10/569 Про визнання недійсною угоди та стягнення збитків, - Текст документа

У листопаді 2004 року ВАТ “Київгаз” звернулось до господарського суду з позовом до АЕК “Київенерго” та ТОВ “Чернігівський завод будівельних матеріалів” про стягнення 1773874,86 грн.

У грудні 2004 року ВАТ “Київгаз” подав до господарського суду заяву про зменшення позовних вимог, в якій просить стягнути з ТОВ “Чернігівський завод будівельних матеріалів” заборгованість за договором у розмірі 1284073,82 грн.

У січні 2005 року ВАТ “Київгаз” змінив предмет та підстави позову та просив розірвати додаткову угоду № 1 від 30.04.2004 року до договору про перевід боргу № 258-04 від 30.04.2004 року, укладеного між АЕК “Київенерго” та ТОВ “Чернігівський завод будівельних матеріалів”; стягнути з ТОВ “Чернігівський завод будівельних матеріалів” збитки у вигляді вартості несвоєчасно поставленого автотранспорту в сумі 1137670,00 грн.; припинити провадження стосовно АЕК “Київенерго”.

Рішенням господарського суду м. Києва від 11.02.2005 року позов задоволено. Розірвано додаткову угоду № 1 від 30.04.2004 року до договору про перевід боргу № 258-04 від 30.04.2004 року, укладеного між АЕК “Київенерго” та ТОВ “Чернігівський завод будівельних матеріалів”; стягнуто з ТОВ “Чернігівський завод будівельних матеріалів” збитки в сумі 1137670,00 грн.; припинено провадження щодо АЕК “Київенерго” за відсутністю предмету спору. Доповідач: Черкащенко М.М.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.07.2005 року рішення місцевого господарського суду залишено без змін, а апеляційна скарга –без задоволення.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями ТОВ “Чернігівський завод будівельних матеріалів” подало касаційну скаргу в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.07.2005 року та рішення господарського суду м. Києва від 11.02.2005 року скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволені позову відмовити.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судами неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконних судових рішень.

Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у пункті 1 постанови від 29.12.76 № 11 “Про судове рішення” (v0011700-76) , рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності –на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Судові рішення цим вимогам не відповідають.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 30.04.2004 року між Відкритим акціонерним товариством “Київгаз”, Акціонерною енергопостачальною компанією “Київенерго” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Чернігівський завод будівельних матеріалів” було укладено трьохсторонній договір № 258-04 про перевід боргу, згідно якого компанія “Київенерго” передала, а товариство “Чернігівський завод будівельних матеріалів” добровільно прийняло на себе (за згодою ВАТ “Київгаз“) зобов'язання щодо сплати на користь ВАТ “Київгаз” власними коштами частини боргу в сумі 2 730 870,00 грн., що існував у АЕК “Київенерго” перед ВАТ “Київгаз” за надані послуги по договору № 35/02 від 30.01.2002.

Пунктом 3.1 укладеного договору сторони погодили, що ТОВ “Чернігівський завод будівельних матеріалів” зобов'язується погасити взятий на себе борг до 30.04.2004 року шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок ВАТ “Київгаз”.

Відповідно до п. 1.2. Договору сторони погодили, що АЕК “Київенерго” вибуває із зобов'язання щодо погашення на користь позивача заборгованості в сумі 2 730 870,00 грн. і не відповідає у подальшому за ризик невиконання цього грошового зобов'язання ТОВ “Чернігівський завод будівельних матеріалів”.

30.04.2004 року ВАТ “Київгаз” та ТОВ “Чернігівський завод будівельних матеріалів” уклали двосторонню додаткову угоду № 1 до договору про перевід боргу № 258-04 від 30.04.2004, відповідно до якої змінили порядок погашення заборгованості в розмірі 2 730 870,00 грн. шляхом домовленості про передачу відповідачем-2 на користь позивача автотранспорту згідно зі специфікацією № 1 від 30.04.2004 до Додаткової угоди (Автомобілі ГАЗ - 2705, 7 м, 406, ГАЗ - 2752,7м, УАЗ -31514, ІЖ - 2717 та Автобус міський А - 091 “Богдан“).

На підставі п. 1.6 специфікації № 1 до Додаткової угоди ТОВ “Чернігівський завод будівельних матеріалів” добровільно зобов'язалось передати ВАТ “Київгаз” автотранспорт у погодженій кількості в термін до кінця дня 30.04.2004 року.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ “Чернігівський завод будівельних матеріалів” зазначене зобов'язання у строк, встановлений угодою, не виконало і не надало позивачу у погоджений строк вказаного автотранспорту.

В той же час попередні судові інстанції не дали належної юридичної оцінки тому факту, що ВАТ “Київгаз” листом від 11.03.2004 року надав згоду на отримання від ТОВ “Чернігівський завод будівельних матеріалів” автотранспортної техніки згідно із специфікацією № 1 в рахунок заборгованості АЕК “Київенерго” за 2002 рік. (а.с. 35 т.1).

Суди попередніх інстанцій не дослідили факт отримання чи не отримання зазначених автомобілів на загальну суму 1593200,00 грн. та факт відмови ВАТ “Київгаз” отримати автомобілі ІЖ –2717 (12 одиниць), ГАЗ-2705 (4 одиниці), УАЗ-31514 (1 одиниця) які зазначені в специфікації № 1. Підстави такої відмови судами не встановлені і юридичної оцінки не надано.

Також судами попередніх інстанцій встановлено, що платіжними дорученнями ТОВ “Чернігівський завод будівельних матеріалів” в липні 2004 року у грошовій формі здійснив оплату за Договором на загальну суму 1 593 200,00 грн., підстави такої оплати судами не встановлені.

Однак, суди попередніх інстанцій не перевірили чи в якості погашення боргу ТОВ “Чернігівський завод будівельних матеріалів” передав позивачу автомобілі на загальну суму 1593200,00 грн. чи здійснив проплати на суму 1593200,00 грн., в той час, як загальна сума боргу за договором від 30.04.2004 року складає 2 730 870,00 грн.

Судова колегія не може погодитись з висновком попередніх судових інстанцій щодо заміни зобов’язань по Додатковій угоді та розірванням даної угоди шляхом перерахування коштів відповідачем і відповідно їх зарахуванням позивачем, оскільки згідно п. 6.3 Договору від 30.04.2004 всі зміни та доповнення до вказаного договору повинні бути зроблені в письмовій формі та підписані повноважними представниками сторін.

Враховуючи вище наведене, судова колегія вважає, що суди порушили вимоги ст. 43 ГПК України (1798-12) і постановили незаконні судові рішення.

Згідно до частини 2 статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Правова оцінка обставин та достовірності доказів по справі є виключна прерогатива першої та апеляційної інстанції.

За таких обставин, постановлені судові рішення підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд.

При новому розгляді суду необхідно витребувати докази у відповідності з вимогами ст. 36 ГПК України (1798-12) , повно, всебічно та об’єктивно дослідити всі обставини справи, перевірити доводи сторін, дати їм належну юридичну оцінку та постановити законне рішення.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 –111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.07.2005 року та рішення господарського суду м. Києва від 11.02.2005 року у справі № 10/569 скасувати.