1/1 Про стягнення 7 463,82 грн. - Текст документа

У січні 2005 р. Чернівецька міська рада звернулась в суд з позовом до ТОВ ВККФ “Фортуна” про стягнення заборгованості з орендної плати за договором оренди від 24.01.1996 р. № 5/21-144 у розмірі 7 463,52, з яких 4 737,75 грн. –сума основного боргу, 2 725,77 грн. –пеня, про зобов’язання відповідача у зв’язку з повідомленням його про відмову позивача від договору оренди, повернути орендоване приміщення на вул. Б. Хмельницького,51 в м. Чернівці, звільнивши його, департаменту економіки Чернівецької міської ради та стягнення неустойки у розмірі 303,08 грн. за несвоєчасне повернення орендованого майна.

В подальшому позивач доповнив позовні вимоги та відповідно до ст. ст. 26, 27 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” (2269-12) просив розірвати вказаний договір оренди.

У січні 2005 р. відповідач звернувся з зустрічним позовом про визнання недійсною відмови Чернівецької міської ради від договору оренди, викладеної у листі № 2721 від 02.11.2004 р., оскільки відповідач не має заборгованості із сплати орендної плати за користування приміщенням на вул. Б. Хмельницького,51 в м. Чернівці.

Рішенням господарського суду Чернівецької області від 09.06.2005 р. (суддя Желік Б.Є.) первісний позов задоволено частково.

Розірвано договір оренди приміщень на вул. Б. Хмельницького, 51 в м. Чернівці № 5/21-144, укладений 21.11.1995 р. Зобов’язано ТОВ ВККФ “Фортуна” не пізніше 10 днів з дня набрання законної сили даним рішенням звільнити та передати приміщення на вул. Б.Хмельницького,51 в м. Чернівці Чернівецькій міській раді. В частині стягнення заборгованості з орендної плати та пені позов залишено без розгляду відповідно до п. 5 ст. 81 ГПК України (1798-12) . Провадження за зустрічним позовом ТОВ ВККФ “Фортуна” до Чернівецької міської ради про визнання недійсною відмови від договору № 5/21-144 від 21.11.1995 р. припинено на підставі п. 11 ст. 80 ГПК України (1798-12) .

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 20-27.07.2005 р. (головуючий –Городечна М.І., судді –Юркевич М.В., Кузь В.Л.) рішення господарського суду Чернівецької області від 09.06.2005 р. змінено в частині задоволення позову про розірвання договору оренди і на підставі п. 11 ч. 1 ст. 80 ГПК України (1798-12) припинено провадження у справі в цій частині позовних вимог. В решті рішення залишено без змін.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постановлені у справі судові рішення, а справу –передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить скасувати рішення в частині залишення без розгляду вимог про стягнення заборгованості з орендної плати та постановити в цій частині нове рішення, яким стягнути з відповідача 1357,57 грн., а в решті постанову Львівського апеляційного господарського суду від 20-27.07.2005 р. залишити без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом, між представництвом Фонду державного майна України в м. Чернівці та організацією орендарів орендного колективного підприємства громадського харчування “Фортуна” було укладено договір оренди № 5/21-144 нежилого приміщення за адресою: м,Чернівці, вул.Б.Хмельницького,51.

Правонаступниками сторін у договорі є, відповідно, департамент економіки Чернівецької міської ради та ТОВ ВККФ “Фортуна”.

02.11.2004 р. департамент економіки повідомив відповідача про відмову від договору оренди згідно з вимогами ст. 782 ЦК України (435-15) у зв’язку з несплатою орендної плати протягом трьох місяців підряд (а.с.15).

Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 “Про судове рішення” (v0011700-76) рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності –на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обгрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Проте, постановлене у справі судове рішення таким вимогам не відповідає.

Зокрема, рішення суду першої інстанції містить суперечливі висновки щодо наявності та розміру заборгованості відповідача перед позивачем, оскільки суд залишив позов в частині стягнення заборгованості з орендної плати і пені без розгляду на підставі п. 5.ст. 81 ГПК України (1798-12) , але встановив несплату відповідачем орендної плати за останні три місяці, що передували зверненню позивача до суду, розірвавши з цих підстав договір оренди.

При цьому суд в порушення вимог п. 3 ч. 1 ст. 84 ГПК України (1798-12) не зазначив конкретні докази, що свідчать про наявність такої заборгованості та конкретні місяці, протягом яких відповідач не сплачував орендну плату.

Судом при постановленні рішення не вирішено питання щодо позовних вимог про стягнення з відповідача неустойки за несвоєчасне повернення орендованого майна, оскільки в установленому законом порядку позивач не відмовлявся від цих позовних вимог.

Також рішення суду не містить будь-яких доводів, з яких виходив суд, припиняючи провадження за зустрічним позовом.

Львівський апеляційний господарський суд, припиняючи провадження в частині позовних вимог про розірвання договору оренди на підставі п. 11 ч. 1 ст. 80 ГПК України (1798-12) в порушення вимог ст. 104 ГПК України (1798-12) зазначив не про скасування рішення місцевого господарського суду в цій частині, а про його зміну.

При цьому судом апеляційної інстанції також не була вирішена заявлена позовна вимога про стягнення з відповідача неустойки за несвоєчасне повернення орендованого майна.

В порушення вимог ст. 101 ГПК України (1798-12) судом апеляційної інстанції не дана належна правова оцінка вказаним вище порушенням вимог закону, допущеним судом першої інстанції, що призвело до залишення силі незаконного рішення.

Враховуючи викладене, постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню, а справа –передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду слід врахувати наведене, більш ретельно, відповідно до вимог ст. 43 ГПК України (1798-12) на підставі всебічного, повного і об’єктивного розгляду всіх зібраних у справі доказів з’ясувати питання про наявність, розмір заборгованості відповідача з орендних платежів за користування нежилим приміщенням на вул. Б.Хмельницького,51 в м. Чернівці та, відповідно, обгрунтованість відмови позивача від договору оренди і його вимог про повернення орендованого майна та стягнення неустойки за час прострочення його повернення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9 –111-12 ГПК України (1798-12) , Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Виробничо-комерційна колективна фірма “Фортуна” задовольнити.

Рішення господарського суду Чернівецької області від 09.06.2005 р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 20-27.07.2005 р. у справі за № 1/1 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду.