02/425 Про визнання недійсними договорів застави, - Текст документа

розглянувши касаційну скаргу ТзОВ “Ефкон-Плюс” на рішення господарського суду Черкаської області від 17.02.2005 року та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 9.06.2005 року у справі за позовом ТзОВ “Ефкон-Плюс” до Акціонерного банку “Київська Русь”, Приватного підприємства “Дюбек-2”

про визнання недійсними договорів застави,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Приватне підприємство “Дюбек”, Приватне підприємство “Табак-Інформ”, третя особа ВАТ комерційний банк “Надра”,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Черкаської області від 17.02.2005 року в позові відмовлено.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 9.06.2005 року рішення суду залишене без змін.

У касаційній скарзі ТзОВ “Ефкон-Плюс” просить скасувати вказані судові рішення, посилаючись на те, що вони прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та на підставі встановлених в ній фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами, при прийнятті оскаржуваних судових рішень, норм матеріального права, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 3.11.2004 року між Акціонерним банком “Київська Русь” в особі Черкаської філії та приватним підприємством “Дюбек-2” було укладено договір застави № 2562-12-04/11/03 та договір про повторну заставу № 2628-12-04/11/11 від 11.11.2004 року, за умовами яких ПП “Дюбек-2” передав у заставу та у повторну заставу банку “Київська Русь” торгівельні кіоски: “Акцент-106” в кількості 1 шт., “Акцент-112” в кількості 1 шт., „Акцент-107С” в кількості 1 шт., „Акцент-115С” в кількості 3 шт., “Акцент-106С” в кількості 2 шт.

Вказані договори застави укладені сторонами для забезпечення виконання ПП “Дюбек” та ПП “Табак-Інформ” своїх зобов'язань перед банком по кредитних договорах, укладених з банком, які підписані від імені банку керуючою філією Корякіною В.В., діючою на підставі довіреності та від імені приватного підприємства “Дюбек-2” Добровольською О.Г., на той час директором підприємства.

Відповідно до ч. 1 ст. З Закону України “Про заставу” (2654-12) , заставою може бути забезпечена будь-яка дійсна існуюча або майбутня вимога, що не суперечить законодавству України, зокрема така, що випливає з договору позики, кредиту, купівлі-продажу, оренди, перевезення вантажу тощо.

Згідно ч. ч. 2, 3 ст. 11 Закону України “Про заставу” (2654-12) , заставодавцем може бути як сам боржник, так і третя особа (майновий поручитель). Заставодавцем при заставі майна може бути його власник, який має право відчужувати заставлене майно на підставах, передбачених законом, а також особа, якій власник у встановленому порядку передав майно і право застави на це майно.

Як правильно встановлено судами, ПП “Дюбек-2” придбало у власність у ПП “Дюбек” за договором купівлі-продажу від 21.10.2004 року вищевказані торгівельні кіоски і прийняло їх за актом прийому-передачі від 21.10.2004 року та поставило собі на баланс як основні засоби.

Відповідно до пунктів 1.3., 3.2. договору купівлі-продажу від 21.10.2004 року, право власності та ризики переходять від продавця - ПП „Дюбек” до покупця - ПП „Дюбек-2” з моменту підписання акту прийому-передачі.

З матеріалів справи вбачається, що ПП “Дюбек-2” перерахувало ПП “Дюбек” кошти за торгівельні кіоски 25.10.2004 року платіжним дорученням № 2, що відповідає умовам пункту 2.1 договору купівлі-продажу, в якому вказано, що покупець проводить розрахунки з продавцем протягом 10 банківських днів після підписання договору.

При вирішенні спору місцевий та апеляційний господарські суди всебічно дослідили надані сторонами докази і дійшли правильного висновку про недоведеність позивачем належним чином того факту, що вказані у договорі купівлі-продажу торгівельні кіоски придбані за рахунок позивача, оскільки з платіжного доручення № 362 від 25.10.2004 року вбачається, що кошти в сумі 112 000 грн. перераховані позивачем як „предоплата за метал згідно договору № 25-10/04 від 25.10.2004 року”, а предметом придбання за договором комісії є металоконструкції - торгові кіоски і дата договору у платіжному дорученні не відповідає даті договору комісії.

Посилання на договір комісії відсутнє у договорі купівлі - продажу торгівельних кіосків від 21.10.2004 року, у договорі № 173 страхування майна, за яким ПП „Дюбек-2” застрахувало передані у заставу торгівельні кіоски як свої власні, що свідчить про волевиявлення ПП “Дюбек-2” щодо придбання торгівельних кіосків у власність, а не для позивача.

Виходячи з викладеного, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про те, що ПП “Дюбек-2” на час укладення спірних договорів застави було власником торгівельних кіосків, які воно придбало у ПП “Дюбек” за договором купівлі-продажу від 21.10.2004 року і прийняло у власність за актом прийому-передачі від 21.10.2004 року.

Враховуючи відсутність правових підстав для визнання недійсними спірних договорів, місцевий господарський суд, з яким погодився апеляційний господарський суд, обгрунтовано відмовив в задоволенні позову.

Касаційною інстанцією перевірені обставини справи і їх відповідність викладеним судом нормам матеріального права.

Наведені висновки господарських судів відповідають матеріалам справи та вимогам діючого законодавства.

Доводи касаційної скарги про необґрунтованість оскаржуваних судових рішень помилкові і не відповідають матеріалам справи.

З урахуванням викладеного, підстав для задоволення касаційної скарги немає.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , суд

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Черкаської області від 17.02.2005 року та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 9.06.2005 року залишити без змін, а касаційну скаргу ТзОВ “Ефкон-Плюс” –без задоволення.