ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04.10.2005 Справа N 44/56а
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого: Панової І.Ю.
суддів: Яценко О.В.
Бур’янової С.С.
розглянувши ВАТ “Донецький завод хімічних реактивів”
касаційну скаргу
на рішення господарського суду Донецької області від
25.04.2005
у справі № 44/56а
господарського суду Донецької області
за позовом ВАТ “Донецький завод хімічних реактивів”
до 1. Спеціалізованого державного
підприємства “Укрспец’юст”
2. Донецької філії Спеціалізованого
державного підприємства “Укрспец’юст”
3. Відділу виконавчої служби
Куйбишевського районного управління юстиції
м. Донецька
4. ТОВ “ЕМЕК Україна”
Про визнання недійсними прилюдних торгів з реалізації будівлі
складу (літ.П-1) загальною площею 714,5 м2, визнання недійсним
акту державного виконавця про проведення прилюдних торгів від
08.11.04 та витребування майна з чужого незаконного володіння,
за участю представників:
від відповідача 1–Темченко В.М.
від відповідача 4 –Нагорна У.Ю.
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Донецької області від 25.04.2005
р. у справі 44/56а (суддя Є.І. Мєзенцев) відмовлено в позові ВАТ
“Донецький завод хімічних реактивів» до Спеціалізованого
державного підприємства “Укрспец’юст», Відділу виконавчої служби
Куйбишевського районного управління юстиції м. Донецька, ТОВ
“ЕМЕК Україна» про визнання недійсними прилюдних торгів з
реалізації будівлі складу (літ.П-1) загальною площею 714,5 м2,
визнання недійсним акту державного виконавця про проведення
прилюдних торгів від 08.11.04 та витребування майна з чужого
незаконного володіння. Провадження у справі ВАТ “Донецький завод
хімічних реактивів» до Донецької філії Спеціалізованого
державного підприємства “Укрспец’юст» про визнання недійсними
прилюдних торгів з реалізації будівлі складу (літ.П-1) загальною
площею 714,5 м2, визнання недійсним акту державного виконавця
про проведення прилюдних торгів від 08.11.04 та витребування
майна з чужого незаконного володіння.
Не погоджуючись з даним судовим рішенням, ВАТ “Донецький завод
хімічних реактивів» звернулось до Вищого господарського суду
України з касаційною скаргою, в якій просить рішення
господарського суду Донецької області від 25.04.2005 р. у
справі 44/56а скасувати повністю.
ТОВ “ЕМЕК Україна» надало відзив на касаційну скаргу, в якому
проти її доводів заперечує та просить рішення господарського
суду Донецької області від 25.04.2005 р. у справі 44/56а
залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
Донецька філія Спеціалізованого державного підприємства
“Укрспец’юст» надала відзив на касаційну скаргу, в якому проти
її доводів заперечує та просить рішення господарського суду
Донецької області від 25.04.2005 р. у справі 44/56а залишити
без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді Панової І.Ю.,
розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи
касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи
та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування
судом попередньої інстанції норм процесуального та
матеріального права дійшла висновку, що касаційна скарга
підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного:
- судом попередньої інстанцій встановлено, що 02.06.04 року
державним виконавцем ВДВС складено акт опису та арешту майна ВАТ
“Донецький завод хімічних реактивів» АА № 013382, згідно якого
описано рухоме та нерухоме майно боржника та оголошено заборону
його відчуження. За змістом вступної частини акту АА № 013382,
арешт та заборона відчуження майна позивача провадилися при
примусовому виконанні рішень загальних судів про стягнення з
позивача боргів по заробітній платі. Відповідно до позначки в
акті АА № 013382, майно для опису та арешту було запропоновано
державному виконавцю в порядку частини 5 статті 50 Закону
України „Про виконавче провадження” ( 606-14 ) (606-14)
самим боржником
(головою правління Товариства Пашновою Жанетою Костянтинівною),
яка була присутньою при складенні зазначеного процесуального
документу.
Між ВДВС Куйбишевського районного управління юстиції м. Донецька
та Спеціалізованим державним підприємствов “Укрспец’юст» в
особі Донецької філії укладено договір від 08.10.2004 № 4050732
про реалізацію арештованого майна позивача, за пунктом 1.1 якого
СДП “Укрспец’юст» надає послуги з реалізації будівлі складу
літ.П’1, загальною площею 714,5 м2, розташованої в м. Донецьку,
вул.Умова 1, яку арештовано з метою примусового виконання рішень
судів про стягнення заробітної платні.
28.10.04 року відбулися прилюдні торги з примусової реалізації
будівлі складу (літ.П’-1) загальною площею 714,5 м2,
розташованої в м. Донецьку, вул.Умова 1, переможцем торгів
визначено ТОВ “ЕМЕК Україна», що підтверджується протоколом
№ 4050732-1. На підставі протоколу № 4050732-1 від 28.10.04 року
державний виконавець, керуючись нормами частини 3 статті 66
Закону України „Про виконавче провадження ( 606-14 ) (606-14)
, 08.11.04
року видав акт про проведення прилюдних торгів.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що в процедурі
примусового відчуження майна товариства відповідачами не
допущено порушень вимог частини 4 ст. 12 Закону України “Про
відновлення платоспроможності боржника або визнання його
банкрутом” ( 2343-12 ) (2343-12)
та ч. 8 ст. 34 Закону України “Про
виконавче провадження” ( 606-14 ) (606-14)
.
Заходи забезпечення вимог кредиторів, встановлені пунктом 9
ухвали господарського суду Донецької області від 31.10.02 року
у справі № 3/229Б в частині заборони боржнику, власнику майна
боржника, уповноваженому ним органу або іншим особам
здійснювати дії щодо майнових активів боржника, не можуть
вважатися такими, що розповсюджуються на процедуру примусового
виконання рішення.
Обов’язок примусово виконувати рішення судів, у тому числі
шляхом звернення стягнення на майно боржника, згідно ст. .1
Закону України “Про державну виконавчу службу»
( 202/98-ВР ) (202/98-ВР)
, ст.ст. 1-6 Закону України “Про виконавче
провадження ( 606-14 ) (606-14)
“покладений на органи державної
виконавчої служби України, одним з яких є Відділ.
Правилами цивільного процесу не передбачено інституту зупинення
рішення загального суду, а статтею 121-1 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
передбачено право зупиняти виконання судового рішення
господарського суду лише за судом касаційної інстанції.
Вимоги товариства щодо визнання недійсними прилюдних торгів
та визнання недійсним акту державного виконавця про проведення
прилюдних торгів на підставі порушення Відділом судової заборони
на відчуження майна позбавлені належного правового та доказового
обґрунтування.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що
рішення суду першої інстанції прийнято при неповному з’ясуванні
обставин, що мають значення для справи, виходячи з наступного:
- як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої
інстанції 31.10.2002 року господарським судом Донецької області
порушено провадження у справі про банкрутство ВАТ “Донецький
завод хімічних реактивів»,п. 6 ухвали про порушення провадження
у справі про банкрутство введена процедура розпорядження майном
боржника, п. 9 ухвали господарського суду від 31.10.2002 року
про порушення справи про банкрутство господарським судом були
вжити заходи до забезпечення вимог кредиторів: заборонено
посадовим особам боржника або власнику майна боржника чи
уповноваженому ним органу або іншим особам вчиняти дії щодо
майнових активів боржника.
08.12.2004 року ухвалою господарського суду Донецької області у
справі № 3/229Б про банкрутство ВАТ “Донецький завод хімічних
реактивів» м. Донецьк введена процедура санації боржника.
16.03.2005 року, на підставі ст.ст. 12,17 Закону України “Про
відновлення платоспроможності боржника або визнання його
банкрутом” ( 2343-12 ) (2343-12)
, ст.ст. 48,50,57 Закону України “Про
власність» керуючий санацією ВАТ “Донецький завод хімічних
реактивів» звернувся з позовом про визнання недійсними прилюдних
торгів по реалізації майна боржника та визнання недійсним акту
про проведення прилюдних торгів, складеного державним
виконавцем від 08.11.2004 року.
Відповідно до вимог ст. 61 Закону України “Про виконавче
провадження ( 606-14 ) (606-14)
реалізація арештованого майна, за
винятком майна, вилученого за законом з обігу та зазначеного в
частині восьмій статті 55 цього Закону ( 606-14 ) (606-14)
, здійснюється
спеціалізованими організаціями, які залучаються на тендерній
(конкурсній) основі, на підставі договорів між Державною
виконавчою службою та спеціалізованими організаціями шляхом
його продажу на прилюдних торгах, аукціонах.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що при
примусовому продажу майна орган державної виконавчої служби
здійснює функції з реалізації майна є представником боржника в
зазначених правовідносинах, виконуючи судове рішення,а стороною
договору купівлі-продажу залишається власник речі, яка
продається, в даному випадку, цей висновок випливає з
гл.6”Оформлення результатів торгів” “Тимчасового положення про
порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого
нерухомого майна», зареєстрованого в Міністерстві юстиції
України 02.11.1999 року № 745/4038.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 31.10.2002
року про порушення провадження у справі про банкрутство ВАТ
“Донецький завод хімічних реактивів» м. Донецьк вжиті заходи до
забезпечення вимог кредиторів, заборонено посадовим особам
боржника або власнику майна боржника чи уповноваженому ним
органу або іншим особам вчиняти дії щодо майнових активів
боржника на підставі ст. 12 Закону України “Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”
( 2343-12 ) (2343-12)
.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що в
даному випадку, процедура банкрутства боржника, виходячи з вимог
вказаного Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
, має пріоритет стосовно до інших
загальних процедур задоволення вимог кредиторів боржника.
В зв’язку з чим, судом першої інстанції при розгляді справи не
з’ясовано питання, чи звертався державний виконавець до
господарського суду в процедуру банкрутства боржника з заявою
про зняття заборони вчиняти дії щодо майнових активів боржника.
Відповідно до вимог ст. 6 Закону України “Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”
( 2343-12 ) (2343-12)
», вимоги кредиторів щодо виплати заробітної плати
містяться у реєстрі вимог кредиторів окремо.
Розпорядник майна зобов’язаний окремо внести до реєстру вимоги
щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів,
а також про вимоги щодо відшкодування шкоди заподіяної життю та
здоров’ю громадян, згідно із заявами таких кредиторів та даними
обліку боржника.
Відповідно до вимог п. 6 ст. 12 Закону України “Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”
( 2343-12 ) (2343-12)
дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не
поширюється на виплату заробітної плати, аліментів,
відшкодування шкоди, заподіяної здоров’ю та життю громадян,
авторської винагороди.
Виходячи із змісту вказаного Закону, дія мораторію не
поширюється на задоволення вимог всіх кредиторів із заробітної
плати, які вказані у реєстрі вимог кредиторів окремо.
В даному випадку, задоволення вимог кредиторів з заробітної
плати в процедурі примусового виконання судових рішень за
межами процедури банкрутства порушує майнові інтереси інших
кредиторів боржника з заробітної плати, вимоги яких також
окремо містяться у реєстрі кредиторів боржника, але які не
мають виконавчих документів по стягненню з боржника
заборгованості з заробітної плати.
Судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення не
з’ясовані відомості реєстру вимог кредиторів щодо вимог з
заробітної плати, які задовольняються, згідно з вимогами ст. 31
вказаного Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
в першу та другу чергу.
Відповідно до вимог ст. 50 Закону України “Про виконавче
провадження ( 606-14 ) (606-14)
стягнення за виконавчими документами в
першу чергу звертається на кошти боржника в гривнях та іноземній
валюті, інші цінності, в тому числі кошти на рахунках на вкладах
боржника в установах банків та інших кредитних організаціях на
рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів.
У разі відсутності у боржника коштів та цінностей, достатніх
для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається на
належне боржникові інше майно.
Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні не надав оцінку та
не з’ясував питання, чому виконання рішень судів щодо погашення
заборгованості з заробітної плати здійснювалося за рахунок
майнових активів боржника, чи зверталося стягнення за
виконавчими документами на кошти боржника в гривнях та іноземній
валюті відповідно до вимог ст. 50 вказаного Закону ( 606-14 ) (606-14)
.
Відповідно до вимог ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
господарський суд, керуючись законом, всебічно, повно і
об'єктивно розглядає в судовому процесі всі обставини справи в
їх сукупності.
Згідно з ст. 47 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
судове рішення
приймається суддею за результатами обговорення усіх обставин
справи.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що
судами попередніх інстанцій докладно не досліджені вказані вище
обставини.
Відповідно до ч. 2 ст. 111-5 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна
інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції
виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та
повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського
суду. Вищенаведене свідчить про неповноту дослідження судом
першої інстанції обставин справи, що мають суттєве значення для
розгляду справи.
Положеннями ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
передбачено, що
касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати
доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або
постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати
питання про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові
докази або додатково перевіряти докази.
Керуючись статтями 111-7, 111-9 –111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ВАТ “Донецький завод хімічних реактивів»
задовольнити частково.
Рішення господарського суду Донецької області від 25.04.2005 р.
у справі № 44/56а скасувати. Справу передати до господарського
суду Донецької області на новий розгляд.
Головуючий І.Ю. Панова
Судді О.В. Яценко
С.С. Бур’янова