення здійснювався з застосуванням розміру пільг,
встановлених для 3-ої категорії осіб, оскільки визначним для
визна чення належності оператора перевезення до тієї чи іншої
категорії із застосуванням для них відповідних коефіцієнтів при
розрахунках є не знаходження у відповідного опера тора
приватних, тобто тих, які не належать залізниці вагонів у
власності, а забезпе чення перевезення цим оператором вантажів у
приватних вагонах.
Відповідно до ст. 33 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
кожна сторона
повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається як
на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд вважає, що господарський суд правильно прийшов до висновку
про доведеність позовних вимог позивачем та задовольнив позов.
Доводи відповідача, викладені в касаційній скарзі, суд вважає
необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по
справі доказами і не відповідають вимогам закону.
Рішення господарського суду відповідає обставинам справи та
вимогам діючого законодавства, тому його необхідно залишити без
змін.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9,
111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України,
П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду Донецької області від 22.06.2005
року залишити без змін, а касаційну скаргу Донецької залізниці -
без задоволення.
Головуючий, суддя Дерепа В.І.
С у д д і Грек Б.М.
Стратієнко Л.В.