ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09.11.2005 Справа N 39/78
Вищий господарський суду України в складі колегії:
головуючого Грейц К.В.
суддів: Мачульського Г.М.
Полянського А.Г.
розглянувши касаційну КП “Жовтоводський водоканал”
скаргу (подання) Дніпропетровської обласної ради
на постанову від 25.08.2005
Дніпропетровського апеляційного господарського суду
у справі господарського суду Дніпропетровської області № 39/78
за позовом ВАТ “Енергопостачальна компанія
“Дніпрообленерго” в особі Криворізьких
міських електричних мереж
до КП “Жовтоводський водоканал”
Дніпропетровської обласної ради
про стягнення 712328,63 грн.
за участю представників: Кицели В.Д.
- відповідача
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 11.05.2005 (суддя Ліпинський О.В.) відкритому акціонерною товариству “Енергопостачальна компанія “Дніпрообленерго” в особі Криворізьких міських електричних мереж відмовлено у стягненні з КП “Жовтоводський водоканал” Дніпропетровської обласної ради 712328,63 грн. чотирьохкратної вартості перевищення договірної величини споживані електричної енергії в лютому 2004 року.
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду (у складі головуючого судді Крутовських В.І., суддів Дмитренко А.К., Прокопенко А.Є.), здійснюючи апеляційну перевірку в зв’язку зі скаргою позивача, постановою від 25.08.2005 рішення у справі скасувала, позовні вимоги задовольнила, стягнувши з відповідача 721238,63 грн. за перевищення споживання електроенергії понад договірну величину. Відповідач, посилаючись в касаційній скарзі на неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.08.2005, залишивши в силі рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.05.2005. Зокрема, скаржник вважає, що судом не застосовано норму ст. 219 ГК України (436-15) щодо зменшення розміру відповідальності, оскільки позивач неправомірно встановив ліміт електроспоживання на лютий 2004 р. на рівні 0 кВт/год, а також не врахував Закон України “Про внесення змін до Закону України “Про електроенергетику” (575/97-ВР) від 23.06.2005 про зменшення відповідальності за таке правопорушення.
Представник позивача своїм процесуальним правом на участь в судовому засіданні касаційної інстанції не скористався.
Представник відповідача в судовому засіданні вимоги касаційної скарги підтримав, посилаючись, окрім зазначеного в ній, на скрутний фінансовий стан.
Перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в рішенні та постанові у справі, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи і було встановлено під час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій, 01.01.2003 між сторонами був укладений договір № 20 про постачання електричної енергії, за яким енергопостачальник зобов'язався постачати електроенергію споживачу, який, у свою чергу, взяв на себе обов'язок своєчасно оплачувати спожиту електроенергію. У додатку № 1 до зазначеного договору сторони узгодили обсяги постачання електричної енергії на 2004 рік і, зокрема, на лютий місяць -1830837 кВт/год.
Пунктом 6.1.2 договору встановлено обов'язок енергопостачальника доводити споживачеві граничний рівень електроспоживання та погоджену до споживання потужність, яка бере участь у максимумі навантаження енергосистеми у години максимуму, за 15 діб до початку розрахункового місяця лімітним повідомленням. Лімітне повідомлення діє до отримання нового і є невід'ємною частиною договору.
Згідно п. 1.2 додатку № 1 до договору якщо споживач має заборгованість по поточним розрахункам, не виконує узгоджені графіки погашення заборгованості чи нереструктуризовану заборгованість, договірна величина споживання електроенергії не встановлюється.
Враховуючи вищезазначені умови договору, і, оскільки відповідач мав заборгованість по розрахункам за січень 2004р., позивач надіслав на адресу ОКП “Жовтоводський водоканал” лімітне повідомлення від 13.01.2004 № 351-2, яким ліміт споживання електроенергії на лютий 2004р. встановлено у розмірі 0 кВт/год. Фактично у лютому 2004р. відповідачем було спожито 1431162 кВт/год, про що свідчить звіт ОКП “Жовтоводський водоканал” за спірний період.
Правовідносини сторін у справі регулюються Законом України “Про електроенергетику” (575/97-ВР) , згідно ч. 2 ст. 26 якого споживач енергії зобов’язаний додержуватися вимог нормативно-правових документів та договору про постачання енергії, зокрема, таким документом є Порядок постачання електричної енергії споживачам (475-2002-п) (далі –Порядок (475-2002-п) ), затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 09.04.2002 № 475.
Відповідно до п. 11 Порядку (475-2002-п) за підсумками місяця гранична величина споживання електроенергії для споживачів коригується до рівня фактично сплаченої за цей місяць величини її споживання. Аналогічна умова передбачена сторонами в п. 3 додатку № 1 до договору, яким також визначено, що у разі перевищення споживання електричної енергії та потужності споживачем постачальник складає відповідний акт, який направляється рекомендованим листом, а у разі незгоди з актом споживач має право в 10-денний термін надати обґрунтовані заперечення у письмовому вигляді, в протилежному випадку акт вважається узгодженим.
Пунктом 13 Порядку (475-2002-п) передбачено, що споживачі у разі перевищення встановлених як договірні граничних величин споживання електроенергії та потужності несуть відповідальність згідно з частинами 5 і 6 ст. 26 Закону України “Про електроенергетику” (575/97-ВР) , зокрема, відповідно до ч. 5 цієї норми (в редакції, що діяла на час розгляду справи), така відповідальність встановлена у вигляді сплати енергопостачальникові п’ятикратної вартості різниці спожитої і договірної величини, на підставі чого позивач пред’явив позов про стягнення 712328,63 грн. чотирьохкратної вартості такої різниці за лютий 2004р. (з врахуванням добровільної сплати відповідачем власне вартості фактично спожитої електроенергії в лютому 2004р.).
Вказані вимоги Порядку та умови договору були виконані позивачем, зокрема, за спожиті в лютому 2004р. 1431162 кВт/год відповідачеві виставлено рахунок від 02.03.2004 № 351 на суму 243795,20 грн., який в строк, передбачений п. 4.2 договору, тобто в термін до 7 числа місяця, наступного за розрахунковим, був оплачений частково в сумі 30096,61 грн. і саме до цього рівня йому було проведено коригування граничної величини споживання електроенергії, про що надіслано відповідне повідомлення від 17.03.2004 № 351-2 на еквівалентну оплаченій величину - 176677,4923 кВт/год, а також складено акт № 351-2 за лютий 2004р. про споживання електроенергії понад договірну величину та виставлено рахунок № 351-2 від 23.03.2004 на суму 712328,63 грн.
Відповідач будь-яких заперечень до акту не надіслав, в зв’язку з чим такий акт вважається узгодженим, однак рахунок на оплату чотирьохкратної вартості (з врахуванням фактично сплаченої власне вартості спожитої електроенергії) спожитої понад договірну величину електричної енергії не оплатив.
Враховуючи зазначене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла правомірного висновку про обґрунтованість позовних вимог, однак, з невідомих причин позов задоволено в обсязі, що перевищує заявлену суму на 8910 грн. (заявлено 712328,63 грн., стягнуто 721238,63 грн.), тому в цій частині постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню.
Крім того, при стягненні 4-кратної вартості різниці спожитої і договірної величини електроенергії суд апеляційної інстанції не врахував, що виходячи зі змісту ст. 26 Закону України “Про електроенергетику” (575/97-ВР) , п. 13 Порядку (475-2002-п) вона за своєю правовою природою є санкцією за порушення договірних зобов’язань та не визначився з можливістю зменшення її розміру відповідно до ст. 233 ГК України (436-15) . Так, судом першої інстанції було встановлено, що остаточний розрахунок за спожиту в лютому 2004р. електричну енергію відповідач здійснив 11.03.2004, тобто фактично прострочив платіж на два робочих дні.
За таких обставин, колегія суддів, враховуючи, що відповідач є комунальним підприємством, заснованим на спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Дніпропетровської області, що знаходиться в управлінні Дніпропетровської обласної ради і фінансується з державного бюджету, належні до сплати штрафні санкції є надмірно великими порівняно зі збитками кредитора, на підставі п. 3 ст. 83 ГПК України (1798-12) вважає можливим їх зменшити до 21238,63 грн., змінивши в цій частині постанову апеляційного господарського суду.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5 , 111-7, 111-9 –111-11 ГПК України (1798-12) , Вищий господарський суд України,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу КП “Жовтоводський водоканал” Дніпропетровської обласної ради задовольнити частково.
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.08.2005 у справі господарського суду Дніпропетровської області № 39/78 змінити, зменшивши суму, що підлягає стягненню з “КП “Жовтоводський водоканал” Дніпропетровської обласної ради на користь ВАТ “Енергопостачальна компанія “Дніпрообленерго” за перевищення споживання електроенергії понад договірну величину до 21238,63 грн.
В решті позову відмовити.
В частині стягнення судових витрат постанову залишити без змін, а в частині стягнення 8910 грн. –скасувати.
Головуючий К.Грейц Судді Г.Мачульський А.Полянський