Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Дерепи В.І. –головуючого (доповідача), Грека Б.М., Стратієнко Л.В.,

за участю представників: позивача –Суньова Є.В.,

відповідача –Куліченко В.М.,

розглянувши касаційну скаргу ВАТ по газопостачанню та газифікації “Кримгаз” на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 6.05.2005 року та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 7.06.2005 року у справі за позовом ЗАТ “Теодосія” до ВАТ по газопостачанню та газифікації “Кримгаз”

про стягнення 191381, 14 грн.,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 6.05.2005 року позов задоволений. Стягнуто з відповідача на користь позивача 191381, 14 грн. боргу, судові витрати.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 7.06.2005 року рішення суду залишене без змін.

Не погоджуючись з судовими рішеннями, ВАТ по газопостачанню та газифікації “Кримгаз” просить їх скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права.

Обговоривши доводи касаційної скарги, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 525 ЦК України (435-15) одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України (435-15) зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 19.10.2004 року по справі № 2-24/11726, яке набрало законної сили, за позовом ЗАТ “Теодосія” до ВАТ „Кримгаз”, третя особа Національна комісія регулювання електроенергетики України, був врегульований переддоговірний спір про спонукання до укладення сторонами договору транспортування природного газу № 5/Т від 15.07.2004 року.

Як правильно встановлено судами, 15.07.2004 року між сторонами у справі був укладений договір № 5/Т.

За умовами укладеного договору, позивач зобов'язався надавати відповідачу послуги по транспортуванню природного газу розподільними газопроводами, а відповідач - прийняти й оплатити надані послуги.

Відповідно до п. 6.1 вищевказаного договору, тариф на транспортування газу, якій підлягає оплаті постачальником, складає 39,10 грн. за 1 тис. куб. природного газу.

Позивач у 2004 році здійснив транспортування газу відповідачу в об'ємі 8984,696 тис. м куб. на суму 351301,61грн., що підтверджується двосторонніми актами прийому-передачі газу, а відповідач оплату послуг по транспортуванню природного газу здійснив частково.

Тому, рішенням, залишеним без змін постановою суду апеляційної інстанції, місцевий суд обгрунтовано стягнув з відповідача основний борг в сумі 191381, 14 грн. грн.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України (436-15) кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Оскільки укладенню договору № 5/Т від 15.07.2004 року передував переддоговірний спір, що розглядався господарським судом, то договір є укладеним з моменту набрання законної сили рішенням господарського суду АР Крим від 19.10.2004 року по справі № 2-24/11726-2004.

Як правильно встановлено судами при розгляді справи, пунктом 7.2 укладеного сторонами договору передбачається, що кінцевий розрахунок за послуги по транспортуванню природного газу, які були надані у звітному місяці, здійснюються постачальником на підставі рахунків транспортної організації шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок транспортної організації. Вартість послуг, наданих у звітному місяці, згідно з двосторонніми актами, постачальник повинен сплачувати транспортній організації в строк до 10 числа місяця, наступного за звітним.

Тобто, вказаним пунктом договору чітко визначений строк виконання зобов'язання відповідачем.

Згідно частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України (435-15) , якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 251 Цивільного кодексу України (435-15) , строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Враховуючи викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про те, що відповідач зобов’язаний був оплатити надані йому послуги по транспортуванню природного газу.

Суд вважає, що місцевий господарський суд у рішенні вірно застосував норми матеріального права і обгрунтовано визнав такими, що підлягають задоволенню вимоги позивача щодо стягнення суми заборгованості.

За таких обставин, судові рішення відповідають вимогам закону і обставинам справи, тому підстав для їх зміни немає.

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , суд

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 6.05.2005 року та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 7.06.2005 року залишити без змін, а касаційну скаргу ВАТ по газопостачанню та газифікації “Кримгаз” – без задоволення.