Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого –судді Грека Б.М. –(доповідача у справі)

суддів: Жаботиної Г.В.

Стратієнко Л.В.

розглянувши у відкритому Державного акціонерного товариства

судовому засіданні “Чорноморнафтогаз”

касаційну скаргу

на ухвалу Севастопольського апеляційного

господарського суду від 19.05.05

у справі № 2-19/3979-05

господарського суду Автономної Республіки Крим

за позовом Державного акціонерного товариства

“Чорноморнафтогаз”

до Державного підприємства “Кримські

генеруючи системи”

Про стягнення 89040,00 грн.

за участю представників від:

позивача Савченко О.В. (дов. від 16.05.05),

Зубова Я.В. (дов. від 08.11.05)

відповідача Івахно Ю.В. (08.09.05)

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом про стягнення з відповідача 89040,00 грн. заборгованості.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 01.03.05 (суддя Мокрушин В.І.) позов задоволено. Рішення мотивовано обґрунтованістю позовних вимог та посиланням на конституційний принцип диспозитивності обрання способу захисту.

За результатом перегляду справи в апеляційному порядку Севастопольським апеляційним господарським судом (колегія суддів у складі: головуючого-судді Горошко Н.П. , суддів Гонтаря В.І., Плута В.М.) рішення місцевого господарського суду скасовано, в позові відмовлено. Постанова обґрунтована посиланням на те, що щодо відповідача порушено провадження у справі про банкрутство, а отже, грошові вимоги, що є предметом позову повинні бути заявлені в межах провадження у справі про банкрутство.

Не погодившись з постановою у справі, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 19.05.05 та прийняти нове рішення. Мотивуючи касаційну скаргу, заявник посилається на те, що апеляційним господарським судом була невірно застосована стаття 14 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника, або визнання його банкрутом” (2343-12) .

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами було встановлено, що 28.12.01 між позивачем та відповідачем був укладений договір № 658-ТГ-2002 про надання послуг по транспортуванню природного газу. Згідно з пунктом 1.1 вказаного договору, позивач прийняв на себе зобов'язання надати послуги по транспортуванню природного газу в обсязі 173368,0 тис.м3, а відповідач прийняв на себе зобов'язання сплатити за транспортування природного газу.

Факт транспортування природного газу та розмір заборгованості відповідача на суму 89040,00 грн. підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами. Заборгованість відповідача утворилася до.03.2002 року.

31.05.02 порушено провадження у справі про банкрутство державного підприємства “Кримські генеруючі системи”. Ініціюючим кредитором виступило Державне акціонерне товариство “Чорноморнафтогаз”. Оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство державного підприємства “Кримські генеруючі системи” опубліковане в газеті “Голос України” № 143 (2894) від 08.08.02. Сума, заявлена позивачем до стягнення, не була заявлена в установлений законом тридцяти денний строк в межах провадження у справі про банкрутство.

Тому, на підставі аналізу статті 14 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (2343-12) , апеляційний господарський суд дійшов висновку, що дані грошові вимоги є погашеними.

Втім, колегія суддів Вищого господарського суду України не може погодитися з таким висновком, з огляду на наступні приписи законодавства.

Відповідно до частини статті 55 Конституції України (254к/96-ВР) , кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Відповідно до частини 2 статті 124 Конституції України (254к/96-ВР) , юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Згідно зі статтею 2 Закону України “Про судоустрій” (3018-14) , суд здійснює правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами прав і законних інтересів юридичних осіб. Частиною 3 статті 3 вказаного Закону (3018-14) встановлено, що судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи в порядку, встановленому Конституцією України (254к/96-ВР) та законами. Відповідно до частини 1 статті 6 цього ж Закону (3018-14) , всім суб'єктам правовідносин гарантується захист їх прав і законних інтересів незалежним і неупередженим судом. Згідно з частиною 3 зазначеної статті, ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.

Конституційне право на судовий захист передбачає як невід'ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об'ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод (995_004) .

У статті 1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (2343-12) термін “погашені вимоги кредиторів” визначено як задоволені вимоги кредитора, вимоги, щодо яких досягнуто згоди про припинення, у тому числі заміну, зобов'язання або припинення зобов'язання іншим чином, а також інші вимоги, які відповідно до цього Закону (2343-12) вважаються погашеними.

Тобто, зазначені правові норми не містять заборони кредитору звертатися до господарського суду з вимогами по стягненню заборгованості в межах позовного провадження, а не провадження у справах про банкрутство.

Відповідно до частини 1 статті 14 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника, або визнання його банкрутом” (2343-12) , конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

Таким чином, згаданою статтею встановлено строк для звернення кредиторів в господарський суд з письмовими заявами про грошові вимоги до боржника, але законодавець не визначав цей строк як присікальний і не пов'язував з пропуском цього строку настання такого наслідку як припинення нездійсненого права або невиконаного обов'язку. Також слід зазначити, що дана правова норма є не матеріальною, а процесуальною, а отже, застосовується лише в межах провадження у справах про банкрутство.

Тому, постанова Севастопольського апеляційного господарського суду підлягає скасуванню, а рішення господарського суду Автономної Республіки Крим –залишенню без змін.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 –111-13 ГПК України (1798-12) Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державного акціонерного товариства “Чорноморнафтогаз” від 07.06.05 № 11/1-1553 задовольнити частково, постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 19.05.05 у справі № 2-19/3979-05 скасувати, рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 01.03.05 у справі № 2-19/3979-05 залишити без змін.