Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Кочерової Н.О., - головуючого,

Рибака В.В.,

Черкащенка М.М.,

розглянувши матеріали ТОВ “Наша Марка-ХХІ”

касаційної скарги

на постанову Київського апеляційного господарського

суду від 22.06.2005 року

у справі м. Києва

господарського суду

за позовом ТОВ “Наша Марка-ХХІ”

До ВАТ “Міжнародний комерційний банк”

про усунення перешкод у розпорядженні власністю та визнання

договору застави від 17.09.2001 № 3/00-73/ІV таким що, втратив

чинність

В засіданні взяли участь представники:

- позивача: Глаус О.Г.,

- відповідача: не з”явився,

В С Т А Н О В И В:

У березні 2005 року ТОВ “Наша Марка-ХХІ” звернулось до господарського суду з позовом до ВАТ “Міжнародний комерційний банк” про усунення перешкод у розпорядженні власністю та визнання договору застави від 17.09.2001 № 3/00-73/ІV таким що, втратив чинність.

Рішенням господарського суду м. Києва від 20.04.2005 року позов задоволено. Визнано договір застави від 17.09.2001 № 3/00-73/ІV укладений між ВАТ “Міжнародний комерційний банк” та ТОВ “Наша Марка-ХХІ” таким, що втратив чинність з 12.01.2005 року. Зобов’язано ВАТ “Міжнародний комерційний банк” усунути перешкоди в користуванні ТОВ “Наша Марка-ХХІ” своєю власністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.06.2005 року рішення місцевого господарського суду рішення місцевого господарського суду скасовано. В позові відмовлено.

Не погоджуючись з постановою ТОВ “Наша Марка-ХХІ” подало касаційну скаргу в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.06.2005 року скасувати, залишивши в силі рішення місцевого господарського суду з даної справи.

Доповідач: Черкащенко М.М.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судами неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконної постанови.

Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, 05.09.2001 року позивач за договором купівлі-продажу купив нежиле приміщення площею 142,3 кв.м. , яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Саксаганського, 5 (літера А).

17.09.2001 року ВАТ “Міжнародний комерційний банк”, як майновий поручитель ТОВ “ПІК “Березнянка”(боржник) та ТОВ “Наша Марка-ХХІ уклали договір застави № 3/00-73/ІV. Укладений договір застави забезпечує право відповідача при неповерненні йому боржником кредитних коштів відповідно до кредитного договору № К/00-58 від 10.03.2000 року, звернути стягнення на заставлене позивачем зазначене нежиле приміщення.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 11.12.2003 року було порушено провадження по справі № 23/821-б про банкрутство ТОВ “ПІК “Березнянка”.

Відповідно до ухвали господарського суду м. Києва від 19.04.2004 року по справі № 23/821-б відповідача не було визнано кредитором ТОВ “ПІК “Березнянка”, не включено до реєстру кредиторів та погашені його вимоги до боржника

Постановою господарського суду м. Києва від 24.02.2005 року по справі № 23/821-б ТОВ “ПІК “Березнянка” визнано банкрутом, завершено його підприємницьку діяльність та відкрито ліквідаційну процедуру, а ухвалою від 26.08.2004 року з даної справи боржника ліквідовано, як юридичну особу.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що 28.11.2003 року державним виконавцем районного відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції в м. Києві прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження по примусовому виконання виконавчого напису, за яким стягнення боргу з ТОВ “Наша Марка-ХХІ” відбувається за рахунок заставленого майна.

Відповідно до ст. 28 Закону України “Про заставу” (2654-12) застава припиняється з припиненням забезпеченого заставою зобов’язання.

Згідно ст. 609 Цивільного кодексу України (435-15) зобов’язання припиняються ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора).

Враховуючи наведене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що зобов’язання позивача перед відповідачем, згідно договору застави припинились у зв’язку з ліквідацією боржника.

На підставі вищевикладеного, судова колегія вважає, що апеляційний суд помилково дійшов протилежного висновку, всупереч фактичним обставинам справи, встановлених судом першої інстанції.

При наведених обставинах оскаржувана постанова Київського апеляційного господарського суду від 22.06.2005 року підлягає скасуванню, а рішення господарського суду м. Києва від 20.04.2005 року залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу задовольнити

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.06.2005 року у справі № 26/232 скасувати.

Рішення господарського суду м. Києва від 20.04.2005 року з даної справи залишити без змін.

Доручити господарському суду м. Києва видати відповідні накази згідно ст. 122 ГПК України (1798-12) .