10/147 Про стягнення 17600 грн., - Текст документа

Рішенням господарського суду Донецької області від 16.12.2004 року позов задоволений. Стягнуто з відповідача на користь позивача 16887, 59 грн. боргу, 801, 26 грн. пені, судові витрати.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 22.02.2005 року рішення суду залишене без змін.

Не погоджуючись з судовими рішеннями, приватний підприємець Новикова Т.І. просить їх скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права.

Обговоривши доводи касаційної скарги, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 525 ЦК України (435-15) одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України (435-15) зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як правильно встановлено судами, 1.11.2003 року між сторонами у справі був укладений договір № 1/11-03.

За умовами укладеного договору, позивач зобов'язався передати у власність відповідача товар в асортименті та кількості, вказаними в накладних, а відповідач - прийняти вказаний товар та оплатити його.

Відповідно до вимог п. 2.4 вищевказаного договору, відповідач зобов'язався оплатити поставлений позивачем товар за договірними цінами шляхом попередньої оплати або по факту поставки, але не пізніше 5 днів з дня його отримання. Згідно п. 5.1 договору передбачено нарахування пені за прострочку платежу.

Позивач поставив відповідачу продукції на загальну суму 254617, 77 грн., а відповідач прийнявши вказану продукцію оплатив її частково.

Тому, рішенням, залишеним без змін постановою суду апеляційної інстанції, місцевий суд обгрунтовано стягнув з відповідача основний борг в сумі 16887, 59 грн.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України (436-15) кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Як правильно встановлено судами при розгляді справи, пунктом 5.1 укладеного сторонами договору передбачається нарахування відповідачеві пені за прострочку платежу встановленого цим договором строку в розмірі 0,3% від суми заборгованості за кожний день прострочки платежу.

Враховуючи викладене, місцевий суд, з яким погодився апеляційний суд, правильно стягнув з відповідача пеню в розмірі 801, 26 грн. Суд вважає, що місцевий господарський суд у рішенні вірно застосував норми матеріального права і обгрунтовано визнав такими, що підлягають задоволенню вимоги позивача щодо стягнення суми основного боргу та пені.

За таких обставин, судові рішення відповідають вимогам закону і обставинам справи, тому підстав для їх зміни немає.

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , суд

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Донецької області від 16.12.2004 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 22.02.2005 залишити без змін, а касаційну скаргу приватного підприємця Новикової Т.І. – без задоволення.