Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Остапенка М.І.

суддів: Борденюк Є.М.

Харченка В.М.

розглянувши касаційну

скаргу ТОВ “Істоки”

на постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 19.08.2005 року

у справі за позовом ТОВ “Істоки”

до приватного орендного підприємства “Перемога”

Про вилучення 185 285 кг. пшениці та стягнення 1 000 грн. Штрафу

В С Т А Н О В И В:

у жовтні 2003 року, товариство з обмеженою відповідальністю “Істоки” звернулося до господарського суду Херсонської області із позовом про вилучення у приватного орендного підприємства “Перемога” 185 285 кг. пшениці шостого класу вартістю 142 202 грн. та стягнення 1000 грн. штрафу.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що на виконання умов договору № 9 від 10.09.2001 року передав відповідачу, по накладній № 11 від 14.05.2001 року 2.1 кг. стимулятора росту рослин “Еместил С”, який останній повинен був використовувати при вирощуванні сільськогосподарських культур.

У свою чергу відповідач зобов‘язався, у разі приросту врожаю поділити отриману прибавку у рівних частинах, а при відсутності прибавки поділу підлягало 4 центнери з кожного гектару посіву.

Але отримавши 370 570 кг. приросту врожаю відповідач відмовився передати належну йому долю, а тому позивач просив вилучити у відповідача належну йому частину врожаю та застосувати до нього санкції у вигляді штрафу на суму 1 000 грн.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Останнім рішенням господарського суду Херсонської області від 19.15.2005 року, з внесеними до нього змінами постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 19.08.2005 року, позов задоволено частково.

Постановлено визнати недійсним абзац 2 п. 4.1 ст. 4 Договору № 9 від 10.09.2001 року та вилучити у приватного орендного підприємства “Перемога” на користь ТОВ “Істоки” 12 000 кг. пшениці 6-го класу вартістю 9209,76 грн. та 97,10 грн. на відшкодування витрат пов’язаних із забезпеченням судового процесу. У решті позову відмовлено.

У касаційній скарзі позивач посилається на неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права і просить постановлені у справі судові рішення скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Заслухавши суддю –доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги судова колегія не вбачає підстав для її задоволення, виходячи із наступного.

Як вбачається із матеріалів справи, за умовами договору № 9 від 10.09.2001 року участь позивача у вирощуванні сільськогосподарських культур обмежувалась наданням препарату регулювання росту рослин, який і був переданий відповідачу у кількості 2.1 л. по накладній № 11 від 14.09.2001 року.

Внесення препарату під час вирощування сільськогосподарських культур, а також здійснення всього комплексу агротехнічних заходів, включаючи збирання врожаю покладалось на відповідача.

При цьому останній зобов‘язувався, незалежно від рівня врожайності, передати постачальнику препарату не менше ніж по два центнера зібраної культури з кожного гектара посівів, де застосовувався препарат регулювання росту рослин (4.1 договору). Таким чином, предметом дослідження у справі є перевірка якості препарату, який запропоновано для використання, його впливу на збільшення врожайності та розмір приросту врожаю безпосередньо від застосування стимулятора росту рослин.

Перевіряючи ці обставини суд правильно зазначив, що на врожайність культур поряд із застосуванням регулятора росту впливає внесення фунігицидів, пестицидів та інших засобів захисту рослин, час внесення регуляторів росту, температура атмосфери, рівномірність обробки та якість насіння, поряд з протравлюванням насіння, а також інші агротехнічні заходи.

Але дані про рівнозначність агротехнічних заходів з обробки посівів на оброблених засобами для стимуляції росту рослин площах і контрольних полях відсутні, як відсутні і дані про застосування самих стимуляторів росту.

Контроль з боку позивача за використанням регулятора росту рослин не здійснювався, рекомендована Українською академією аграрних наук методика визначення врожайності по контрольному участку і участку, обробленому регуляторами росту позивачем не використовувалась, а тому виходячи з наданого відповідачем аналізу врожаю озимої пшениці 2002 року, згідно договору № 9 від 10.09.2001 року, який підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку і який посвідчує, що середня врожайність на оброблених ділянках склала 23,3 ц./га., на контрольних ділянках –22,9 ц./га., а прибавка із застосуванням регулятора росту рослин склала 240 ц., апеляційний суд прийшов до правильного висновку щодо безпідставності вимог позивача про витребування 185 285 кг. зерна пшениці, правомірно постановив про часткове задоволення позову відповідно до п. 4.2 договору і підстав для скасування постановлених у справі судових рішень, з наведених у касаційній скарзі мотивів судова колегія не вбачає.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 111-9 111-11 ГПК України (1798-12) , Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 19.08.2005 року, - без змін.