Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Полякова Б.М. –головуючого

Бур’янової С.С. (доповідач)

Ткаченко Н.Г.

розглянувши ліквідатора ТОВ “Нафтогазтрейд”

касаційну скаргу Родіонова К.В.

на постанову Київського апеляційного господарського суду

від 16.06.2005 р.

у справі № 24/982-б господарського суду м. Києва

за заявою ТОВ “Нафтогазтрейд”

до ТОВ “Нафтогазтрейд”

про визнання банкрутом

За участю представників сторін

від кредитора Сіненко Л.В. дов. від 01.09.05р. № б/н,

від боржника Сіненко Л.В. дов. від 01.09.05р. № б/н,

від ДК НАК “Нафтогаз Кудрявцев П. М. дов. від 10.06.05р.

України” –“Газ № 142/102,

України

від ДП “Калійний Коваль В.А. дов. від 21.09.04р. № 91/04-416

завод” ВАТ “Оріана”

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою господарського суду м. Києва від 15.03.2005 року у справі № 24/982-б (суддя Смілянець В.В.) про визнання банкрутом ТОВ „Нафтогазтрейд” повернуто заяву Дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” про оскарження дій ліквідатора у зв'язку з несплатою держмита. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.06.2005 року зазначену ухвалу суду першої інстанції скасовано.

Не погоджуючись з постановою господарського суду апеляційної інстанції, ТОВ „Нафтогазтрейд” звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.06.2005 року скасувати, посилаючись на не вірне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме ст. 51 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (2343-12) (далі по тексту –Закон (2343-12) ), ст. 43 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) .

Перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, ТОВ „Нафтогазтрейд” звернулося в порядку встановленому ст. 51 Закону (2343-12) з заявою про визнання банкрутом ТОВ „Нафтогазтрейд” у зв'язку з прийняттям власником рішення щодо ліквідації вищезазначеного підприємства і відсутністю у нього активів для погашення боргів. Ухвалою господарського суду м. Києва від 30.12.2004 року порушено провадження у справі № 24/982-б про банкрутство ТОВ „Нафтогазтрейд”.

Постановою господарського суду м. Києва від 04.01.2005 року ТОВ „Нафтогазтрейд” визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором Родіонова К.В. та зобов'язано ліквідатора надати суду звіт про ліквідаційний баланс.

В газеті Голос України” № 2 від 06.01.2005 року надруковано оголошення про визнання ТОВ „Нафтогазтрейд” банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

Як видно з матеріалів справ, Дочірня компанія „Газ України” НАК „Нафтогаз України” у відповідності з вимогами п. 3 ст. 51 Закону (2343-12) в місячний термін 03.02.2005 року подала претензії до боржника визнаного банкрутом на загальну суму 15 356 145,60 грн.

Зазначена заява не розглянута ліквідатором і не прийнято з цього приводу рішення. Вона була повернута заявнику з поміткою „Адресат вибув”, - хоча надсилалась за адресою вказаною в оголошенні від 06.01.2005 року.

Заявник у зв'язку з невиконанням ліквідатором обов'язків, оскаржив його дії до господарського суду м. Києва, який ухвалою від 15.03.2005 року повернув заяву „Газ України” НАК „Нафтогаз України” без розгляду у зв'язку з несплатою заявником державного мита.

Суд апеляційної інстанції правильно дійшов висновку, що такі дії є безпідставними і такими, що не базуються на чинному законодавстві.

Стаття 51 Закону (2343-12) регулюється спрощена процедура визнання боржника банкрутом. В цій процедурі не передбачено затвердження судом реєстру вимог кредиторів. Претензії до боржника розглядає ліквідатор і приймає з цього приводу рішення про те чи визнавати або не визнавати або частково визнавати претензії кредиторів.

У разі незгоди з позицією ліквідатора, його дії оскаржуються у порядку ст. 24 Закону (2343-12) . Декретом Кабінету Міністрів України „Про держмито” (7-93) не передбачена сплата державного мита при оскарженні дій ліквідатора.

За таких обставин, судова колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що постанова Київського апеляційного господарського суду від 16.06.2005 року у справі № 24/982-б підлягає залишенню без змін, а касаційна скарга без задоволення.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 111-5, 111-7, п. 3 ч. 1 ст. 111-9, ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України, –

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ліквідатора ТОВ “Нафтогазтрейд” Родіонова К.В. залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.06.2005 р. залишити без змін.