9/144 Про визнання частково недійсним договору - Текст документа

В березні 2005р. Державне підприємство “Дніпропетровський метрополітен” звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ВАТ “Енергопостачальна компанія “Дніпрообленерго” в особі “Дніпропетровських міських електричних мереж”, м. Дніпропетровськ про визнання частково недійсними змін, внесених п.п. 1.1, 1.2, 1.3, 2, 3, 4 Додатку від 17.02.2004р. № 1 до договору на постачання електроенергії від 30.12.1998р. № 32, як таких, що суперечать Закону України “Про електроенергетику” (575/97-ВР) .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Додаток не є документом, на підставі якого можуть бути внесені зміни до договору, оскільки будь-які зміни повинні мати юридичне оформлення за визначеною формою, в якій відображається волевиявлення сторін, щодо внесення змін до договору. Додаток № 1 відноситься до конкретного пункту договору на постачання електроенергії –3.2 і протягом терміну дії договору мав назву “Обсяги поставки електроенергії споживачеві” та містив цифрові показники договірних величин спожитої електроенергії. Оспорювані зміни, внесені до договору суперечать Закону України “Про електроенергетику” (575/97-ВР) , який регулює принципи організації і експлуатації енергосистем та відповідальність за правопорушення в енергетиці. Так, позивач вважає, що несвоєчасна або неповна оплата спожитої електроенергії не є правопорушенням у межах цього Закону (575/97-ВР) . Посилається на те, що в Додатку відповідач застосував склад нового правопорушення із санкціями, встановленими ст. 26 Закону (575/97-ВР) для іншого правопорушення. Також зазначає про те, що зміна договірної величини можлива лише за згодою сторін, шляхом внесення відповідних змін до договору, а коригування договірної величини споживання електроенергії відповідачем є односторонньою відмовою від виконання договірних зобов’язань.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 29.06.2005р. (суддя: Подобєд І.М.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.08.2005р. (судді: Науменко І.М. –головуючий, Білецька Л.М., Виноградник О.М.) –позов задоволений частково. Визнані недійсними зміни, внесені пунктами 3, 4 Додатку від 17.02.2004р. № 1 до договору від 30.12.1998р. № 32, укладеного між ДАЕК “Дніпрообленерго” і ДП “Дніпропетровський метрополітен”. В решті позову відмовлено.

Судові рішення в частині задоволення позову мотивовані тим, що сторони при підписанні Додатку № 1 до договору від 30.12.1998р. № 32 порушили приписи Закону України “Про електроенергетику” (575/97-ВР) , доповнивши умови договору зобов’язаннями (п. 4 Додатку № 1) для штучного застосування відповідальності, передбаченої ч. 5 ст. 26 Закону України “Про електроенергетику” (575/97-ВР) шляхом коригування договірних величин електроспоживання до рівня фактично оплаченої за цей період величини її споживання, що суперечить змісту договірних зобов’язань з постачання електричної енергії, оскільки змінюється договірна величина вже спожитої електроенергії, а не кількість електроенергії, що дозволена для споживання у майбутньому. В частині відмови в задоволенні позову рішення та постанова мотивовані відповідністю внесених змін чинному законодавству.

ВАТ “Енергопостачальна компанія “Дніпрообленерго” в особі “Дніпропетровських міських електричних мереж” звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою у якій ставить питання про скасування рішення та постанови у справі, прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позову. При цьому скаржник вважає, що вказані рішення прийняті при невірному застосуванні норм матеріального права, а саме:ст. 26 Закону України “Про електроенергетику” (575/97-ВР) та норм процесуального права, а саме: ст. 35 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) .

Скаржник, посилаючись на приписи ч. 2 ст. 26 Закону (575/97-ВР) вважає, що споживач електроенергії зобов’язаний додержуватися вимог Порядку постачання електричної енергії, затв. Постановою КМУ від 24.03.1999р. № 441 в редакції Постанови КМУ від 09.04.2002р. № 475 (475-2002-п) та Правил користування електричною енергією, затв. Постановою НКРЕ від 31.07.1996р. № 28 в редакції постанови НКРЕ від 22.08.2002р. № 928 (z0903-02) .

В судовому засіданні представники відповідача уточнили вимоги касаційної скарги.

У відзиві на касаційну скаргу ДП “Дніпропетровський метрополітен” зазначає, що предметом позову було визнання недійсними змін, внесених Додатком № 1 до договору на постачання електроенергії як таких, що суперечать не взагалі законодавству України, а таких, що суперечать Закону України “Про електроенергетику” (575/97-ВР) . Наведені скаржником в обґрунтування своїх доводів підзаконні нормативні акти Кабінету Міністрів України та Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України вважає такими, що мають меншу юридичну силу, ніж Закон України.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи касаційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав:

Як встановлено судами попередніх інстанцій, між ДАЕК “Дніпрообленерго”, правонаступником якої є ВАТ “Енергопостачальна компанія “Дніпрообленерго” в особі “Дніпропетровських міських електричних мереж” та ДП “Дніпропетровський метрополітен” укладений договір від 30.12.1998р. № 32 на постачання електричної енергії, який встановлює права та обов’язки сторін, порядок розрахунків та майнову відповідальність сторін цього договору.

У Додатку № 1, складеному 17.02.2004р., сторонами визначені обсяги постачання електричної енергії споживачу (договірні величини постачання електричної енергії) та встановлена низка умов, якими визначено порядок їх доведення і узгодження.

Пунктом 3 цього Додатку сторони встановили, що за підсумками розрахункового періоду постачальником електричної енергії коригується тільки договірна величина споживання електричної енергії до рівня фактично сплаченої за цей період величини її споживання. У разі перевищення споживання електричної енергії та потужності споживачем постачальник складає відповідний акт, який направляється споживачу рекомендованим листом. У разі незгоди з актом споживач має право у 10-ти денний термін надати обґрунтовані заперечення у письмовому вигляді. У випадку відсутності обґрунтованих заперечень з боку споживача акт вважається узгодженим.

У п. 4 оспорюваного Додатку сторони обумовили, що при перевищені скоригованої договірної величини споживання електроенергії споживач несе відповідальність згідно зі ст. 26 Закону України“Про електроенергетику” (575/97-ВР) .

Суди попередніх інстанцій, вирішуючи спір по суті, визнали недійсними зміни, внесені п. 3, п. 4 Додатку від 17.12.2004р. до договору від 30.12.1998р. Скаржник просить переглянути в касаційному порядку судові рішення саме в цій частині.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 92 Конституції України (254к/96-ВР) засади організації та експлуатації енергосистем визначаються виключно законами України. Зазначена стаття Конституції встановлює принцип пріоритету (верховенства) закону в системі інших нормативно –правових актів, за допомогою яких здійснюється правове регулювання, зокрема, в галузі енергетики. Статтею 24 Закону України “Про електроенергетику” (575/97-ВР) від 16.10.1997р.

№ 575/97-ВР передбачені права, обов’язки та відповідальність енергопостачальників, а статтею 26–обов’язки та відповідальність споживачів енергії. За приписами ст. 27 цього Закону (575/97-ВР) правопорушеннями в електроенергетиці, зокрема, є: крадіжка електричної і теплової енергії, у т. ч. споживання електроенергії понад договірні величини. За понад договірне споживання електроенергії законом передбачені санкції, визначені у т.ч. п. 5 ст. 26 Закону (575/97-ВР) .

Обумовлюючи в Додатку до договору можливість коригування договірної величини споживання електричної енергії до рівня фактично оплаченої та покладення передбаченої статтею 26 Закону України від 16.10.1997р. № 575/97-ВР (575/97-ВР) відповідальності у разі перевищення скоригованої договірної величини споживання електроенергії, постачальник електричної енергії тим самим замінює склад правопорушення, за який Законом (575/97-ВР) України встановлена певна відповідальність, ототожнюючи порушення порядку розрахунків за спожиту електроенергію із споживанням електроенергії понад встановлену договором величину.

Відповідальність за несвоєчасну або неповну оплату спожитої електроенергії Законом України “Про електроенергетику” (575/97-ВР) передбачена у вигляді обов’язку споживача обмежити власне електроспоживання до рівня екологічної броні або повністю його припинити в разі відсутності такої.

Оскільки правопорушенням в електроенергетиці є споживання електроенергії понад договірну величину, а не за скориговану її величину, суди в цій частині правомірно визнали внесені зміни такими, що суперечать Закону України “Про електроенергетику” (575/97-ВР) і на підставі ст. 217 Цивільного кодексу України (435-15) визнали їх недійсними.