2/192 Про виселення та повернення нежитлового приміщення, - Текст документа

Рішенням господарського суду м. Києва від 7.06.2005 року (суддя І.Домнічева), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.08.2005 року (судді Л.Кондес, Л.Зубець, С.Куровський) позов задоволено, виселено відповідача з нежилого приміщення, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 44, літера Б.

В касаційній скарзі закрите акціонерне товариство “Інаудит-Україна”, не погоджуючись з прийнятими по справі судовими актами, просить їх скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, а в позові відмовити.

Розглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом м. Києва та Київським апеляційним господарським судом норм матеріального і процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

На підставі договору оренди нерухомого майна комунальної власності територіальної громади м. Києва від 23.10.2003 року № 10/1207, укладеного між закритим акціонерним товариством “Інаудит-Україна” та комунальним підприємством “Київжитлоспецексплуатація”, останній на підставі рішення Київської міської ради від 23.10.2003 року № 164/1037 (ra0164023-03) передав відповідачу в оренду нежиле приміщення площею 117,60 кв.м. , розташоване на другому поверсі за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 44, літера Б, строком до 23.10.2004 року.

Пунктом 7.5 договору було передбачено, що після закінчення строку дії договору орендоване приміщення має бути звільненим і передано КП “Київжитлоспецексплуатація”.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України (435-15) зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу (435-15) , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною другою статті 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” (2269-12) у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарськими судами, позивач листом від 27.10.2004 року за № 155/05-1832 повідомив відповідача про закінчення строку дії договору.

Відповідач звертався до Київської міської ради як органу уповноваженого управляти нежитловими приміщеннями, які знаходяться у комунальній власності територіальної громади м. Києва, із заявою про надання спірного приміщення в оренду.

В задоволенні заяви було відмовлено рішенням Київської міської ради від 26.05.2005 року № 406/2982 (ra0406023-05) з посиланням на те, що спірне приміщення буде використовуватися для розміщення виконавчого органу Київської міської ради.

Такі дії Київської міської ради узгоджуються з приписами частини 4 статті 9 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” (2269-12) , згідно з якою у передачі в оренду об’єктів може бути відмовлено, якщо орган, уповноважений управляти майном, що перебуває у комунальній власності, прийняв рішення про укладення договору оренди нерухомого майна з бюджетною установою.

Таким чином, господарські суди правомірно дійшли висновку про наявність підстав для виселення відповідача з нежилого приміщення, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 44, літера Б.

Отже, посилання скаржника на неправильне застосування господарським судом м. Києва та Київським апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті судових актів є безпідставними.

Інші посилання скаржника в обґрунтування касаційної скарги також не підтверджуються матеріалами справи, спростовуються висновками судів та не доведені відповідно до вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) .

На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені господарськими судами на підставі всебічного, повного і об’єктивного дослідження поданих сторонами доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , суд

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду м. Києва від 7.06.2005 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.08.2005 року у справі № 2/192 залишити без змін, а касаційну скаргу закритого акціонерного товариства “Інаудит-Україна” - без задоволення.