ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04.10.2005 Справа № 18/461
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Козир Т.П. - головуючого, Рибака В. В., Семчука В.В., за участю
повноважних представників сторін,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну
скаргу ТОВ “Енерго-МИГ» на постанову Дніпропетровського
апеляційного господарського суду від 22.03.2005 року у справі
господарського суду Дніпропетровської області за позовом ТОВ
“Енерго-МИГ» до ТОВ “Траст-Груп»
про стягнення боргу,
В С Т А Н О В И В:
У грудні 2004 року ТОВ “Енерго-МИГ» звернулося до господарського
суду з позовом до ТОВ “Траст-Груп» про стягнення боргу в сумі
2902860 грн. 27 коп.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що між сторонами 19.08.2004
року укладено договір комісії, відповідно до якого ТОВ
“Траст-Груп» зобов’язалося укласти зовнішньоекономічний договір
в інтересах ТОВ “Енерго-МИГ» на придбання автомобілів.
На виконання умов договору комітент перерахував комісіонеру
4200000 грн., але протягом.09.2004 року відповідач повернув
1300000 грн.
До закінчення строку договору комісіонер свої зобов’язання не
виконав і не повернув решту коштів, у зв’язку з чим заборгував
позивачу 2900000 грн. з урахуванням рівня інфляції та річні
відсотки у розмірі 2860 грн. 27 коп.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від
31.01.2005 року позов задоволено.
З ТОВ “Траст-Груп» на користь ТОВ “Енерго-МИГ» стягнуто 2900000
грн. боргу та 2860 грн. 27 коп. річних відсотків.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 22.03.2005 року рішення суду скасовано та відмовлено
позивачу в задоволенні позовних вимог.
У касаційній скарзі ТОВ “Енерго-МИГ» просить скасувати постанову
суду апеляційної інстанції та залишити без змін рішення
господарського суду Дніпропетровської області.
Вважає, що апеляційним господарським судом порушено норми
ст.ст. 3, 509, 627, 1014, 1017 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
.
У відзиві на касаційну скаргу ТОВ “Траст-Груп» просить постанову
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
22.03.2005 року залишити без змін, а скаргу –без задоволення.
Вислухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи
касаційної скарги, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що
касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних
підстав.
Як встановлено судом, між ТОВ “Енерго-МИГ» та ТОВ “Траст-Груп»
був укладений договір комісії № 19-08/2004, відповідно до умов
якого комісіонер зобов’язався за дорученням комітента укласти в
інтересах останнього зовнішньоекономічний договір
купівлі-продажу 12 автомобілів БелАЗ при максимальній ціні за
партію 3566666 грн. 67 коп.
Договором окремо обумовлено, що з урахуванням ПДВ сума договору,
тобто, загальна вартість товару, приблизно складає 4280000 грн.,
а зовнішньоекономічний договір купівлі-продажу повинен бути
укладений протягом 90 календарних днів з моменту підписання
договору комісії.
21.08.2004 року позивач перерахував кошти відповідачу.
ТОВ “Траст-Груп» 31.08.2004 року уклало з фірмою BRENNSTOFF AG
LLC попередню угоду на поставку останньою 12 автомобілів БелАЗ
за ціною 2900000 грн. за партію зі строком поставки до
31.12.2010 року. На виконання попередньої угоди відповідач
11.11.2004 року уклав з фірмою BRENNSTOFF AG LLC
зовнішньоекономічний контракт № 11/11-2004.
Судом встановлено, що за формою, змістом та умовами
зовнішньоекономічний контракт № 11/11-2004 відповідає вимогам
Закону України “Про зовнішньоекономічну діяльність” ( 959-12 ) (959-12)
та Положенню про форму зовнішньоекономічних договорів
(контрактів), затвердженому наказом Міністерства економіки та з
питань європейської інтеграції України N201 від 6.09.2001 року
( z0833-01 ) (z0833-01)
.
У зв’язку з укладенням договору купівлі-продажу за ціною меншою,
ніж та, що була визначена позивачем, відповідач платіжними
дорученнями від 1 вересня, 23.09.та 24.09.2004 року повернув ТОВ
“Енерго-МИГ» 1300000 грн.
18.11.2004 року ТОВ “Траст-Груп» направило на адресу позивача
свій звіт про виконання договору комісії з документами, що цей
звіт підтверджують.
ТОВ “Енерго-МИГ» 22.11.2004 року звернулось до відповідача з
листом про повернення 2900000 грн., оскільки останній не виконав
умов договору комісії.
Згідно ст. 1022 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
після вчинення правочину
за дорученням комітента комісіонер повинен надати комітентові
звіт і передати йому все одержане за договором комісії, а
комітент, який має заперечення щодо звіту комісіонера, повинен
повідомити його про це протягом 30 днів від дня отримання звіту.
Вирішуючи спір по суті, ні місцевий господарський суд, ні суд
апеляційної інстанції, в порушення ст.ст. 38, 43, 65, 84 і 105
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, не з’ясували, а що саме повинен був
передати відповідач позивачу за договором комісії, в який термін
3 чи виконане це зобов’язання.
Враховуючи, що вказані обставини мають суттєве значення для
правильного вирішення спору, судові рішення визнати законними не
можна, тому вони підлягають скасуванню, а справа –передачі на
новий розгляд.
При новому розгляді господарському суду необхідно врахувати
наведене, більш ретельно перевірити доводи сторін, встановити
дійсні обставини справи і прийняти рішення відповідно до вимог
закону.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу задовольнити частково.
Скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 22.03.2005 року і рішення господарського
суду Дніпропетровської області від 31.01.2005 року.
Головуючий Т.Козир
Судді В. Рибак
В.Семчук