ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05.10.2005 Справа N 2-1/3553-2005
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Невдашенко Л.П. –головуючий,
Михайлюка М.В.,
Дунаєвської Н.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну
скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Стемаліт” на
постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від
08.06.2005 року у справі № 2-1/3553-2005 Господарського суду
Автономної Республіки Крим за позовом Товариства з обмеженою
відповідальністю “Стемаліт”, м. Ялта, Автономна Республіка Крим,
до Державного комунального підприємства Чернігівський обласний
навчально-виробничий центр, м. Чернігів, Управління з питань
майна комунальної власності Чернігівської обласної державної
адміністрації, м. Чернігів, про визнання недійсним договору
про спільну господарську діяльність, виселення та стягнення
5489 грн. 96 коп. ,
за участю представників:
ТОВ “Стемаліт” –Чорноіванової Ю.І. (дов. № 5 від 01.08.2005 р.),
Чернігівського обласного навчально-виробничого центру
–Коленченка О.О. (дов. № 08-08/05 від 08.08.2005 р.),
В С Т А Н О В И В:
У січні 2005 року позивач ТОВ “Стемаліт” пред”явив у
господарському суді позов до відповідачів Державного
комунального підприємства Чернігівський обласний
навчально-виробничий центр та Управління з питань майна
комунальної власності Чернігівської обласної державної
адміністрації про визнання недійсним договору про спільну
господарську діяльність, виселення та стягнення 5489 грн. 96
коп.
Вказував, що, як переможець в конкурсі з продажу майна ЗАТ
“Укрпрофоздоровниця”, він, на підставі договору купівлі-продажу
№ 0104045/2004-9 від 30.04.2004 року, набув права власності на
цілісний майновий комплекс Дочірнього підприємства “Пансіонат з
лікуванням “Зоря” Закритого акціонерного товариства
“Укрпрофоздоровниця” вартістю 2 067 252 грн., що розташований на
земельній ділянці площею 6,86 га під № 7 по вул.Комунарів в
м. Ялта, Автономна Республіка Крим, та набув прав і обов”язків
останнього.
На підставі рішення № 618 (6) від 10.09.1993 р. Виконавчого
комітету Ялтинського міськвиконкому був затверджений договір
№ 317-8 про спільну діяльність Ялтинського міськвиконкому з
російським Акціонерним товариством “ЦСТЭ-ИНТУР”, предметом якої
було спорудження на території Дочірнього підприємства “Пансіонат
з лікуванням “Зоря” туристичного комплексу.
Рішенням Виконавчого комітету Ялтинського міськвиконкому № 231
(2) від 26.04.1995 р. вищевказане рішення та рішення про надання
дозволу на будівництво туристичного комплексу Акціонерному
товариству “ЦСТЭ-ИНТУР” було визнане таким, що втратило силу,
після чого АТ “ЦСТЭ-ИНТУР” здійснив продаж відповідачеві на
підставі договору купівлі-продажу № 790-15 (без дати) тимчасових
будівель на території пансіонату, що були збудовані Хмельницьким
заводом “Темп” на площі 0,25 га.
Посилаючись на недійсність договору купівлі-продажу № 790-15,
вчиненого особою, що не мала права відчужувати майно, позивач
просив задовольнити його вимоги.
У лютому 2005 року позивач змінив підстави та предмет позову (т.
1 а.с. 111).
Посилаючись на укладений між відповідачем та ДП “Пансіонат з
лікуванням “Зоря” ЗАТ “Укрпрофоздоровниця” договір про спільну
діяльність від 17.05.1999 року, згідно якого відповідач отримав
у тимчасове користування споруди на земельній ділянці 0,25 га
пансіонату “Зоря” та на відмову відповідача повернути споруди
після отримання повідомлення від 13.01.2005 року про розірвання
договору від 17.05.1999 року позивач просив визнати дійсними
умови договору від 17.05.1999 р та зобов”язати відповідача
виконати умови розірвання договору, повернути тимчасові споруди
та виселити його з території пансіонату “Зоря”, стягнути 7 079
грн. 96 коп. витрат, понесених ним у зв”язку зі сплатою податку
за землю.
У березні 2005 року позивач уточнив свої вимоги (т. 1 а.с. 127).
Посилаючись на відповідність до вимог закону укладеного з
відповідачем договору про спільну діяльність від 17.05.1999
року, позивач просив визнати умови цього договору дійсними,
зобов”язати відповідача виконати умови розірвання договору,
повернути тимчасові споруди та виселити його з території
пансіонату “Зоря”, стягнувши 5 489 грн. 96 коп. витрат,
понесених ним у зв”язку зі сплатою земельного податку.
Ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від
11.04.2005 року до участі у справі в якості відповідача було
залучено Управління по справах майна комунальної власності
Чернігівської облдержадміністрації.
Рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від
14.04.2005 року (суддя Ковтун Л.О.) позов задоволено.
Постановлено визнати умови договору про господарську діяльність
від 17.05.1999 року дійсними. Спонукати Управління з питань
майна комунальної власності Чернігівської облдержадміністрації
та Державне комунальне підприємство Чернігівський обласний
учбово-виробничий центр передати позивачеві тимчасові споруди,
що розташовані під № 13-а по вул. Сеченова в м. Ялта.
Зобов”язати Чернігівський обласний учбово-виробничий центр в
строк до 16.05.2005 року звільнити споруди та стягнути на
користь позивача 5 489 грн. 96 коп. компенсації земельного
податку.
Рішення мотивоване відповідністю договору до вимог закону та
невиконанням відповідачем умов договору щодо порядку його
розірвання.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду
від 8.06.2005 року (колегія суддів у складі: Плута
В.М.-головуючий, Гонтаря В.І., Горошко Н.П. ) рішення скасоване
постановлено нове рішення про відмову позивачеві у задоволенні
позову.
Рішення в частині відмови в позові мотивоване посиланням на
чинність спірного договору та договору купівлі-продажу спільних
будівель № 790-15, що був укладений між АТ “ЦСТЭ-ИНТУР” та
відповідачем 1.
У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову
апеляційного суду з підстав невідповідності до вимог закону та
помилковості викладених в ній висновків стосовно рішення
місцевого господарського суду та залишити без змін рішення суду
першої інстанції.
Заслухавши доповідача, представників сторін, перевіривши
правильність застосування судом норм матеріального та
процесуального права судова колегія Вищого господарського суду
України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає
задоволенню частково, а постанова суду апеляційної інстанції –
до зміни, з наступних підстав.
Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, що
викладені в п. 1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 “Про судове
рішення” ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
, рішення є законним тоді, коли суд,
виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно
перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами
матеріального права, що підлягають застосуванню до даних
правовідносин.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом розгляду місцевого
господарського суду були вимоги позивача ТОВ “Стемаліт” про
визнання дійсними умов договору про спільну діяльність від
17.05.1999 року, укладеного між позивачем та відповідачем -
Державним комунальним підприємством Чернігівський обласний
учбово-виробничим центром, відповідно до умов якого, пансіонат
“Зоря”, правонаступником якого є позивач, передав у тимчасове
користування Державного комунального підприємства Чернігівський
обласний учбово-виробничий центр тимчасові споруди на земельній
ділянці 0,25 га, а останній зобов”язався відшкодовувати
пансіонату вартість плати податку на землю по ставках,
визначених Ялтинським міськвиконкомом.
Скасовуючи рішення місцевого суду в частині визнання умов
договору про спільну діяльність від 17.05.1999 року дійсними,
суд апеляційної інстанції виклав у своїй постанові протилежні
змісту рішення висновки про безпідставність визнання цього
договору недійсним, що не відповідає матеріалам справи, та
зазначив у постанові про відсутність підстав до визнання умов
цього договору недійсними.
Дані висновки суду належить виключити з мотивувальної частини
постанови, як помилкові.
Відмовляючи у задоволенні вимог позивача, суд апеляційної
інстанції повно та всебічно дослідив всі суттєві обставини даної
справи, правильно встановив, і виходив з того, що тимчасові
споруди, розташовані на земельній ділянці пансіонату “Зоря”,
перебувають у володінні відповідача - Державного комунального
підприємства Чернігівського обласного учбово-виробничого центру,
що є правоприємником Чернігівського обласного учбово-курсового
комбінату обласного управління сільського господарства та
продовольства України, на підставі договору купівлі-продажу
№ 790-15, укладеного з російським АТ “ЦСТЭ-ИНТУР”, який є чинним
на час вирішення спору, та відповідно до умов якого останній
продав, а відповідач набув права власності на тимчасові будівлі
на території пансіонату, що були збудовані Хмельницьким заводом
“Темп” на площі 0,25 га. При цьому суд правильно залишив поза
увагою доводи позивача про відсутність у відчужувача за спірним
договором права на відчуження спірного майна та посилався на
відсутність даних про визнання цього договору недійсним.
Дані висновки апеляційного суду відповідають вимогам закону,
зокрема, Закону України “Про власність” ( 697-12 ) (697-12)
, а саме
ст. 49 цього Закону ( 697-12 ) (697-12)
, відповідно до якої володіння
майном вважається правомірним, якщо інше не буде встановлено
судом.
Зважаючи на відсутність даних про неправомірне володіння
відповідачами спірним майном, висновки апеляційного суду щодо
відмови у задоволенні зазначених вимог позивача належить вважати
правильними.
На підставі ст. 1 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
право на звернення до
господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних
інтересів мають юридичні особи та громадяни, які здійснюють
підприємницьку діяльність.
Судами попередніх інстанцій не встановлено факту порушення
будь-яких прав та охоронюваних законом інтересів позивача під
час розгляду позовних вимог про визнання дійсними умов договору
про спільну діяльність від 17.05.1999 року.
Отже, висновки апеляційного господарського суду про відсутність
підстав до задоволення зазначених вимог позивача, слід вважати
правильними та відповідними до положень ст. 33 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, якими обов”язок надання доказів на підтвердження
своїх доводів чи заперечень покладено на сторони у справі.
Разом з тим, дійшовши висновку про скасування рішення місцевого
господарського суду в частині відмові у задоволенні вимог
позивача про стягнення 5 489 грн. 96 коп. компенсації по сплаті
земельного податку, апеляційний господарський суд не виклав у
своїй постанові будь-яких мотивів та не посилався на будь-які
обставини на підтвердження своїх висновків.
Як правильно встановлено місцевим господарським судом,
зобов”язання ДКП “Чернігівський обласний учбово-виробничий
центр” відшкодувати пансіонату “Зоря” вартість податку на 0,25
га землі за ставками, що визначені Ялтинським міськвиконкомом,
встановлена сторонами в п. 3.1 договору про спільну господарську
діяльність від 17.05.1999 року. Встановивши факт несплати
відповідачем 1 з.08.2002 року по травень 2004 року коштів у
відшкодування витрат на земельний податок, суд, задовольняючи
вимоги позивача в частині стягнення компенсації витрат в сумі 5
489 грн. 96 коп. виклав у рішенні обгрунтовані висновки про
зобов”язання відповідача по компенсації витрат передбачених
договором, що відповідають вимогам ст. ст. 525, 526 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
З огляду на викладене, постанову апеляційного суду в частині
відмови у задоволенні вимог позивача про стягнення з ДКП
“Чернігівський обласний учбово-виробничий центр” 5 489 грн. 96
коп. належить скасувати, рішення місцевого господарського суду
про задоволення зазначених вимог позивача залишити без змін.
Враховуючи те, що у касаційній інстанції скарга розглядається за
правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком
процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи
та їх доказуванням, прийнята постанова відповідає нормам чинного
законодавства та підстав для її скасування не вбачається.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9,
111 10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю
“Стемаліт” задовольнити частково.
Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від
8.06.2005 року в частині відмови у задоволенні вимог Товариства
з обмеженою відповідальністю “Стемаліт” до Державного
комунального підприємства “Чернігівський обласний
навчально-виробничий центр”, Управління з питань майна
комунальної власності Чернігівської обласної державної
адміністрації про стягнення 5 489 грн. 96 коп. скасувати.
Рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від
14.04.2005 року в частині стягнення з Державного комунального
підприємства “Чернігівський обласний навчально-виробничий центр
на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Стемаліт” 5
489 грн. 96 коп. залишити без змін.
В решті постанову Севастопольського апеляційного господарського
суду від 8.06.2005 року у справі № 2-1/3553-2005 залишити без
змін.
Головуючий: Невдашенко Л.П.
Судді: Михайлюк М. В.
Дунаєвська Н.Г.