Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Невдашенко Л.П.

суддів Михайлюка М.В.

Дунаєвської Н.Г.

Розглянувши у Державного підприємства заводу “Електроважмаш”

відкритому

судовому

засіданні

касаційну скаргу

на постанову від 10.08.2005 Харківського апеляційного

господарського суду

у справі № 49/111-05 господарського суду Харківської

області

за позовом Відкритого акціонерного товариства “Харківська

ТЕЦ-5”

до Державного підприємства заводу

“Електроважмаш”

Про стягнення 80606,18 грн.

за участю представників сторін

- позивача Бойко О.О.

- відповідача не з’явились

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Харківської області від 04.10.2004 р. (судді Жельне С.Ч. , Буряк Л.В., Сальнікова Г.І.) позовні вимоги ВАТ “Харківська ТЕЦ-5” були задоволені повністю.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 03.11.2004 р. рішення суду скасовано і позов залишено без розгляду.

Постановою Вищого господарського суду України від 30.03.2005р. вказані судові рішення скасовані, з направленням матеріалів справи на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Після нового розгляду, господарський суд Харківської області виніс рішення від 17.06.2005р. (головуючий Кононова О.В., судді Інте Т.В., Прохоров С.А.), яким задовольнив позов повністю та стягнув з відповідача на користь позивача 37109,58 грн. пені, 35320,90 інфляційних, 8175,70 грн. –3% річних, 806,07 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 10.08.2005р. (головуючий Карбань І.С., судді Гончар Т.В., Шутенко І.А.) вказане рішення суду залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятими у справі рішеннями, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати як такі, що винесені при неправильному застосуванні норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та проаналізувавши, на підставі встановлених в ній фактичних обставин, правильність застосування господарським судом норм матеріального і процесуального права колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Попередніми судовими інстанціями встановлено, що 20.10.2000 року між ДП “Харківська ТЕЦ-5”, правонаступником якого є позивач по справі та ДП завод “Електроважмаш” був укладений договір № 345є, відповідно до якого позивач зобов’язався забезпечувати відповідача електричною енергією, а відповідач зобов'язався здійснювати оплату за електричну енергію на умовах цього договору.

Рішенням господарського суду Харківської області від 06.12.2001 року по справі № 13100/3-09 була визнана та стягнута з відповідача на користь позивача заборгованість за використану електричну енергію згідно договору № 345є від 20.10.2000 року у розмірі 529101,48 грн., яка утворилась за період грудень 2000 року - січень 2001 року.

Вказане рішення суду тривалий час не виконувалось, в зв’язку з чим 16.06.2004 р. позивач звернувся до відповідача з заявою про залік зустрічних однорідних вимог у розмірі 529072,63 грн. яка була направлена на адресу позивача з дотриманням вимог чинного законодавства щодо умов проведення зарахування зустрічних однорідних вимог.

Предметом спору у даній справі, як зазначали суди, стала вимога позивача про стягнення з відповідача за прострочку виконання рішення пені, 3% річних та інфляційних, у зв’язку з тим, що до 16.06.2004р. рішення суду виконано не було та відсутні будь-які докази повного чи часткового виконання рішення суду від 06.12.2001р.

А відповідно п. 4.1.2 договору зобов'язання позивача забезпечувались нарахуванням неустойки у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

До того ж у відповідності із ст. 214 ЦК УРСР (1540-06) , боржник який прострочив виконання зобов'язання, за вимогою кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми боргу.

Попередні судові інстанції, всебічно оцінивши всі обставини справи дійшли висновку про обґрунтованість позовних вимог, оскільки згідно ст. 212 ЦК УРСР (1540-06) , який діяв на час виникнення спірних відносин, боржник не звільняється від відповідальності у разі неможливості виконання грошового зобов'язання.

За таких обставин та враховуючи, що надані позивачем розрахунки спірної суми відповідають чинному законодавству та матеріалам справи, попередні судові інстанції задовольнили позов в частині стягнення пені в сумі 37109,58 грн., інфляційних в сумі 35320,90 грн. та 3% річних в сумі 8175,70 грн.

При цьому, до уваги не було взято доводи відповідача про те, що він направляв позивачу пропозицію про проведення взаємозаліку, оскільки матеріали справи свідчать, що відповідач не звертався з такою заявою у встановленому законом порядку, а тому у суда не було можливості стверджувати про проведення взаємозаліку до 16.06.2004р.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду, викладених в оскаржуваному рішенні.

З огляду на вищевикладене та враховуючи, що в силу вимог ст. 111-7 ГПК України (1798-12) касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх, колегія суддів Вищого господарського суду України не вбачає підстав для скасування прийнятих у справі судових рішень, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 10.08.2005р. у справі № 49/111-05 залишити без змін, а касаційну скаргу –без задоволення.