ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05.10.2005 Справа N 5/284
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Щотки С.О.
суддів: Мележик Н.І.(доповідач), Подоляк О.А.
розглянувши у відкритому Відкритого акціонерного товариства
судовому засіданні “Чернігівське ремонтно-транспортне
касаційну скаргу підприємство”
на рішення господарського суду Запорізької
та постанову області
від 07.02.2005 року
Запорізького апеляційного
господарського суду від 27.05.2005
року
у справі № 5/284
за позовом Відкритого акціонерного товариства
“Запоріжжяобленерго» в особі
Чернігівського району електричних
мереж
до Відкритого акціонерного товариства
“Чернігівське ремонтно-транспортне
підприємство”
про стягнення заборгованості
за участю представників:
позивача –Ременюк Л.М.,
відповідача –не з’явився
В С Т А Н О В И В
У жовтні 2004 року ВАТ “Запоріжжяобленерго» в особі
Чернігівського РЕМ звернулося до господарського суду з позовом
про стягнення з ВАТ “Чернігівське ремонтно-транспортне
підприємство” 6730,4грн. за спожиту електроенергію, 212,12грн.
пені та 3% річних у сумі 41,39грн. Позов обґрунтовувався тим,
що відповідач не здійснив своєчасно і в повному обсязі оплату
за спожиту електроенергію за травень - липень 2004 року згідно
договору № 19 від 20.04.2004 року за користування електричною
енергією.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 07.02.2005
року у справі № 5/284 (суддя Проскуряков К.В.), залишеним без
зміни постановою Запорізького апеляційного суду від 27.05.2005
року (судді: Коробка Н.Д., Мірошниченко М.В., Юхименко О.В.)
позовні вимоги ВАТ “Запоріжжяобленерго» в особі Чернігівського
РЕМ задоволені повністю та стягнуто з відповідача на користь
позивача 6730,4 грн. основного боргу, 212,12грн. пені, 41,39грн.
3% річних та витрати по сплаті державного мита та на
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду Запорізької
області та постановою Запорізького апеляційного господарського
суду, ВАТ “Чернігівське ремонтно-транспортне підприємство”
звернулося з касаційною скаргою на згадані рішення та
постанову. У скарзі відповідач просить рішення господарського
суду Запорізької області та постанову Запорізького апеляційного
господарського суду скасувати, справу передати на новий розгляд
до суду першої інстанції.
В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що своєчасно та в
повному обсязі проводив розрахунки за спожиту електроенергію за
травень - липень 2004 року згідно показників приладів обліку,
але працівники ВАТ “Запоріжжяобленерго» відмовлялися приймати
від відповідача акти про спожиту електроенергію за травень,
червень 2004 року.
Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши
пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи,
перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх
встановлення, дослідивши правильність застосування
господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм
матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна
скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
20.04.2004року між позивачем та відповідачем укладено договір
№ 19 на постачання електричної енергії, згідно якого ВАТ
“Запоріжжяобленерго» (постачальник електричної енергії)
зобов’язався постачати електричну енергію, а ВАТ “Чернігівське
ремонтно-транспортне підприємство” (споживач електричної
енергії) оплачувати постачальнику її вартість та здійснювати
інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до
договору, що є невід’ємними частинами. Відповідно до п.п. 4,5
додатку № 4 до договору “Порядок розрахунків» передбачає, що
обсяг фактично спожитої за розрахунковий період електричної
енергії, з урахуванням розрахункової величини втрат на ділянці
мережі від місця встановлення засобів обліку до межі
балансової належності електромереж, визначається “Актом про
спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну
енергію» та “Актами прийому-передачі електроенергії». Для
подання “Акту про спожиту протягом розрахункового періоду
активну електричну енергію» та “Актів прийому-передачі
електроенергії” споживач не пізніше 14 годин 2-го робочого дня
місяця, наступного за розрахунковим, направляє свого
представника до постачальника електричної енергії.
Задовольняючи позовні вимоги ВАТ “Запоріжжяобленерго» в особі
Чернігівського РЕМ, місцевий та апеляційний господарські суди
врахували те, що рапорт за спожиту електричну енергію за
травень 2004 року відповідач надав 02.07.2004 року, тоді як
повинен був надати до 14 години 01.06.2004року. Якщо споживач
не надав “Акт про спожиту протягом розрахункового періоду
активну електричну енергію» в обумовлений термін, постачальник
відповідно до п. 8 додатку № 4 “Порядок розрахунків» самостійно
визначає обсяги спожитої електроенергії та надає споживачу
рахунок для сплати, виходячи з фактичного середньодобового
споживання електроенергії за попередній розрахунковий період.
Пункт 7 додатку № 4 до договору “Порядок розрахунків»
передбачає, що споживач зобов’язаний у термін, що не перевищує
5-ти операційних днів з дня отримання рахунків або платіжної
вимоги-доручення здійснити їх оплату.
Положення додатку № 4 до договору передбачає, що відновлення
розрахунків за розрахунковими приборами обліку проводиться
після сумісного складання акту, в якому фіксуються покази
розрахункових приборів обліку електричної енергії.
Виставлені постачальником рахунки № 1288 від 02.07.2004року,
№ 1289 від 02.07.2004року за спожиту електроенергію в червні
2004 року оплачені споживачем частково. Також споживачем не
здійснена оплата за липень 2004 року.
Таким чином судами першої та апеляційної інстанцій
встановлено, що на підставі укладеного між сторонами договору
у відповідача виникла заборгованість перед позивачем за спожиту
електроенергію. При цьому судами встановлений факт невиконання
відповідачем договірних зобов’язань з оплати електроенергії
за травень, червень, липень 2004 року.
Згідно ст. 193 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
, ст. 526 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
зобов’язання повинні виконуватись належним чином
відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за
відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання
–відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Одностороння відмова від виконання зобов’язання, крім випадків
передбачених законом, не допускається.
Відповідно до ст. 625 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
боржник, який
прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора
зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого
індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від
простроченої суми, якщо інший розмір процентів не
встановлений договором або законом.
Зважаючи на викладене, висновок судів про задоволення позову
відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи,
підстав для їх скасування немає.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновків, викладених у
рішенні суду першої інстанції та постанові апеляційної
інстанції.
Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 108, 111-5, 111-7,
111-9, Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства
“Чернігівське ремонтно-транспортне підприємство” залишити без
задоволення.
Рішення господарського суду Запорізької області від 07.02.2005
року та постанову Запорізького апеляційного суду від 27.05.2005
року у справі № 5/284 залишити без змін.
Головуючий, суддя С. Щотка
Судді: Н. Мележик
О. Подоляк