20/20 Про стягнення 30 000 грн. - Текст документа

У грудні 2004 р. позивач звернувся в суд з позовом про стягнення з відповідача 30 000 грн. збитків, заподіяних неналежним виконанням зобов’язань за договором від 18.11.2002 р. № 76 про надання послуг з приймання, сушіння, зберігання і відпуску зерна, олійних культур і продуктів їх переробки.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 22.02.2005 р. (суддя Гандюкова Л.П. ) позов задоволено частково. Стягнуто з ЗАТ “Токмак-Агро” на користь ТОВ “Токмак” 15 000 грн. збитків та судові витрати.

Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 17.08.2005 р. (головуючий –Коробка Н.Д., судді –Мірошниченко М.В., Мойсеєнко Т.В.) рішення господарського суду Запорізької області від 22.02.2005 р. частково скасовано, в задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 17.08.2005 р., залишивши в силі рішення господарського суду Запорізької області від 22.02.2005 р.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, а постанову запорізького апеляційного господарського суду від 17.08.2005 р. –без змін.

Заслухавши пояснення представників відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом, 18.11.2002 р. між сторонами було укладено договір № 76 про надання послуг з приймання, сушіння, зберігання і відпуску зерна, олійних культур і продуктів їх переробки, відповідно до пунктів 1.1, 1.2 якого позивач передає, а відповідач приймає продукцію, забезпечує (при необхідності) очищення, сушіння і зберіган- ня, проводить відпуск продукції замовнику.

В порушення умов розділу 3 договору відповідач письмову заявку позивача, яка містилась в листі від 03.04.2003 р. № 47 про відпуск 51 т насіння соняшника виконав частково і відпустив лише 11 т, внаслідок чого позивач не зміг виконати свої зобов’язання за договором купівлі-продажу сільгосппродукції від 25.02.2003 р. № 14, укладеного з ВАТ “Агротехсервіс” та вимушений був сплатити останньому штрафні санкції, передбачені договором у розмірі 30 000 грн. шляхом передачі товарно-матеріальних цінностей на вказану суму.

Згідно з ст. 203 ЦК УРСР (1540-06) в разі невиконання або неналежного виконання зобов’язання боржником він зобов’язаний відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

В силу положень ст. 33 ГПК України (1798-12) , згідно яких кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тягар доведення наявності умов цивільно –правової відповідальності: наявність збитків, протиправність діянь боржника, причинний зв’язок між протиправною поведінкою і збитками, що утворилися, повинен доводити позивач, оскільки він є кредитором.

На боржника покладено тягар доведення відсутності своєї вини.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції правильно виходив з того, що позивачем не доведено належними доказами факт понесення ним збитків, оскільки і видаткова накладна № РН-0000062 від 23.04.2003 р., і податкова накладна від 23.04.2003 р. № 65, які позивач надав як докази передачі ним ВАТ “Агротехсервіс” товарно-матеріальних цінностей на суму 30 000 грн. в рахунок погашення штрафних санкцій за договором купівлі-продажу сільгосппродукції від 25.02.2003 р. № 14, видавалися на виконання договору ДГ-0000006 від 30.06.2001 р.

Доводи позивача про допущену технічну оцінку оцінені судом відповідно до вимог ст. 43 ГПК України (1798-12) .

Доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують і підстав для скасування постанови Запорізького апеляційного господарського суду від 17.08.2005 р. не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9 –111-11 ГПК України (1798-12) , Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Граніт” залишити без задоволення, а постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 17.08.2005 р. у справі за № 20/20 –без змін.