22/337 Про стягнення 859, 80 гривень, - Текст документа

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 9.12.2004 року позов задоволений. З державного підприємства “Придніпровська залізниця” на користь позивача стягнуто 383 грн. основного боргу, судові витрати; з ВАТ “Маркохім” на користь позивача стягнуто 476, 80 грн. боргу, судові витрати.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.05.2005 року рішення суду змінено. Стягнуто з державного підприємства “Придніпровська залізниця” на користь позивача 468, 98 грн. основного боргу, судові витрати. Стягнуто з ВАТ “Маркохім” на користь ВАТ “Запорізький завод феросплавів” 390, 82 грн. основного боргу, судові витрати. В іншій частині рішення суду залишене без змін.

У касаційній скарзі ВАТ “Маркохім” просить вказану постанову суду скасувати, як прийняту з порушенням норм матеріального права.

Перевіривши матеріали справи та на підставі встановлених в ній фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування апеляційним господарським судом при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального права, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як правильно встановлено судом, за залізничною накладною № 49660637 у вагоні № 65742413 ВАТ “Маркохім” відвантажило на адресу ВАТ “Запорізький завод феросплавів” коксовий горішок.

При перевірці маси вантажу за вимогою вантажоодержувача на станції призначення, а також перева жуванні вагону на території заводу виявлена нестача вантажу в розмірі 1 тони –за рахунок невірно вказаної ваги вагону відправником в перевізних документах і 1 тони 200 кг - за рахунок не збереження залізницею вантажу в процесі перевезення, що підтверджуються комерційним актом № БН707892/116 від 4.03.2004 року. У вказаному акті було зазначено, що у вантажі зафіксовано два поглиблення пло щею 180х130х30см і 170х120х30см, в містах поглиблень маркування відсутнє.

Комерційний акт був складений у відповідності з правилами складання актів. Актом № 17 від 7.03.2004 року про тарування вагонів встановлено, що дійсна вага вагону № 65742413 складає 22000кг. В накладній № 49660667 вага вантажу була визначена з розрахунку того, що вага вагону згідно трафарету, складає 21000 кг.

Згідно ст. 129 Статуту залізниць України (457-98-п) обставини, що можуть бути підста вою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажо одержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комер ційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Вказаним комерційним актом був зафіксований той факт, що вагон прийшов із слідами викрадення вантажу і вантажовідправник відвантажив позивачеві коксовий го рішок не в тій кількості, яка зазначена в накладній.

Відповідно до ст. 33 ГПК України (1798-12) кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Розглядаючи справу, господарський суд правильно встановив, що недостача коксового горішку –2200 кг на суму 859, 80 грн. виникла з вини вантажовідправника та заліз ниці.

Суд вважає, що апеляційний господарський суд дійшов правильного висновку про те, що за недостачу 1000 кг коксового горішку ВАТ “Маркохім” повинен відшко дувати позивачеві 390, 82 грн., а державне підприємство “Придніпровська залізни ця” за недостачу 1200 кг - 468, 98 грн. і змінив рішення місцевого суду в цій частині.

Доводи ВАТ “Маркохім”, викладені в касаційній скарзі, суд вважає необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами і не відповідають вимогам закону.

Постанова господарського суду відповідає обставинам справи та вимогам діючого законодавства, тому її необхідно залишити без змін.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.05.2005 року залишити без змін, а касаційну скаргу ВАТ “Маркохім” - без задоволення.