12/78 Про стягнення заборгованості у сумі 25 603,8 грн. та неустойки в сумі 51 024 грн. - Текст документа

У березні 2005 р. позивач звернувся в суд з позовом про стягнення з відповідача 25 603,8 грн. заборгованості з суборендної плати за договором суборенди від 28.12.2002 р. № 1А/2-01.11.02 за період з 21.06.2003 р. по 27.04.2004 р. та 51 024,66 грн. неустойки за несвоєчасне повернення орендованого майна відповідачем.

Рішенням господарського суду Донецької області від 14.04.2005 р. (суддя Склярук О.І.) позов задоволено. Стягнуто з приватної науково-виробничої фірми “Сонар” на користь закритого акціонерного товариства “Автоматика и защита” заборгованість у сумі 25 603,8 грн. та неустойку в сумі 51 024,66 грн., а також судові витрати.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постановлені у справі судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити постановлені у справі судові рішення без змін, а касаційну скаргу –без задоволення.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом, між ЗАТ “Автоматика и защита” та ПНВФ “Сонар” 28.12.2002 р. було укладено договір суборенди приміщень № 1А/2-01.11.02 загальною площею 70,7 м2 , що за адресою м. Донецьк –96, вул. Воїнська,37а.

Згідно п. 7 договору відповідач (суборендар) компенсує орендарю вартість орендної плати у розмірі 2 502 грн. за календарний місяць користування майном.

За актом приймання –передачі від 28.12.2002 р. приміщення були передані відповідачу відповідно до вимог п. 9 договору.

Рішенням господарського суду Донецької області від 15.03.2004 р., яке набрало законної сили 27.04.2004 р. вказаний договір суборенди було розірвано.

В порушення вимог пунктів 7, 8 договору суборенди відповідач не сплачував орендну плату за період з 21.06.2003 р. по 27.04.2004 р.

Крім того, після розірвання договору суборенди в порушення вимог ч. 1ст. 785 ЦК України (435-15) , п. 12.3 договору суборенди не повернув орендоване майно позивачу.

Згідно з ст. 525 ЦК України (435-15) одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України (435-15) зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу (435-15) , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом статей 599 та 625 Цивільного кодексу України (435-15) боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання, яке припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Встановивши, що відповідач користувався орендованим майном з 21.06.2003 р. по 27.04.2004 р. та не сплачував орендну плату за користування ним, суд обгрунтовано стягнув заборгованість з орендної плати у розмірі 25 603,8 грн.

Ч. 2 ст. 785 ЦК України (435-15) передбачено, що у випадку невиконання наймачем обов’язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Судом правильно встановлено, що обов’язок передати займані приміщення позивачу виник у відповідача з моменту набрання законної сили рішенням господарського суду Донецької області від 15.03.2004 р., тобто з 27.04.2004 р. та стягнуто неустойку по березень 2005 р. у розмірі 51 024,66 грн.

Донецький апеляційний господарський суд правильно погодився з висновками суду першої інстанції.

Доводи касаційної скарги висновків господарських судів не спростовують і підстав для скасування судових рішень не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 ГПК України (1798-12) , Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

касаційну скаргу приватної науково-виробничої фірми “Сонар” залишити без задоволення, а рішення господарського суду Донецької області від 14.04.2005 р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 16.08.2005 р. у справі за № 12/78 - без змін.