Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Остапенка М.І. (головуючий),

Харченка В.М.,

Борденюк Є.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві

за участю представника

позивача: Голуб В.А. та представника

відповідача –Якимчук О.О.

касаційну скаргу Острозького держлісгоспу

на постанову від 14.12.2004

Львівського апеляційного господарського суду

у справі № 14/183

господарського суду Рівненської області

за позовом Приватного підприємства-фірми

“Юнісон”

до Острозького держлісгоспу

Про стягнення 136135,15 грн.

та за зустрічним позовом Острозького держлісгоспу

до Приватного підприємства-фірми

“Юнісон”

Про визнання недійсними пунктів 5.2-5.6 договору поставки нафтопродуктів від 26.11.2003 № 81/03

В С Т А Н О В И В:

У травні 2004 року приватне підприємство-фірма “Юнісон” звернулося з позовом до Острозького держлісгоспу, згідно якого, уточнивши в ході розгляду справи свої вимоги, просило стягнути з відповідача 91538,43 грн. відсотків за користування товарним кредитом. Острозький держлісгосп звернувся із зустрічною позовною заявою про визнання недійсними пунктів 5.2-5.6 договору поставки нафтопродуктів від 26.11.2003 № 81/03.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 12.08.2004 у справі № 14/183 в первісному позові в частині стягнення відсотків з Острозького держлісгоспу в сумі 91538,43 грн. відмовлено. В частині стягнення основного боргу в сумі 45497,28 грн. провадження у справі припинено. Зустрічний позов задоволено. Визнано недійсними пункти 5.2-5.6 договору поставки нафтопродуктів від 26.11.2003 № 81/03.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 14.12.2004, за тією ж справою, вищезазначене судове рішення скасовано частково. В задоволенні зустрічного позову відмовлено. Первісний позов в частині вимоги про стягнення 91538,43 грн. відсотків за користування товарним кредитом задоволено. Стягнуто з Острозького держлісгоспу на користь ПП фірми “Юнісон” 91538,43 грн. відсотків за користування товарним кредитом. В решті рішення господарського суду залишено без змін.

У касаційній скарзі Острозький держлісгосп просить скасувати постанову апеляційного суду від 14.12.2004, а рішення господарського суду першої інстанції від 12.08.2004 залишити без змін. Скарга мотивована тим, що постанова апеляційного суду прийнята з порушенням норм матеріального права, зокрема, ст.ст. 1, 692, 694, 712 ЦК України (435-15) , ст. 253 ЦК УРСР (1540-06) , ст. 207 ГК України (436-15) та ст. 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” (334/94-ВР) . Відзиву на касаційну скаргу приватне підприємство-фірма “Юнісон” до Вищого господарського суду України не надіслало.

Заслухавши доповідача, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування апеляційним судом норм процесуального та матеріального права, колегія суддів Вищого господарського суду України знаходить касаційну скаргу такою, що задоволенню не підлягає.

До такого висновку суд дійшов на підставі наступного.

Як встановлено апеляційним судом, 26.11.03 між сторонами у справі був укладений договір за № 81/03 на поставку нафтопродуктів на загальну суму 300000,00 грн. згідно якого Острозький держлісгосп зобов`язався оплачувати партію продукції протягом 10 календарних днів з дати відвантаження партії товару. При цьому, умовами договору було також передбачено, що якщо Острозький держлісгосп не оплачує повністю або частково поставлену партію товару у строки, зазначені у договорі, то menok`wemhi товар вважається таким, що поставлений на умовах товарного кредиту, а розмір відсотків за користування товарним кредитом складає 2% від вартості неоплаченого товару за кожний день користування кредитом.

Вищезазначеним обставинам апеляційний суд дав належну оцінку і правомірно задовольнив позовні вимоги позивача по первісному позову в частині стягнення з відповідача 91538,43 грн. відсотків за користування товарним кредитом. При цьому, апеляційний суд правомірно виходив з того, що в даному випадку між сторонами був укладений змішаний договір, тобто договір, який містить елементи різних договорів, а тому, кредитні зобов`язання є похідними від договору поставки, і не виділяються у самостійний вид договірних правовідносин. Крім того, ст. 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” (334/94-ВР) визначено такі види кредиту як фінансовий та товарний. У цьому ж зв`язку висновок апеляційного суду про те, що укладання господарюючими суб`єктами договору поставки товарів на умовах відстрочення кінцевого розрахунку та під процент не суперечить чинному законодавству України і є правильним.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд обгрунтовано відмовив у задоволенні зустрічного позову, оскільки пункти 5.2-5.6 оспорюваного договору, якими передбачено, що якщо Острозький держлісгосп не оплачує повністю або частково поставлену партію товару у строки, зазначені у договорі, то неоплачений товар вважається таким, що поставлений на умовах товарного кредиту, а розмір відсотків за користування товарним кредитом складає 2% від вартості неоплаченого товару за кожний день користування кредитом, також не суперечать законодавству України.

Таким чином, оспорювана постанова апеляційної інстанції винесена на підставі фактичних обставин справи та відповідає вимогам діючого законодавства, що, в свою чергу, свідчить про відсутність підстав для її скасування.

З урахуванням викладеного, керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9-111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Острозького держлісгоспу залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 14.12.2004 у справі № 14/183 залишити без змін.