Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Полякова Б.М. –головуючого

Бур’янової С.С. (доповідач)

Ткаченко Н.Г.

розглянувши Державного комітету України з державного

касаційну скаргу матеріального резерву

на ухвалу господарського суду Запорізької області

від 15.06.2005 р.

у справі № 25/38 господарського суду Запорізької

області

за заявою ВАТ “Запоріжжяобленерго”

до Державного підприємства Міністерства

оборони України “Запорізький автомобільний

ремонтний завод”

про банкрутство

За участю представників сторін

від кредитора Деревянко І.О. дов. від 14.06.05р. № 101,

від боржника не з’явилися,

від ТОВ “ДБС Група” Черненко О.А. дов. від 04.11.05р. № б/н

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 15.06.2005 року у справі № 25/38 (суддя Дьоміна А.В.) про банкрутство Державного підприємства Міністерства оборони України „Запорізький автомобільний ремонтний завод” (далі по тексту –ДП „Запорізький автомобільний ремонтний завод”), затверджено реєстр вимог кредиторів, відмовлено Державному комітету України з державного матеріального резерву (далі по тексту –Держкомрезерв) у визнанні грошових вимог до ДП „Запорізький автомобільний ремонтний завод”, зобов'язано розпорядника майна боржника скликати перші загальні збори кредиторів до 25.06.2005 року.

Не погоджуючись з ухвалою господарського суду першої інстанції, Державний комітет України з державного матеріального резерву звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить ухвалу господарського суду Запорізької області від 15.06.2005 року в частині відхилення вимог Держкомрезерву до ДП „Запорізький автомобільний ремонтний завод” скасувати та справу в цій частині направити до місцевого господарського суду, посилаючись на не вірне застосування місцевим господарським судом норм процесуального права, а саме ч. 3 ст. 4-3, ч. 1 ст. 64, п. 1 ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) .

Перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Як видно з матеріалів справи, в газеті „Голос України” № 54 від 25.03.2005 року надруковане оголошення про порушення справи № 25/38 про банкрутство ДП „Запорізький автомобільний ремонтний завод”. Держкомрезервом надіслана заява з майновими вимогами до боржника на суму 159 597.41 грн.

Зазначена сума не була визнана місцевим господарським судом, у зв'язку з відсутністю документів підтверджуючих заборгованість боржника перед заявником.

Судом першої інстанції встановлено, що представник Держкомрезерву не з'явився в попереднє засідання, яке було призначене на 02.06.20005 року, у зв'язку з чим розгляд реєстру вимог конкурсних кредиторів було відкладено до 15.06.20005 року, але заявник у засідання суду не з'явився, ухвала від 02.06.20005 року не виконана, документів обґрунтування своїх вимог не надано.

Таким чином, місцевий господарський суд правильно дійшов висновку, що заяву Державного комітету України з державного матеріального резерву про визнання кредитором на суму 159 597,41 грн. у справі про банкрутство ДП „Запорізький автомобільний ремонтний завод” слід залишити без задоволення.

За таких обставин, судова колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що ухвала господарського суду Запорізької області від 15.06.2005 року у справі № 25/38 підлягає залишенню без змін, а касаційна скарга без задоволення. Враховуючи викладене, керуючись ст. 111-5, 111-7, п. 3 ч. 1 ст. 111-9, ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України, –

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державного комітету України з державного матеріального резерву залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Запорізької області від 15.06.2005 року залишити без змін.