Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Дерепи В.І. –головуючого (доповідача), Грека Б.М., Стратієнко Л.В.,

за участю представників: позивача –Байрак В.В., Байрак Л.Г., відповідача –

розглянувши касаційну скаргу ТзОВ спільного німецько-британо-українського підприємства “Трансгазбуд” на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 30.06.2005 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 9.08.2005 року у справі за позовом Суб’єкта підприємницької діяльності Байрак В.В. до ТзОВ спільного німецько-британо-українського підприємства “Трансгазбуд”

про стягнення 17134, 10 грн.,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 30.06.2005 року позов задоволений. Стягнуто з відповідача на користь позивача 17134, 10 грн. основного боргу, судові витрати. Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 9.08.2005 року рішення суду залишене без змін.

Не погоджуючись з судовими рішеннями, ТзОВ спільне німецько-британо-українське підприємство “Трансгазбуд” просить їх скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права.

Обговоривши доводи касаційної скарги, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як правильно встановлено судами, 17.06.2004 року між сторонами у справі був укладений договір на надання автопослуг, відповідно до умов якого виконавець зобов’язався надавати замовнику послуги по перевезенню щебеню, а замовник –прийняти та оплатити вартість наданих послуг.

За умовами укладеного договору вартість послуг встановлено виходячи з розрахунку 0,28 грн. за один тонно-кілометр. Додатковою угодою від 11.09.2004 року до договору сторони збільшили вартість послуг до 0,29 грн. за один тонно-кілометр.

Згідно п. 3 розділу 3 укладеного договору, замовник сплачує вартість наданих послуг протягом 5-ти банківських днів після підписання актів виконаних робіт.

На виконання зобов'язання, позивач надав відповідачеві послуги на суму 43624, 77 грн., що підтверджується актами здачі-прийому наданих послуг.

Відповідач свій обов’язок по проведенню розрахунків за надані йому послуги виконав частково, перерахувавши суму 26490, 67 грн. Решта сума заборгованості становить 17134, 10 грн., що підтверджується наявним у матеріалах справи актом звірки взаєморозрахунків від 05.11.2004 року.

Відповідно до ст. 526 ЦК України (435-15) зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Виходячи з викладеного, суд вважає, що місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, у рішенні вірно застосував норми матеріального права і обгрунтовано задовольнив позовні вимоги суб’єкта підприємницької діяльності Байрак В.В.

Крім того, приймаючи оскаржувані судові рішення господарські суди дійшли вірного висновку про те, що спірний договір за своєю правовою природою є договором на надання послуг, а не договором перевезення і правильно визнали безпідставними посилання скаржника на норми закону, що регулює правовідносини по договору перевезення вантажу.

За таких обставин, судові рішення відповідають вимогам закону і обставинам справи, тому підстав для їх зміни немає.

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , суд

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 30.06.2005 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 9.08.2005 року залишити без змін, а касаційну скаргу ТзОВ спільного німецько-британо-українського підприємства “Трансгазбуд” – без задоволення.