ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05.10.2005 Справа N Б29/59/04
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого: Полякова Б.М.
суддів: Бур’янової С.С.
Ткаченко Н.Г.
розглянувши Резниченко Г.Г.,
касаційну скаргу Попова С.А.
на ухвалу господарського суду Дніпропетровської
області від 18.04.2005р.
у справі № Б29/59/04
господарського суду Дніпропетровської області
за заявою ЗАТ КБ “Приватбанк”
до Науково-виробничої дослідної агрофірми
“Наукова”
Про банкрутство
За участю представників сторін
від скаржника Головіна Н.Я. дор. від 03.10.05р. № 5/9-1652;
Резніченко Г.Г., Попов С.А. дор. від 03.10.05р. № б/н,
від кредитора Лобач О.М. дов. від 26.11.04р. № б/н,
від боржника Царук Т.А. дов. від 30.06.05р. № 98; Чичотка В.В.
дов. від 29.06.04р. № 499; Ступак А.С. дов. від 20.01.05р. № 15;
Скок П. Ф. дов. від 30.06.05р. № 99
В С Т А Н О В И В:
За результатами розгляду клопотання розпорядника майна боржника
про роз’яснення ухвали господарського суду від 07.04.2004 року
по справі № Б29\59\04, ухвалою господарського суду
Дніпропетровської області від 18.04.2005 року у тій же справі
(суддя Полєв Д.М.) заборонено будь-яким особам (підприємствам,
установам, органам, організаціям всіх форм власності) вчиняти
дії щодо роздержавлення, розпаювання, оформлення, видачі та
реєстрації державних актів на право володіння землею, а також
прав користування, оренди та володіння землею, що знаходиться у
постійному користуванні агрофірми „Наукова” згідно Державного
акту на право постійного користування землею № ДП ДН 034201 від
16.12.98р. Суд в обгрунтування винесеної ухвали посилається на
ст.ст. 5, 11, 12 Закону України „Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”
( 2343-12 ) (2343-12)
(далі по тексту – Закон ( 2343-12 ) (2343-12)
) і ст.ст. 25,
116, 125 Земельного кодексу України ( 2768-14 ) (2768-14)
.
Не погоджуючись з зазначеною ухвалою суду першої інстанції,
Резниченко Г.Г., Попова С.А. звернулися до Вищого господарського
суду України з касаційною скаргою, в якій просять ухвалу
господарського суду Дніпропетровської області від 18.04.2005
року скасувати, посилаючись на не вірне застосування судом норм
матеріального і процесуального права, а саме положень п. 12
Прикінцевих положень Земельного кодексу України ( 2768-14 ) (2768-14)
та
ст. 43 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
.
У відзивах на касаційну скаргу, ЗАТ КБ „Приватбанк” і
Науково-виробнича дослідна агрофірма „Наукова” заперечують проти
доводів викладених в ній, вважають їх безпідставними і такими,
що не відповідають нормам матеріального і процесуального права,
і тому просять відмовити у задоволенні касаційної скарги, а
ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від
18.04.2005 року залишити без змін.
Перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх
встановлення, проаналізувавши правильність застосування судом
норм матеріального та процесуального права, колегія суддів
Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга
підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як видно з матеріалів справи, ухвалою господарського суду
Дніпропетровської області від 07.04.2004 року (суддя Полєв Д.М.)
порушено провадження у справі про банкрутство № Б29\59\04 за
заявою ЗАТ КБ “Приватбанк” до Науково-виробнича дослідна
агрофірма „Наукова”; введено мораторій на задоволення вимог
кредиторів; накладено арешт на майно боржника –НВД АФ „Наукова”;
п. 7 заборонено боржнику та іншим особам вчиняти будь –які дії
по відчудженню майна боржника, де б воно не знаходилось та в
якому б вигляді воно не було, здійснювати дії по реорганізації
боржника, внесенню майна та інших активів як внеску у
підприємства чи господарські товариства, що засновуються.
Після розгляду клопотання про роз’яснення ухвали господарського
суду від 07.04.2005 року, ухвалою господарського суду
Дніпропетровської області від 18.04.2005 року у справі
№ Б29\59\04 заборонено будь-яким особам (підприємствам,
установам, органам, організаціям всіх форм власності) вчиняти
дії щодо роздержавлення, розпаювання, оформлення, видачі та
реєстрації державних актів на право володіння землею, а також
прав користування, оренди та володіння землею, що знаходиться у
постійному користуванні агрофірми „Наукова” згідно Державного
акту на право постійного користування землею № ДП ДН 034201 від
16.12.98р.
Суд першої інстанції, мотивуючи свою ухвалу від 18.04.2005 року,
посилається на ст.ст. 5, 11, 12 Закону України „Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”
( 2343-12 ) (2343-12)
і ст. 89 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Проте, судова колегія не може погодитись із висновками місцевого
господарського суду, оскільки вони пртирічать нормам Закону та
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Відповідно до ч. 1 ст. 89 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
суддя за
заявою сторони чи державного виконавця роз'яснює рішення,
ухвалу, не змінюючи при цьому їх змісту.
Як вбачається з матеріалів справи, судом першої інстанції було
роз’яснено п. 7 ухвали господарського суду Дніпропетровської
області від 18.04.2005 року.
При цьому, роз’яснюючи ухвалу в цій частині, судом заборонено
будь-яким особам (підприємствам, установам, органам,
організаціям всіх форм власності) вчиняти дії щодо
роздержавлення, розпаювання, оформлення, видачі та реєстрації
державних актів на право володіння землею, а також прав
користування, оренди та володіння землею, що знаходиться у
постійному користуванні агрофірми „Наукова” згідно Державного
акту на право постійного користування землею № ДП ДН 034201 від
16.12.98р.
Колегія суддів зазначає, що господарський суд не вправі надавати
роз’яснення прийнятих судових рішень за заявою будь-якого
учасника провадження шляхом тлумачення окремих норм Закону, що
спрямоване на зміну встановленого статусу сторони або учасника
справи про банкрутство.
В даному випадку має місце не ухвала про роз’яснення судового
акта (ухвали в частині заборони вчиняти певні дії), а
процесуальний документ, який тлумачить норми Закону.
Таким чином, суд першої інстанції в порушення вимог ст. 89 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
змінив зміст ухвали, яку роз’яснював за
клопотанням розпорядника майна боржника.
Таким чином, судова колегія вважає, що в порушення приписів
ст. 43 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому
процесі всіх обставин справи в їх сукупності господарський суд
виніс оскаржувану ухвалу, яка не відповідає нормам діючого
процесуального права.
За таких обставин, судова колегія суддів Вищого господарського
суду України дійшла до висновку, що ухвалу господарського суду
Дніпропетровської області від 18.04.2005 року у справі
№ Б29\59\04 необхідно скасувати, а справу передати до
господарського суду Дніпропетровської області для подальшого
розгляду.
При подальшому розгляді справи суду першої інстанції необхідно
повно та всебічно розглянути обставини, зазначені в цій
постанові, дати їм та доводам сторін належну правову оцінку і
вирішити спір відповідно до діючого законодавства.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 111-5, 111-7, п. 3 ч. 1
ст. 111-9, ст. 111-11, 111-13 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України, –
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Резниченко Г.Г., Попова С.А. задовольнити.
Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від
18.04.2005р. скасувати.
Справу передати до господарського суду Дніпропетровської області
для подальшого розгляду.
Головуючий Б.М. Поляков
Судді С.С. Бур’янова
Н.Г. Ткаченко