Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Полякова Б.М. –головуючого

Бур’янової С.С. (доповідач)

Ткаченко Н.Г.

розглянувши Управління Пенсійного фонду України в

касаційну скаргу Іванківському районі Київської області

на постанову Київського міжобласного апеляційного

господарського суду від 16.06.2005 р.

у справі № 68/7-05 господарського суду Київської області

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Рейтар”

до - Управління Пенсійного фонду України в

Іванківському районі Київської області;

- акціонерного товариства “Банк Велес”

про зобов'язання здійснити купівлю 1689753,56 руб. РФ на

Міжбанківському валютному ринку, згідно заяви про купівлю

іноземної валюти № 84 від 01.04.2005 р. без сплати збору на

обов'язкове державне пенсійне страхування

За участю представників сторін

від позивача Селянко А.О. дов. від 20.09.05р. № б/н,

від відповідача Фещенко В.В. дов. від 09.11.05р. № 03/1424;

Вашук М.В. дов. від 22.06.05р. № б /н

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Київської області від 20.04.2005 року у справі № 68/7-05 (суддя Бабенко К.А.) позов ТОВ „Рейтар” було задоволено частково. Зазначеним рішенням було зобов'язано АТ „Банк Велес” (далі по тексту –Відповідач 2) здійснити купівлю 1 689 753,56 руб. РФ на Міжбанківському валютному ринку для ТОВ „Рейтар” без сплати суми збору на обов'язкове державне пенсійне страхування. В задоволенні позовних вимог до Управління Пенсійного фонду України в Іванівському районі Київської області (далі по тексту –Відповідач 1) відмовлено.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 16.06.2005 року зазначене рішення суду першої інстанції залишено без змін з тих же підстав.

Не погоджуючись з рішеннями господарських судів попередніх інстанцій, Управління Пенсійного фонду України в Іванівському районі Київської області звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Київської області від 20.04.2005 року та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 16.06.2005 року в частині зобов'язання АТ „Банк-Велес” здійснити купівлю іноземної валюти на Міжбанківському валютному ринку для ТОВ „Рейтар” без сплати суми збору на обов'язкове державне пенсійне страхування скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити ТОВ „Рейтар” у задоволенні позовних вимог повністю, посилаючись на не вірне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, а саме п. 5 ст. 1, п. 4 ст. 2, п. 6 ст. 4 Закону України „Прозбір на обов'язкове державне пенсійне страхування” (400/97-ВР) , ст. 18 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (1058-15) , ст. 7 Закону України „Про правовий режим територій, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи” (791а-12) , ст. 14 Закону України „Про систему оподаткування” (1251-12) .

Перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 17.10.2002 року між позивачем та відповідачем 2 було укладено договір на здійснення розрахунково-касового обслуговування № 01-4\1-108.

Позивач звернувся до відповідача 2 з заявою про купівлю іноземної валюти № 8 від 01.04.2005 року. Зазначена заява відповідачем 2 не була виконана у зв'язку з відсутністю платіжного доручення на перерахування відповідної суми збору на обов'язкове пенсійне страхування до Пенсійного фонду.

Місцем реєстрації та місцезнаходження позивача є смт. Дитятки Іванківського району Київської області, яке Постановою Кабінету Міністрів № 106 від 23.07.1991 року віднесено до зони гарантованого добровільного відселення.

Господарські суди попередніх інстанцій, дійшли висновку, що оскільки дія ст. 7 Закону України „Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи” (791а-12) розповсюджується на позивача, тому він звільнений від сплати всіх податків і зборів (загальнообов'язкових платежів), перерахованих в ст. 14 Закону України „Про систему оподаткування” (1251-12) , в тому числі й збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, крім платежів і відрахувань до місцевих бюджетів, а також сплати ввізного мита, митних та акцизних зборів і податку на добавлену вартість з товарів, що ввозяться (пересилаються) на митну територію України і сплати ввізного мита, митних та акцизних зборів і податку на добавлену вартість з підакцизних товарів, що імпортуються.

Судова колегія не погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Закон України “Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи” (791а-12) не встановлює пільги, а визначає правовий режим територій, що зазнала радіоактивного забруднення, також в ньому наведено перелік заходів щодо забезпечення господарської діяльності у зонах гарантованого добровільного відселення та посиленого радіоекологічного контролю, і одним із заходів є звільнення господарюючих суб’єктів від оподаткування, крім платежів і відрахувань до місцевих бюджетів. Крім цього, для них Кабінетом Міністрів України встановлюється пільгові умови фінансування, гарантоване матеріально-технічне забезпечення. Вказане свідчить про те, що норми Закону є спеціальними нормами по відношенню до загальних норм Закону України “Про систему оподаткування” (1251-12) і має приоритетне значення при нарахуванні та сплаті відповідачем податків та обов’язків платежів.

Відповідно до п. 10 ст. 12 Закону України “Про державний бюджет України на 2005 р.” (2285-15) встановлено, що джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України на 2005 рік у частині доходів є збори на обов'язкове державне пенсійне страхування, що відповідно до закону сплачуються при здійсненні безготівкових операцій з купівлі-продажу валют, державний бюджет”.

Пунктом 3 ст. 67 Закону України “Про державний бюджет України на 2005 року” (2285-15) передбачено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які застосовують спрощену систему оподаткування, а також підприємства, об'єднання, організації, колгоспи, радгоспи, розташовані у зонах гарантованого добровільного відселення та посиленого радіоекологічного контролю, сплачують збір з операцій купівлі-продажу безготівкової іноземної валюти на загальних підставах.

Згідно з п. 2 ст. 75 вищезазначеного Закону (2285-15) , з метою приведення окремих норм законів у відповідність з бюджетним законодавством зупинено на 2005 рік дію пункту 4 статті 2 Закону України “Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування” (400/97-ВР) в частині операцій з купівлі-продажу готівкової валюти.

Декретом Кабінету Міністрів України від 26.12.92 р. N 12-92 (12-92) до ст. 7 Закону України “Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи” (791а-12) було внесено зміни, а саме, зупинено дію ч. 1 ст. 7 на 2005 р. в частині сплати додаткового збору на обов’язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу безготівкової іноземної валюти.

Таким чином, господарський суд як першої інстанції так апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи, не надавши належну оцінку зібраним по справі та дослідженим судом доказам, дійшли до необґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог ТОВ “Рейтар”.

Відповідно зі ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи постанові господарського суду, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

За таких обставин, судова колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за можливе рішення господарського суду Київської області від 20.04.2005 року та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 16.06.2005 року у справі № 68/7-05 скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 111-5, 111-7, п. 3 ч. 1 ст. 111-9, ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України, –

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Іванківському районі Київської області задовольнити.

Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 16.06.2005 року та рішення господарського суду Київської області від 20.04.2005 року скасувати.

В позові відмовити.