33/783-05(22/291-05-7555) Про стягнення 740 737,60 грн. - Текст документа

Ухвалою господарського суду Одеської області від 20.05.2005 року (суддя Д.Мазур) відмовлено у прийнятті позовної заяви прокурора Ширяївського району Одеської області в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики України та державного агента по поставці зернозбиральної техніки фірми “Джон-Дір” в Україну корпорації “Украгропромбіржа” на підставі пункту 1 частини 62 Господарського процесуального кодексу (1798-12) .

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 26.07.2005 року (судді М.Мирошниченко, В.Бєляновський, В.Шевченко) ухвалу господарського суду Одеської області від 20.05.2005 року скасовано, а справу передано до місцевого господарського суду для розгляду по суті.

В касаційній скарзі фермерське господарство “Попович”, не погоджуючись з прийнятим по справі судовим актом апеляційної інстанції, просить його скасувати, посилаючись на неправильне застосування норм процесуального права, а ухвалу господарського суду Одеської області від 20.05.2005 року залишити без змін.

Заслухавши пояснення представника позивача, прокурора, розглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування Одеським апеляційним господарським судом норм процесуального права у вирішенні даного спору, і з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до пункту 2 статті 121 Конституції України (254к/96-ВР) на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Такі випадки визначені зокрема і статтею 2 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , яка передбачає обов’язок господарського суду порушувати справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави.

При цьому частина 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) зобов’язує прокурора самостійно визначати, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовувати необхідність їх захисту, а також визначати орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Отже за змістом пункту 2 статті 121 Конституції України (254к/96-ВР) та статті 2 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , обсягу наданих прокурору статтею 29 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) прав, представництво прокуратурою інтересів держави у господарському суді є одним із видів представництва в суді, яке за своєю правовою природою є правовідносинами, в яких одна особа (представник) на підставі певних повноважень виступає від імені іншої особи (довірителя) і виконує процесуальні дії в суді в її інтересах, набуваючи (змінюючи, припиняючи) для неї права та обов‘язки. Але представництво прокурором інтересів держави в суді відрізняється від інших видів представництва рядом специфічних ознак: складом представників та колом суб’єктів, інтереси яких вони представляють, обсягом повноважень, формами їх реалізації.

З огляду на це, обґрунтовуючи у позовній заяві необхідність захисту інтересів держави та зазначаючи орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах прокурор, а вирішуючи питання про порушення справи за позовними заявами прокурора і суд, повинні враховувати, що закріплені нормами Конституції України (254к/96-ВР) та іншими правовими актами інтереси держави у своїй основі потребують здійснення загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства тощо і можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді або держава може вбачати свої інтереси і в діяльності приватних підприємств, товариств.

Проте інтереси держави є відмінними від інтересів інших учасників суспільних відносин і даючи офіційне тлумачення положень статті 2 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) Конституційний Суд України у рішенні від 08.04.1999 року у справі № 1-1/99 зазначив, що підставою для порушення справи у суді є заява, у якій прокурор обґрунтовує порушення чи загрозу порушення інтересів держави, зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, під яким відповідно до статей 6, 7 та 143 Конституції України (254к/96-ВР) потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади, а не підприємства, установи і організації, незалежно від їх підпорядкування і форми власності.

Приймаючи ухвалу від 20.05.2005 року про відмову у прийнятті позовної заяви прокурора суд на зазначене вище уваги не звернув і не врахував, що наведені в позовній заяві обґрунтування підстав пред’явлення позову містять посилання на обставини, що свідчать про порушення інтересів держави.

Крім того, позов заявлено в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики України та про стягнення коштів в доход державного бюджету, а тому за таких обставин суд повинен був порушити провадження у справі за позовом прокурора та розглядати спір по суті.

За цих обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна інстанція при прийнятті постанови про скасування ухвали господарського суду Одеської області від 20.05.2005 року діяла на підставі чинного законодавства та відповідно до норм процесуального права.