Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого –судді Грека Б.М. –(доповідача у справі)

суддів: Жаботиної Г.В.

Стратієнко Л.В.

розглянувши у відкритому Товариства з обмеженою відповідальністю

судовому засіданні “Торгово-промислова фірма “Джі. Сі. М.

касаційну скаргу Індастріс Інк”

на постанову Київського апеляційного господарського

суду від 26.07.05

у справі № 10/307

господарського суду м. Києва

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

“Торгово-промислова фірма “Джі. Сі. М.

Індастріс Інк”

до Комунального підприємства “Київське бюро

технічної інвентаризації та реєстрації

права власності на об'єкти нерухомого

майна”,

Головного управління майном Київської

міської державної адміністрації,

Подільської районної у м. Києві ради

третя особа Фонд приватизації комунального майна

Подільського району м. Києва

Про визнання права власності та спонукання до вчинення дій

за участю представників від:

позивача Федоренко І.А. (дов. від 24.03.04)

відповідача 3 Браславська Л.З. (дов. від 27.07.04)

третьої особи Браславська Л.З. (дов. від 11.02.05)

В С Т А Н О В И В:

До господарського суду м. Києва звернулось з позовом Товариство з обмеженою відповідальністю за участю українського капіталу “Торгово-промислова фірма “Джі.Сі.М.Індастріс Інк.” до Комунального підприємства “Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна” про визнання права власності на приміщення, а саме: нежиле приміщення другого та третього поверху загальною площею 402,9 кв. м. за адресою: м. Київ, вул. Сагайдачного, 6-А, що складає 34/100 частини від нежилого домоволодіння площею 1196,6 кв. м. , та зобов'язання здійснити реєстрацію вказаного об'єкту нерухомого майна.

Ухвалою суду від 19.07.04 до участі у справі було залучено, як інших відповідачів, в порядку ст. 24 ГПК України (1798-12) , Головне управління майном Київської міської державної адміністрації та Подільську районну у м. Києві раду.

Ухвалою суду від 15.12.04 в порядку ст. 27 ГПК України (1798-12) залучено як третю особу, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів Фонд приватизації комунального майна Подільського району м. Києва.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 27.01.05 (суддя Ковтун С.А.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.07.05 (колегія суддів у складі: головуючого-судді Андрієнка В.В., суддів Ковтонюк Л.В., Малевич М.М.) в позові відмовлено. Судові акти мотивовані тим, що відсутні підстави вважати, що право власності на нежитлову будівлю загальною площею 402,9 кв. м. за адресою: м. Київ, вул. Сагайдачного, 6-А, що складає 34/100 частини від нежилого домоволодіння площею 1196,6 кв. м. належить позивачу.

Не погоджуючись з судовими актами у справі, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.07.01 та рішення господарського суду м. Києва від 27.01.05, задовольнивши позов. В обґрунтування касаційної скарги заявник посилається на те, що він на законних підставах здобув право власності на спірний об'єкт нерухомого майна, в той час, як відповідач 1 вийшов за межі наданих йому повноважень, визначивши питання про припинення права власності позивача на власний розсуд, без отримання правовстановлюючих документів.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій було встановлено наступне 10.08.00 між позивачем та представництвом Фонду державного майна в Подільському районі м. Києва було укладено договір купівлі-продажу № 4250. Відповідно до п. 1 якого, позивач придбав у власність нежиле приміщення другого та третього поверху загальною площею 402,9 кв. м. в будинку № 6, літера А, по вул. П. Сагайдачного в м. Києві, за яке сплатив 610000 грн. 17.04.03 господарським судом м. Києва по справі № 6/174 було прийнято рішення, яке набрало законної сили 24.10.03, про розірвання вищезазначеного договору. 24.11.03 зазначене приміщення вилучене у позивача та передане Головному управлінню культури мистецтва та охорони культурної спадщини, яке, у свою чергу, передало відповідачеві 3 вищезгадане нерухоме майно.

27.11.03 відповідачем 3 були прийняті рішення № 169 “Про прийняття до комунальної власності територіальної громади Подільського району нерухомого майна” та № 180 “Про передачу об'єкту нерухомості з комунальної власності територіальної громади Подільського району у державну власність”. Зазначені рішення були предметом розгляду у справі № 41/163 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгово-промислова фірма “Джі.Сі.М. Індастріс Інк” до Подільської районної у місті ради про визнання недійсним акту. Рішенням господарського суду м. Києва № 41/163 від 16.07.04, яке набрало законної сили, у задоволенні позову відмовлено повністю. Даним рішенням встановлено факт реєстрації спірного приміщення за Подільською районного у м. Києві радою.

На підставі встановлених обставин, судами був зроблений висновок про те, що позивача відсутнє право власності на спірні приміщення, а тому немає підстав для задоволення позову. Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з такими висновками судів, оскільки вони зроблені при вірному застосуванні приписів статті 35 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) та при повному встановленні всіх обставин справи.

Щодо посилань позивача, викладених у касаційній скарзі, то слід зазначити, що відповідно до ч. 3 ст. 653 ЦК України (435-15) , якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання законної сили рішенням суду про зміну або розірвання договору. З комплексного аналізу глави 54 Цивільного кодексу України (435-15) в контексті цієї статті вбачається, що у випадку розірвання судом договору купівлі-продажу, припиняються не лише зобов'язання сторін, а і право власності покупця на предмет договору, майно повертається у власність продавця, у якого, відповідно, виникає обов'язок відшкодувати покупцю здійснені у зв'язку з укладенням договору витрати.

Також слід зазначити, що позивачем не надано судам попередніх інстанцій належних (у розумінні статті 33 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) ) доказів на підтвердження свого права власності на спірну нежитлову будівлю. Отже, доводи касаційної скарги не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, а тому, постанову апеляційного господарського суду слід залишити без змін, так як вона ухвалена при повному з'ясуванні судами всіх обставин справи та при вірному правозастосуванні.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 –111-13 ГПК України (1798-12) Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгово-промислова фірма “Джі. Сі. М. Індастріс Інк” від 20.08.05 № 10/307 залишити без задоволення, постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.07.05 у справі № 10/307 залишити без змін.