17/334 Про визнання недійсним договору оренди - Текст документа

Комунальне підприємство “Оренда” звернулося до господарського суду з позовом до науково-інженерної медико-фармацевтичної асоціації Рідан” про визнання договору оренди недійсним.

Рішенням господарського суду міста Києва від 04.07.2005 р. (суддя Кролевець О.А.) в задоволенні позову відмовлено, в зв’язку з безпідставністю позову.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.09.2005 (головуючий Зеленін В.О., судді Рєпіна Л.О., Синиця О.Ф.) рішення суду скасовано та прийнято нове рішення, яким визнано договір оренди № 2142-1 від 01.02.2000р. недійсним та зобов’язано відповідача звільнити займане приміщення.

Не погоджуючись з даною постановою позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права просить її скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити без змін. Зокрема, заявник наголошує на тому, що договір визнано недійсним на підставі вимог законодавства, які не існували на момент укладення договору.

Перевіривши матеріали справи, доводи касаційної скарги, правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Попередніми судовими інстанціями встановлено, що 01.02.2000 року між Управлінням майном Подільської райдержадміністрації та Науково-інженерною фармацевтичною асоціацією “Рідан” був укладений договір № 2142-1 оренди приміщення по вулиці Верхній Вал, 50, що також встановлено рішеннями господарського суду міста Києва у справах №№ 3/110-2/22 від 16.03.2005, № 2/343 від 25.10.2004, № 3/341 від 25.12.2003.

Відповідно до п. 1.1. спірного договору відповідачу було передане в орендне користування приміщення в будинку по вул. Верхній Вал, 50 на першому поверсі загальною площею 93,5 кв.м. для розміщення складу.

Строк дії договору визначено з 01.02.2000 до 15.07.2009 ( п. 7.2. договору).

Не погоджуючись з цим договором КП “Оренда”, до якого згідно рішення Подільської районної у м. Києві ради за № 49 від 27.12.2001 перейшли функції структурного підрозділу - відділу розрахунків та контролю за використанням орендованих приміщень Управління майном Подільської райдержадміністрації, звернулося до суду з позовом про визнання вищезазначеного договору оренди недійсним.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що при укладенні договору не було отримано згоди власника нежитлового приміщення, не було підписано акту приймання-передачі об'єкту оренди, не були передбачені всі істотні умови з урахуванням вимог ст. 10 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” (2269-12) .

Місцевий господарський суд в позові відмовив, виходячи з того, що позовні вимоги не доведені та не ґрунтуються на чинному законодавстві, які діяли на момент укладення договору.

Апеляційний господарський суд рішення суду першої інстанції скасував та визнав договір оренди недійсним, виходячи з того, що спірний договір оренди, в порушенням ч. 2 ст. 10 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” (2269-12) не відповідає п. 6.3 типовому договору, а саме щодо отримання нових розпорядчих документів.

Також апеляційний суд виходив з того, що згідно розпорядження Голови Подільської районної у м. Києві державної адміністрації від 16.01.2002р. № 28 втратило чинність розпорядження Голови Подільської районної у м. Києві державної адміністрації від 28.02.1999р. № 1221, на яке посилались сторони при укладенні договору.

Однак, погодитись з таким висновком суду апеляційної інстанції не можливо, оскільки він суперечить фактичним обставинам справи, умовам договору та чинному законодавству.

Зокрема, апеляційний господарський суд, посилаючись на ч. 2 ст. 10 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” (2269-12) як на підставу визнання договору недійсним, не звернув уваги, що вказану статтю доповнено частиною 2 лише в 2004р., а тому вимоги цієї частини не можуть застосовуватись до відносин, які виникли раніше.

Також, як вірно зазначає скаржник, суд безпідставно послався на розпорядження Голови Подільської районної у м. Києві державної адміністрації від 16.01.2002р. № 28, оскільки воно було прийнято після укладення спірного договору. На момент укладення договору оренди розпорядження Голови Подільської районної у м. Києві державної адміністрації від 28.02.1999р. № 1221 було чинне.

До того ж, як вірно зазначив місцевий господарський суд, рішенням господарського суду міста Києва від 25.10.2004 у справі № 2/343 було встановлено, що відповідно до п. 1.1 Договору оренди № 2142-1 від 01.02.2000 орендодавець передав, а орендар прийняв в орендне користування приміщення в будинку по вул. Верхній Вал, 50 на першому поверсі загальною площею 93,5 кв.м. на підставі розпорядження Подільської райдержадміністрації від 04.09.1995р. № 365 та ордеру № 119 від 21.08.1995, а не на підставі розпорядження від 28.02.1999р. № 1221.

Отже, як вірно зазначив місцевий господарський суд, викладені позивачем обставини щодо відсутності підстав для укладення договору оренди № 2142-1 та посилання на те, що сторонами не складався акт приймання-передачі об'єкту оренди вже були предметом дослідження у іншій справі, тому повторному дослідженню не підлягають, оскільки вони в силу вимог ст. 35 ГПК України (1798-12) є преюдиційними.

Разом з цим, суд першої інстанції вірно зазначив, що посилання позивача на те, що в діях відповідача містились ознаки умислу та те, що договір укладено з метою, суперечною інтересам держави і суспільство залишилось всупереч вимогам ст. 33 ГПК України (1798-12) недоведеним.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що місцевий господарський суд, дійшов правильного висновку про необґрунтованість та недоведеність позову, а апеляційний господарський суд безпідставно скасував законне рішення суду.

Враховуючи викладене та межі перегляду справи в касаційній інстанції, передбачені в ст. 111-7 ГПК України (1798-12) касаційна скарга підлягає задоволенню, а постанова апеляційного господарського суду - скасуванню, як необґрунтована та така, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.09.2005р. у справі № 17/334 скасувати, а рішення господарського суду міста Києва від 04.07.2005р. у даній справі залишити без змін.