ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06.10.2005 Справа N 1/38-14/8
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Кочерової Н.О.
суддів: Рибака В.В.
Черкащенко М.М.
розглянув Дочірньої компанії “Газ України” НАК “Нафтогаз
касаційну скаргу України”
на постанову від 07.06.2005
Львівського апеляційного господарського суду
у справі № 1/38-14/8
господарського суду Івано-Франківської області
за позовом Дочірньої компанії “Газ України” НАК “Нафтогаз
України”
до районного підприємства “Теплокомуненерго”
Про стягнення 22650,54 грн.
за участю представників сторін:
від позивача Мицька Н.М. дов. № 167/102 від 10.06.2005
від відповідача не з’явилися
В С Т А Н О В И В:
В квітні 2004 року дочірня компанія “Газ України” НАК “Нафтогаз
України” пред'явила в суді позов до районного підприємства
“Теплокомуненерго” про стягнення боргу за поставлений
протягом.01.2001 року,.04.2001 року природний газ на підставі
договору № 05/ТЕ-01-01 від 05.01.2001, укладеного між сторонами,
в сумі 2103,15 грн., пені в сумі 294,82 грн., штрафу в сумі
147,22 грн.
В березні 2005 року позивач збільшив позовні вимоги і просив
стягнути з відповідача основний борг в сумі 21771,41 грн., пеню
в сумі 3439,08 грн., штраф в сумі 1523,99 грн., інфляційні в
сумі 53721,10 грн., річні в сумі 1956,64 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що відповідач
протягом.01.та.04.2001 року прийняв природний газ в об'ємі
100,892 тис. м3 на загальну суму 23471,41 грн., проте сплатив
лише 1700,00 грн.
Рішенням господарського суду Івано-Франківської області
31.03.2005 (суддя Булка В.І.) позов задоволено частково.
Стягнуто з районного підприємства “Теплокомуненерго” на користь
дочірньої компанії “Газ України” НАК “Нафтогаз України” 303,15
грн. боргу, 51,0 грн. держмита, 118,0 грн. витрат на
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В решті позову відмовлено.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від
07.06.2005 (судді Онишкевич В.В., Слука М.І., Скрутовський Н.Д.)
рішення господарського суду залишено без змін.
Задовольняючи позов частково та залишаючи рішення без змін,
судові інстанції виходили з того, що відповідач надав письмові
докази про сплату позивачу вартості газу в сумі 3500,00 грн. та
в сумі 19668,26 грн., спожитих на підставі договору від
05.01.2001 за № 05/ТЕ- 01-01.
В касаційній скарзі дочірня компанія “Газ України НАК “Нафтогаз
України” просить скасувати рішення господарського суду та
постанову апеляційного господарського суду і прийняти нове
рішення, посилаючись на порушення норм матеріального і
процесуального права.
Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши повноту
встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий
господарський суд України вважає, що касаційна скарга підлягає
частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи 05.01.2001
між дочірньою компанією “Торговий дім “Газ України”,
правонаступником якої є дочірня компанія “Газ України НАК
“Нафтогаз України”, та районним підприємством “Теплокомуненерго”
укладено договір купівлі-продажу природного газу.
Згідно п. 3.3., п. 3.4 приймання-передача газу, поставленого
продавцем покупцеві, оформлюється актами приймання-передачі
газу. Акти приймання-передачі газу є підставою для остаточних
розрахунків.
Як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи 31.01.2001
між сторонами складено акт передачі-приймання природного газу за
січень 2001 року, відповідно до якого відповідач прийняв
природний газ в обсязі 85,144 м3 на суму 19668,26 грн. (а.с.
21).
30.04.2001 між сторонами складено акт передачі-приймання
природного газу за квітень 2001 року, відповідно до якого
відповідач прийняв природний газ в обсязі 15,748 м3 на суму
3803,15 грн.
Задовольняючи позов частково, господарський суд, з яким
погодився суд апеляційної інстанції, зазначив, що за отриманий в
січні 2001 року газ позивач провів оплату в повному обсязі на
суму 19668,26 грн. 28.02.2001 (а.с. 112 зворот).
Проте, в матеріалах справи і в мотивувальній частині рішення
відсутні посилання на обставини, які б підтверджували висновок
господарського суду (платіжні доручення або інші документи).
Щодо оплати за отриманий газ в квітні 2001 року, то
господарський суд зазначив, що його вартість проплачена
платіжним дорученням № 21 від 09.01.2001 в сумі 700,00 грн.,
платіжним дорученням № 106 від 14.03.2001 в сумі 300,00 грн.,
платіжним дорученням № 30 від 19.03.2001 в сумі 800,00 грн. та
платіжним дорученням № 22 від 06.04.2001 в сумі 1700,00 грн.
До матеріалів справи (а.с. 37-39) долучено платіжне доручення
№ 30 від 19.03.2001 в якому зазначено призначення платежу
–оплата за теплову енергію за лютий, березень 2001 року, № 21
від 09.01.2001 за січень-лютий, № 106 від 14.03.2001 за березень
2001 року.
Враховуючи викладене, а саме: призначення платежу щодо оплати за
теплову енергію за інші періоди, ніж вказав суд, не можна
погодитись з висновком суду, що відповідачем проведена оплата за
газ саме за квітень 2001 року.
Наведене свідчить про те, що постановлені судові рішення не
відповідають вимогам п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду
України № 11 із змінами і доповненнями “Про судове рішення”
( v0011700-76 ) (v0011700-76)
щодо їх законності і обґрунтованості, а тому
підлягають скасуванню.
При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене і
вирішити спір у відповідності вимогам закону і обставинам
справи.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу дочірньої компанії “Газ України” НАК “Нафтогаз
України” задовольнити частково.
Постанову від 07.06.2005 Львівського апеляційного господарського
суду та рішення від 31.03.2005 господарського суду
Івано-Франківської області у справі № 1/38-14/8 скасувати,
справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Головуючий Н.Кочерова
С у д д і В. Рибак
М.Черкащенко